Світлана Кочерга майже 40 років прожила в Ялті, виїхала з міста невдовзі після окупації півострова. Нині вона є професором Національного університету «Острозька академія». У Криму залишилося дітище Світлани Кочерги — заснований самотужки Ялтинський музей Лесі Українки, який вона вважає однією з точок, що свідчила про українськість півострова. Окупаційна влада зачинила музей на реконструкцію до 2017 року, бо обвалилася стеля в одній із зал. Світлана Кочерга не впевнена, що потім заклад відкриють як окремий музей української поетеси. Так само не певна, чи змогла б обстоювати проукраїнські погляди, якби залишилася в Ялті.
Практично до останнього залишався в Севастополі активіст Володимир Чекригін. Він був учасником місцевого Євромайдану, їздив до українських солдатів у військові частини, коли їх почали займати «зелені чоловічки». Після референдуму не вірив, що все це відбувається насправді, чекав якихось дій від держави. Згодом, щоб знайти якусь віддушину, виразити свій біль за Крим та Україну, з однодумцями робив антиросійські написи на парканах. Під час однієї з таких акцій чоловіка затримали. Володимир порадився з адвокатом і вирішив виїжджати. Рішення було слушним, бо наступного дня в його робочому офісі провели обшук.
КРИМ — БЕЗ УКРАЇНСЬКОГО
Ці дві історії — лише невелика частина зібраних правозахисниками фактів, коли люди залишали Крим через свою українську позицію. Викликати на допит у ФСБ тут можуть за лайк у соцмережі під проукраїнським постом, за прослухування українського гімну, фото у вишиванці чи вивішений на будинку синьо-жовтий прапор. За два роки окупації в Криму сформувалася система переслідувань та знищення апріорі всього українського: і громадської позиції, і атрибутики, і літератури, всього матеріального та абстрактного, що має будь-який стосунок до української держави.
Такий висновок роблять експерти ГО «Кримська правозахисна група» на основі дворічного моніторингу ситуації з правами людини на півострові. Нещодавно підготували доповідь-звіт про основні порушення і тепер планують поширити документ серед міжнародних правозахисних організацій.
«СУДЯТЬ УСІ ІДЕЇ, ОПОЗИЦІЙНІ КРЕМЛЮ»
«Наразі склалася система, яка включає різні засоби переслідувань, щоб не тільки ліквідувати активістів, а й винищувати різні прояви української ідентичності, — констатує керівник «Кримської правозахисної групи» Ольга Скрипник. — Найбільш загрозливим сьогодні є «антиекстремістське» та «антитерористичне» законодавство, досвід використання якого Росія перенесла в Крим для переслідування думок, опозиційних Кремлю. За цими статтями порушено справи проти нардепів, українських журналістів».
«Окрему увагу ми приділили риториці ворожнечі. Російські ЗМІ створили атмосферу нетерпимості й ненависті до українських активістів, мови та культури, — продовжує правозахисник. — Цю риторику використовують не лише в побуті, а й на рівні так званої влади. Якщо розглядати «справу Олександра Костенка» і послухати висловлювання так званого прокурора Наталії Поклонської під час суду у травні 2014 року, то вона прямо сказала: судять не людину, а ідею. І так зараз по всьому Криму: судять всі ідеї, що не відповідають політиці Кремля».
ВІСІМ ЗНИКНЕНЬ, ДЕВ’ЯТЬ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
За останні два роки юристи зафіксували вісім випадків, коли з ознаками насильства безвісти зникли як етнічні українці, так і кримські татари. Також заявляють про дев’ять кримінальних справ з ознаками політичних переслідувань, найвідоміші з них — «справа Сенцова — Кольченка», «справа 26 лютого», «справа Олександра Костенка».
«Є ще індивідуальні кейси, наприклад «справа Володимира Балуха», котрий не захотів зняти прапор зі своєї домівки. Багато активістів зникли, і їхні долі невідомі. Є переслідування за політичними мотивами, знаємо про двох людей, яких затримували, на них було накладено штрафи. «Екстремістська» література стає приводом для незаконних обшуків. Серед заборонених РФ у Криму книжок більшість стосується теми Голодомору», — ділиться Ольга Скрипник.
«УКРАЇНА МАЄ ЗБИРАТИ ДОКАЗИ»
Як боротися проти системи переслідувань, правозахисники не знають. Приміром, деякі кримінальні справи перебувають поза межами юрисдикції, вони фіктивні й ґрунтуються на фальшивих доказах. Але людей за ними переслідують і засуджують.
«Найближчим часом переслідування за непідтримку позиції Кремля залишиться, — підсумовує Ольга Скрипник. — Росія швидко змінює своє законодавство, щоб переслідувати опозиційну точку зору, і це не дозволяє робити позитивні прогнози. Все залежить від політичної ситуації, від рішень щодо санкцій, переговорів щодо Криму. Для нас важливо інформувати про людей, які опиняються в таких ситуаціях. Рано чи пізно, сподіваємось, настане час відповідальності».
Активісти закликають українську владу так само фіксувати порушення прав людини, збирати доказову базу для майбутніх судів проти Росії. І робити це вже зараз.
