Цій виставі не щастило через збіг обставин. Нагадаємо, навесні минулого року «Ревізор» з’явився у репертуарі Театру юного глядача на Липках (режисер — Валентин Козьменко-Делінде, він також автор художнього і музичного оформлення). Центральним візуальним образом постановки є церковний іконостас — замість ікон забиті дошками або завішені простирадлами пусті рами, що схоже на двері Центрального вокзалу. Сценографічно вистава вирішена у стилі ХІХ ст., проте місця зустрічей героїв мають цілком сучасний вигляд: наприклад, сцена прийому урядовців відбувається у церкві, знайомство Хлестакова з Городничим та його підлеглими — в більярдній (де кульки — яблука, а лунки — роззявлені роти чиновників), побачення Хлестакова з дружиною та донькою Городничого — у... лазні, в якій герої шмагають одне одного березовими віниками. Городничий у виконанні Максима Михайличенка — і цар, і Бог — тримає всіх героїв, наче в кулаку. Прем’єра відбулася з успіхом, але через декілька показів вистава зникла з афіші...
У «Ревізорі» Хлестаков приїжджає до повітового містечка із Санкт-Петербурга, а перший виконавець цієї ролі Роман Лях, навпаки, від’їхав до міста на Неві. А дублера в актора не було.
— Актор у ролі — це визначення характеру персонажа через природу самого виконавця, а загалом — рішення всієї постановки, — ділиться роздумами В. КОЗЬМЕНКО-ДЕЛІНДЕ. — Крім того, актори, які не мають заміни, більш загартовані й зібрані, адже вони відчувають свою вагомість у виставі та відповідальність перед колективом. За багато років своєї режисерської практики я переконався, що головне, як кажуть інженери, створити рівноправну конструкцію. Це ансамбль: коли незамінним є кожен, і він відчуває свою нішу — поле діяльності у виставі. Це добре спрацьовує, і глядач не спостерігає за конкретним актором (наче за його бенефісом), а дивиться виставу як виняткову історію...
Через збіг обставин, відігравши три покази, Р. Лях залишає ТЮГ, і режисерові довелося шукати нову кандидатуру серед молодих акторів. Роль Хлестакова одержав Тарас Мельничук — до того він яскраво заявив про себе в головній ролі у виставі «Сон». Відігравши лише раз, актор тяжко занедужав (нині Мельничук героїчно продовжує боротися з хворобою, а театр всіляко підтримує і чекає на його повернення).
І пошуки знову продовжили, вони затягнулися, і вже був ризик, що «Ревізор» може зникнути з театральної мапи Києва, якби не пропозиція художнього кавника ТЮГу Віктора Гирича запросити молодого актора Національного театру ім. І. Франка Дмитра Ступку зіграти Хлестакова. Між іншим, у Театрі на Липках він уже грав у виставі «Місяць у селі» — створив образ Бєляєва.
Цікавим є й те, що Дмитро Ступка, випускник акторського курсу В. Козьменка-Делінде та Б. Ступки, «приміряв» на себе роль Хлестакова ще в Університеті ім. І. Карпенка-Карого, то ж для нього ця пропозиція не виявилась несподіванкою. А ще можна було б стверджувати, що цей персонаж (за літературним сюжетом авантюрист і ловелас) неабияк відповідає Дмитровій вдачі. Проте режисер та актор пропонують інше трактування цього героя: у нього немає «безглуздо-хворобливої усмішки», він не аферист чи нахлібник, не гультяй чи бабій, Хлестаков у їхньому трактуванні — це така собі жертва обставин.
— Мій Хлестаков — енергійний хлопець, — каже Д. СТУПКА. — Він їхав додому, і в нього трапилися незвичайні події. Потрапив у незнайоме місто, а його переплутали з начальством зі столиці і приймають, як високопосадовця... Піддавшись азарту молодості, Хлестаков просто входить в кураж і починає грати в цю гру, яку затіяли-нафантазували собі жителі цього містечка. І закохався в Марію Антонівну він по-справжньому, проте знав, що їхня зустріч перша й остання, адже він не повернеться — люди не сприймуть його як людину без високої посади...
У виставі Козьменка-Делінде присутня не так комічність, як драматичність ситуації, а риси Хлестакова можна знайти в кожному з нас...
І хоч виконання Дмитра Ступки, з огляду на перший прем’єрний показ, ще не було цілковито переконливим і злагодженим на всі сто, однак воно виявилося суголосним постановці, додало їй бадьорості й гостроти звучання.
Отже, «Ревізор» у Театрі на Липках після паузи зажив новим життям. Наступні покази оновленої вистави відбудуться 10 і 30 березня.
