Кабінет Міністрів удосконалив державне регулювання цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення, які продаються в аптечних мережах. Урядове рішення від 13 серпня 2012 року розширює перелік ліків, на які встановлюватиметься державне регулювання цін. За даними МОЗ, до цієї категорії додалося ще 55 найменувань ліків, і наразі загалом список так званих соціально орієнтованих ліків складається із 270 позицій. Граничні постачальницько-збутові надбавки на таку продукцію тепер мають бути не більше як 12% оптово-відпускної ціни та роздрібні — не вище 25% від закупівельної ціни. Для аптечних закладів визначається обов’язковий мінімальний асортимент соціально орієнтованих ліків, який визначається Міністерством охорони здоров’я.
Владислав ОНИЩЕНКО, голова правління Спілки споживачів медичної продукції:
— Будь-яке регулювання ринкових механізмів та бізнес-процесів неприпустимо робити НЕринковими методами або способами. Це завдає шкоди, насамперед споживачеві, тобто саме тому, для кого запроваджуються такі нововведення і на потреби якого й працює фарміндустрія.
Згадаймо останні удосконалення ціноутворення на лікарські засоби, наприклад на ліки для гіпертоніків. Начебто немає особливих проблем, протягом місяця громадськість вивчала та обговорювала, як удосконалити ціноутворення на лікарські засоби й підвищити їх доступність для хворих на гіпертонічну хворобу. Але потім були внесені корективи, які фактично дали зелене світло препаратам, що не мають наявної доказової бази їхньої ефективності та безпечності.
Або остання ініціатива МОЗу зі скорочення аптек і запровадження норм із їхньої пішохідної доступності. Спілка споживачів не погоджується з подібними ініціативами. Потрібно не міряти метри від однієї аптеки до іншої, а посилювати контроль за діяльністю аптек та аптечних мереж — за професіональним рівнем працівників, за умовами зберігання та відпускання ліків, за доступністю ліків як вітчизняних, так і зарубіжних виробників, ціноутворенням тощо. А пішохідну доступність аптек відрегулює ринок самостійно. Завдання держави — забезпечити дотримання всіх необхідних умов, і на часі вже переходити від ліцензування наявності квадратних метрів та дипломів спеціалістів до акредитації цих закладів охорони здоров’я на предмет надання необхідних послуг для споживачів. Таке адміністративне регулювання тільки монополізує периметр навколо тієї чи іншої аптеки. Як наслідок, споживач знову залишиться в програші з обмеженим вибором. Буде закрито вхід на ринок новим аптекам, можливо, більш привабливим для споживачів.
Вважаємо, що вся ця метушня і загальна невизначеність у секторі пов’язана передусім із відсутністю в Україні національної лікарської політики, яка одночасно має бути засобом досягнення цілей і керівництвом до дії. Немає чіткого розуміння проблем, відсутні чіткі цілі та пріоритетні завдання. А без цього будь-які одні лише добрі наміри не щось більше, як «латання дірок», які, в кращому разі, не вирішують зазначених проблем, а іноді погіршують ситуацію фармацевтичного сектору.
Створення та реалізація національної лікарської політики зможе забезпечити законність і стабільність діяльності фармацевтичного сектору. У тому числі — гарантувати рівний доступ населення до основних медикаментів за їх помірної вартості; якість, безпеку та ефективність усіх лікарських засобів, забезпечення умов для того, щоб лікарі призначали, а пацієнти застосовували препарати, керуючись саме відповідністю до клінічних показань та економічною раціональністю фармакотерапії.
