Гординя, жадібність, хтивість, заздрість, ненажерливість, гнів, лінь — сім смертних гріхів за західною традицією. Тема пороків здавна бентежить людей, зокрема митців. «Сім смертних гріхів» — нова виставка у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, що досліджує європейську художню традицію, пов’язану з цим питанням, у сучасній графіці.
Центральною роботою проекту є автентична гравюра «Гнів» Пітера ван дер Хейдена за рисунком Пітера Брейгеля Старшого, надрукована у 1558 році. Це єдиний аркуш зі знаменитої брейгелівської серії «Сім смертних гріхів», що є у колекції Музею Ханенків. Поряд — чотири серії сучасних графіків Юрія Боровицького, Олега Денисенка, Романа Романішина та Олексія Федоренка, кожна — про ті самі сім гріхів. Твори цих авторів — з колекції Андрія Соломенка, який, власне, ініціював проект.
І ПОЛІТИКА, І ФІЛОСОФІЯ
Символічно, що виставка «Сім смертних гріхів» розпочалася на початку Великого посту — періоду каяття, роздумів над тим, що є праведним і грішним.
У гравюрі за рисунком Пітера Брейгеля Старшого традиційні символи переплітаються з прислів’ями і навіть політичною сатирою. Сучасному глядачеві складно розпізнати у цій роботі всі посили автора. Тому у Музеї Ханенків підготували схему, де узагальнили тлумачення різних дослідників щодо значень тих чи інших образів.
«Склалося кілька методів того, як зображувати гріх. Найдавніший — алегоричні фігури. Часто це була жінка з якимись атрибутами. Наприклад, гординя — дама з дзеркалом, — каже Олена Шостак, завідувач відділу європейської графіки Музею Ханенків, одна з кураторок виставки. — Ієронімус Босх, який дуже вплинув на Брейгеля Старшого, почав показувати гріх через побутові сцени. Наприклад, бійка — то гнів. Потім виникла ідея робити складні алегорії, як у Брейгеля».
ПАЛІТРА ТЕХНІК
Роботи сучасних митців об’єднує хіба що тема — за подачею вони дуже різні. На офортах Олега Денисенка пороки уособлюють готичні лицарі. В Олексія Федоренка гріхи у вигляді гадів і отруйних рослин пронизують людей, а поруч маячить смерть з косою. Роман Романішин розцвітив пороки — його роботи виконані у червоному, жовтому та зеленому. Також автор погуморив і додав до усталеного переліку гріхів восьмий — колекціонування.
А Юрій Боровицький використовує рідкісну сьогодні, але поширену у XVII—XVIII століттях техніку — мецо-тинто. На його гравюрах фігури людей наче проступають з мороку. Через численні складки шкіри тіла уподібнюються до шматків тканини. Спадає на думку: боротьба з власними вадами веде до самовдосконалення, а потурання своїм слабостям перетворює людину на безвольну матерію.
Побачити майстерну графіку і, ймовірно, трохи пізнати себе можна на виставці «Сім смертних гріхів», що триватиме у Музеї Ханенків до 15 травня.
