Про випадки, коли громадяни різних країн беруть участь в антитерористичній операції на боці України, відомо чимало. Практично у кожному батальйоні є бійці з Росії чи Білорусі. Але діють у нас і окремі групи іноземців. Після того, як минулого листопада їм дозволили офіційно проходити службу у Збройних силах, кількість охочих допомагати тільки збільшується.
СПОРТСМЕНИ ПІДТРИМАЛИ УКРАЇНУ
«Грузинський національний легіон» з’явився в Україні ще у перші місяці війни на Донбасі. Спочатку це була окрема група, яка проводила операції, співпрацюючи з міліцією. Наразі ж вони вирушають на завдання як частина 25-го мотопіхотного батальйону «Київська Русь».
Історія виникнення формування досить цікава. Річ у тім, що спочатку це була спортивна організація, учасники якої займалися змішаними єдиноборствами. Вперше на підтримку України вони висловилися 2014 року на Кубку світу з цього виду спорту. Тоді саме розгортався Майдан, і борці вийшли на змагання з українським прапором та заявили, що підтримують наш народ і його прагнення до свободи.
«Тоді ми вже розуміли, що може розпочатися війна, — розповідає командир легіону Мамука Мамулашвілі. — І ми почали формувати групу, яка у разі військового вторгнення Росії зможе надати допомогу. У квітні 2014 року ми почали працювати у Донецькій та Луганській областях».
«Я ЛЮБЛЮ ВАШУ КРАЇНУ ТА ЇЇ НАРОД»
Для Мамуки — це вже друга війна проти Росії. Ще підлітком він, разом із батьком, брав участь у бойових діях у Абхазії. Між цими війнами Мамука бачить чимало спільного. «За політичним напрямом та ідеологією ця війна подібна до нашої, — ділиться командир. — Це — традиційні російські сценарії нібито «сепаратизму», які вже втілювалися в Абхазії та Цхінвалі, так званій Південній Осетії. Ми вже пройшли через це і чудово розуміємо механізм. Більшість бійців нашого легіону брали участь в обох війнах з Росією. Так само, як і тут, ми напряму стикалися з окупаційною армією».
Вдома у Мамуки Мамулашвілі лишилася велика родина, але про те, що пішов захищати чужу країну, боєць ніколи не шкодував. Він пояснює: «Головна мотивація моєї участі у конфлікті — це те, що я люблю Україну і люблю цей народ. Українці, фактично, єдина нація, яка підтримала Грузію у 1990-х роках у війні проти Росії. Ви завжди висловлювали нам підтримку, тому не дивно, що зараз наш батальйон перебуває тут».
ІЗ ІНСТРУКТОРІВ — У БІЙЦІ
Браян Кристофер Боенджер є одним з десяти американців, які входять до складу «Грузинського легіону». Вони — перші громадяни США, які взяли участь у цьому конфлікті. Сам Браян — кадровий військовий. Він брав участь в операції в Іраку у 2006 — 2007 роках.
«В Україні я вперше побував минулого року, — розповідає Браян. — Жив тут п’ять місяців і навчав українські підрозділи снайперській справі. Я добре знайомий з вашою країною і чекав, коли сам зможу взяти участь у бойових діях. Для мене це важливо, оскільки Україна — один із партнерів Сполучених Штатів. Я брав участь у миротворчих операціях в Іраку та Афганістані. Думаю, зараз така підтримка України — це продовження нашої боротьби з тероризмом».
Браян не має дружини та дітей, і батьки його вибір — бути насамперед професійним бійцем — прийняли та схвалили. «Моя родина ставиться до мого вибору позитивно та з розумінням, — зізнається військовий. — Що ж до жителів США, то американцям мало відомо, що відбувається в Україні. Тому одна з наших цілей — донести до звичайних американців, що у вашій країні є така проблема. Тоді, можливо, знайдеться більше охочих сюди приїхати і допомогти. Громадяни Сполучених Штатів повинні бути поінформовані, адже сьогоднішній конфлікт в Україні підриває основи глобальної безпеки».
Серед бійців легіону є представники й інших держав, зокрема, європейських. Але не всі вони хочуть розповідати про свою приналежність до формування. У деяких країнах, до прикладу, у Франції, влада досить негативно ставиться до таких кроків, тому бійці часто приховують своє громадянство. Грузинський уряд теж не надто позитивно оцінив участь своїх громадян в українському конфлікті, навіть хотів ввести заборону на такі дії. Але Мамука сподівається, що після повернення на батьківщину їх чекає розуміння та прийняття.
