Технологічний стартап в сфері моди (так кулон SenStone, що вміє перетворювати голосові нотатки в текст і сортувати, називають його розробники) виглядає дуже стильно. Маленький — діаметром 2,9 см і вагою всього 26 грамів, можна носити на ланцюжку, або ж на одязі як брошку. Завдяки досить потужному чипу пристрій синхронізується зі смартфоном та дозволяє розпізнавати 7 мов, запам’ятовує 30 хвилин диктування. Точність розшифровування голосу — близько 97% і вміє сортувати текст по темам, які власник створює самостійно.
Окрім цього, через SenStone можна віддавати різні голосові команди, наприклад, написати пост у Фейсбук або зробити запис у блозі.
Наразі проект розвивають на потужностях акселератора IoT Hub в Києві і на сайті (senstone.io) кулон попередньо замовили вже 150 покупців. Орієнтовна ціна прикраси становитиме $120.
Ідея створення розумного кулону належить львів’янину Назару Федорчуку. Раніше він працював в посольстві США на програмі Департаменту юстиції США, яка реалізовувалася в Україні.
ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИСТРОЮ МОЖНА НЕ ЛИШЕ ПЕРЕТВОРЮВАТИ ГОЛОСОВІ ЗАПИСИ В ЗАМІТКИ І СОРТУВАТИ ЇХ ЗА ТЕМАМИ, А Й ВІДПРАВЛЯТИ ЕЛЕКТРОННІ ПОВІДОМЛЕННЯ ЧЕРЕЗ СМАРТФОН
«День» поспілкувався із Назаром Федорчуком про те, як команда працювала над створенням технологічного прориву в світі моди та якими є українські перспективи в галузі Інтернету речей (ІоТ — Internet of Things):
— Я досить довго придивлявся до інноваційних проектів, бо зрозумів, що класичний бізнес, яким його бачать в сучасному світі — трохи нудний насправді. Він часто повторює те, що вже працює. Навіть за кордоном, коли існує якась успішна річ, її часто переносять на іншу географію чи інше місто.
Мені ж хотілося робити щось більш інноваційне. Технології — це як велосипед для розуму — вони дозволяють прискорюватися, і насправді ті речі, які здавалися складними, їх можна реалізувати.
— Як з’явився проект SenStone?
— Ідея виникла півтора роки тому. І мені видається, що рушієм до її реалізації стала ідентифікація проблеми.
Особисто у мене були проблеми з нотатками. Є постійний ризик, що вони можуть бути видалені з телефону. Я користувався кількома спеціальними додатками для нотування, не враховуючи папери, що постійно ношу із собою — вони всюди і їх багато. Було розуміння, що немає легкого способу записати просту думку на ходу, де б ти не був. На цьому тлі і виникло бажання створити просте рішення, коли єдина кнопка замістила б низку непотрібних дій. З часом ця ідея набула саме таких форм.
Пізніше до проекту долучилися фахівці з ІТ-технологій, які запропонували варіанти технічного втілення, та дизайнери, завдяки яким ми знайшли, на мою думку, вдалу нішу пристрою — як модної прикраси. Програмування, розробка і виробництво плат — також реалізується власними силами долучених до проекту фахівці.
— Скільки людей працює над проектом?
— В проекті є основна команда — це я та мій партнер Вадим Святненко. В цілому задіяно більше десяти людей. Я хотів би відзначити особливу роль дизайнерів — Віталія Кириліва і колектив Дизайнерського бюро «Хочу раю». Зі сторони ІТ — це Тарас Войтович та Жанна Юскевич. Це ті люди, яких я дуже поважаю за їх великий внесок у справу. Завдяки Віталію Білану та Олексію Олійнику ми змогли скомпонувати технічну частину пристрою так, щоб він міг уміститися в брошку, чи кулон. Крім того, в нас є декілька радників, які зараз живуть за кордоном: Алекс Нескін, Антон Карполан, Джеймс Хуанг.
— Чим SenStone відрізняється від тих продуктів, що вже є на ринку?
— Всі знають продукцію Apple Watch, за допомогою якої теж можна створювати нотатки.
Але ми створюємо прикрасу, яка відволікає людину від телефону. Тому що в творчі моменти людина має бути сконцентрована на головному. Саме тоді підсвідомість дає нам найкраще рішення ситуації.
Також є подібний стартап в Каліфорнії — це ювелірний браслет із золота і одночасно — кнопка тривоги. Він надає можливість в певний момент передати інформацію про те, де ти знаходишся, викликати допомогу або передати короткий месидж. Але це трохи інша сфера, і такий пристрій є дорогим. Ми ж намагаємося балансувати і бути десь посередині між ювелірними прикрасами та пластиковим товаром масового вжитку.
— Які ринки для реалізації продажів розглядаєте?
— Націлюємося на глобальний ринок. Хоча б ми дуже хотіли розвиватися в Україні, але США — це великий ринок, і країна, яка любить інновації. Для нашого проекту дуже важливий чинник, який відкриває двері на певний ринок, — мова. У нас вже є десять доступних мов, в тому числі — і арабська. Наразі ми працюємо над синхронізацією SenStone із IPhone, на якому зможе відтворюватись текст. Ці ринки і є потенційні. Але з IPhone поки-що у нас не буде української версії, тільки російська.
— А над версією Android працюєте?
— Плануємо, але не так швидко. Можливо, до кінця літа ми це зробимо. Хочемо в червні представити робочий прототип, який працює із IPhone.
Ми намагаємося динамічно рухатися, але в певній мірі це залежить від рівня фінансування і на скільки це дасть нам можливість швидко розвиватися.
— Як залучали фінансування у свій проект?
— Поки що це все робилося на власні кошти, і не залучали інвесторів. Але нам це цікаво і ми зараз розглядаємо такі можливості. Влітку — восени плануємо також виходити на краудфандингову платформу. В будь-якому випадку нам цікаво оцінити, як це сприймуть потенційні користувачі та отримати від них фідбек.
— На вашу думку, які в Україні перспективи в розвитку ІоТ?
— Інтернет речей — це один із великих напрямків на наступні, як мінімум, 10 років. По суті в Україні, є великі можливості. У нас великий нереалізований потенціал і багато інженерів, які можуть це реалізовувати.
Втім, в Україні я зіштовхувався із певною закритістю людей до інновацій та змін. Кілька людей, які працювали над SenStone, з часом пішли. І мені здається, що у нас ще немає добре розвиненої культури стартаперства.
Але ми рухаємось в цьому напрямку, хоч і не так швидко.
Наприклад, зараз є можливості придумати щось в одному місці, розробити код в іншій країні, виготовити в третій і презентувати в четвертій. Наприклад, у нас є радники, які географічно знаходяться за кордоном, але ми підтримуємо з ними тісні зв’язки. Географічні кордони стираються. І це все теж завдяки технологіям. Тому це все близько.
— Які проблеми можуть виникнути в цьому питанні? Згідно з дослідженнями, в Україні покриття Інтернетом становить 60%, а доступ до Інтернету — основна умова для розвитку ІоТ.
— 60% покриття — це мало. Має бути всі 100%. Люди повинні мати можливість підключитися до Інтернету, і це вже буде їх питанням, робити це чи ні. Це знову ж таки все залежить на технологій. Наприклад, в США є стартап, засновники якого домовилися із однією із радіостанцій про перепрограмування радіохвиль, щоб вони замість радіо посилали Інтернет. Щось таке потрібно робити і в Україні. Але тут потрібна відкритість з боку тієї ж Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Мені здається, повинна відбутися ментальна трансформація.
