19 і 20 квітня на численні прохання глядачів після тривалої перерви на сцену Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра повертається вистава, в якій головну роль грає прекрасна актриса Ада Роговцева. Постановку здійснила 2010 року Катерина Степанкова за мотивами п’єси «Прогулянка в Лю-Бльо» К. Рубіної. Дія відбувається в курортному містечку в приватному пансіоні пані Рути (Ада Роговцева), де зустрічаються відпочивальники. Кожен зі своїми проблемами та особливостями характеру. Практично всі в цій історії милі, зворушливі, сентиментальні, але трохи божевільні. Та чи не найбільш незвичною є поведінка самої господині. Вона весь час розмовляє по телефону з... покійним чоловіком Васею — художником, котрий помер п’ять років тому. І кожну свою розмову вона з великим задоволенням докладно переповідає постояльцям.
«Вася повинен зателефонувати» — це історія про любов, яка змушує глядачів і сміятися, і плакати, і думати... А розмови Рути — не просто рятівна ілюзія жінки, яка не бажає миритися зі смертю коханого чоловіка, чи зворушлива примха самотньої старої — це та сама справжня любов — любов, якій не страшна навіть смерть.
В оригіналі п’єси курортне містечко розташоване в Прибалтиці, а серед приїжджих постояльців пансіону — москвичі. Режисер К. Степанкова, перенесла дію в карпатське містечко, зробивши героїв українцями. Різниця між персонажами увиразнена й двомовністю вистави: місцеві між собою спілкуються українською, а з гостями з Білокам’яної переходять на російську.
Коли вийшла вистава, трохи більше п’яти років тому, привнесений режисером національний колорит сприймався як вдалий прийом адаптації п’єси до київської сцени, а антиросійські випади Ренати виглядали капризами безглуздої старої жінки й викликали у глядачів іронічну посмішку. Але сьогодення змінило певні акценти й додало актуальності давнішнім словам драматурга Каті Рубіної щодо проблематики її п’єси: «Мені найбільше хотілося розповісти про розуміння, якого зараз, мені здається, дуже не вистачає. Порозуміння між людьми, між поколіннями, між різними державами. Мабуть, моя п’єса не соціальна, але я думала про це, про цих людей. Люди — це завжди люди. І якщо вони хочуть щиро щось зрозуміти — вони зрозуміють».
Для героїв вистави місяць відпочинку і все пережите не минуть даремно. Такі різні на початку, згодом вони стали ближчими й почали краще розуміти один одного...
Варто також додати, що після прем’єрних показів автор п’єси та критики зазначали, що вистава вийшла дотепною, зворушливою, а також наголошували на злагодженій грі чудового акторського ансамблю: Ада Роговцева, Неоніла Білецька, Ксенія Ніколаєва, Тетяна Круликовська, Світлана Орличенко, Андрій Мостренко, Михайло Кукуюк та Ірина Мак.
