У Києві почалися масові відключення багатоквартирних будинків від гарячої води. Нехай у цих будинках хоч сто, хоч двісті квартир — якщо через кількох злісних неплатників накопичився борг у кілька десятків тисяч гривень, весь будинок відключають. Робить це «Київенерго» і вважає, що діє цілком правильно. «Чомусь ставляться всі до гарячої води, як до того, що падає з неба. А її треба гріти, потрібен газ. Якщо не платять, у «Київенерго» накопичуються борги за газ, штрафують, — стверджує голова наглядової ради ПАО «Київенерго» Іван Плачков, який у часи Кучми майже десять років очолював цю, тоді ще державну, структуру, а в проміжку побув міністром енергетики України. — А в тому, що через кілька квартир відключили цілі будинки, повинен розбиратися балансоутримувач». Чому ж відключають цілі будинки? Дуже просто: відключати окремі квартири, мовляв, поки що технічна можливість відсутня, тому доводиться залишати без гарячої води тисячі й десятки тисяч киян. Самі винні — треба впливати на боржників...
Крім того, стверджують речники «Київенерго», борги накопичуються ще й із тієї причини, що організації, яким мешканці будинків платять за спожите тепло й гарячу воду, не розраховуються з постачальниками. Тому жителі таких будинків, мовляв, стають заручниками ситуації. Звернімо увагу: «Київенерго» прямо веде мову про можливе відключення киянам не тільки гарячої води, а й тепла взимку, причому, знов-таки, цілими будинками.
Звісно, за спожиті гарячу воду й тепло взимку треба платити. Хоча тарифи на них утворюються вельми сумнівними шляхами, і це теж загальновідомо. Варто згадати, як у часи Леоніда Черновецького рішення про підвищення таких тарифів ухвалювалися з порушеннями законів, суди їх скасовували, а мерія все одно «прочавлювала» своє. Якась частина нинішніх боргів, безсумнівно, утворилася саме тоді, тож народжена було кимось із команди Віталія Кличка ідея перерахувати ті суми, які сплатили кияни в минулі роки за комунальні послуги, була, безумовно, правильною; жаль, що нинішня мерія від неї — чи через складнощі завдання, чи під тиском «Київенерго» — відмовилася. Але головне в іншому. Іван Плачков вводить жителів столиці в оману: по-перше, технічні засоби, щоб перекрити воду в окремо взятій квартирі, давно вже існують (я ще років десять тому читав про їхнє застосування); по-друге, зовсім не всі ставляться до гарячої води як до того, що «падає з неба» (хоча й таке трапляється, коли в будинках прориває комунікації і заливає цілі поверхи...). Як на мене, в цих словах, зафіксованих журналістами, — зневага до киян, які у своїй масі з останніх ресурсів перекривають нинішні тарифи. А ще більша зневага, і не лише вона, у діях керівництва «Київенерго».
Річ у тім, що відключення цілих будинків, де 90% чи 95% мешканців більш-менш справно оплачують комунальні послуги, — це дія, яка несумісна зі справжньою, а не декларативною ринковою економікою, а водночас продовжує тоталітарну практику встановлення колективної відповідальності, породжену більшовиками і нацистами. Згадаймо, як російські продзагони «зачищали» від продовольчих «надлишків» українські села; як надто вперті сільські громади, що не хотіли йти до колгоспів, виселялися до Сибіру; як, зрештою, депортували цілі народи. «Розбиратися було ніколи, такі склалися обставини», — цей аргумент вже у 1970-ті використовував для необхідності депортації народів під час Другої світової війни «другий номер» сталінського політбюро В’ячеслав Молотов. Цей принцип було закладено й у систему радянських законів. Так, у разі втечі військового за кордон члени його сім’ї, які знали про втечу, за недонесення каралися позбавленням волі від 5 до 10 років із конфіскацією усього майна. Інші повнолітні члени сім’ї, що проживали разом із втікачем і не знали про його наміри, все одно позбавлялися виборчих прав і виселялись у віддалені райони Сибіру. Були навіть спеціальні концтабори для «членів сімей зрадників Батьківщини», яких туди відправляли на основі принципу колективної відповідальності...
Не відставали від своїх старших колег нацисти. Так, 1938 року нацисти обклали величезною контрибуцією юдеїв Німеччини — мовляв, ви всі винні в тому, що один із вас застрелив німецького дипломата в Парижі. Ну, а під час війни нацисти постійно використовували в окупованих країнах принцип колективної відповідальності, що, зокрема, стало однією з підстав для того, щоб взятих у полон союзниками їхніх лідерів повісили за вироком Нюрнберзького процесу. Цікава картина вимальовується, чи не так?
Звісно, «Київенерго» на дії такого масштабу не здатна. Але ж невдовзі, з настанням холодів, відсутність гарячої води стане причиною захворювань не одного киянина, в основному, літніх людей і дітей. А в разі відключення опалення взимку теплосистеми цілих будинків вийдуть із ладу, прирікаючи мешканців цих будинків на катастрофу. Невже ж хтось у «Київенерго» думає, що після Революції Гідності кияни стануть терпіти такі знущання і, по суті, дії з явними ознаками злочинів? Тож не треба буде дивуватися, що на грунті українського звичаєвого права кияни влаштують свій «Нюрнберзький процес» над власниками і топ-менеджерами «Київенерго». Тим більше, що обставини приватизації цієї компанії дуже, м’яко кажучи, цікаві, а її кінцевим головним власником є «гудковий» олігарх, без участі якого навряд чи трагічні події на Донбасі набули б такого масштабу.
Отож і столичній мерії, й уряду та нардепам варто серйозно замислитися, чи варто дозволяти комусь застосовувати проти киян по суті тоталітарний (у разі, коли він вживається щодо цивільного населення) метод колективної відповідальності, бо ж одна з небагатьох сфер, де цей принцип визнається й у демократичних країнах, є сфера державної політики та діяльності влади...
