Не буде помилкою стверджувати, що серед головних причин занепаду економіки нашої країни далеко не останнє місце належить такому явищу, як відсутність справжньої ринкової конкуренції. Скажімо, ціни на бензин у нас піднімаються майже синхронно в усіх мережах і на всіх АЗС. Не надто відрізняються й ціни на продовольство. Суцільний монополізм панує в царині ЖКГ. Як позбутися цього? Чи потрібно у черговий раз вигадувати велосипед, чи, може, дешевше буде використати досвід, набутий у світі?
Старший економіст Центру економічної стратегії Марта Кузьмин розповідає, що в 1990-х роках в Австралії здійснили комплексну реформу, метою якої було збільшення конкуренції на ринках. «Її результати були вражаючими, — відзначає вона, — країна досягла щорічного зростання ВВП на 3%. І це був дуже гарний показник з огляду на те, що в ті часи головні економічні партнери Австралії — азійські країни — зазнавали економічної кризи. Австралія ж знизила безробіття до рівня 5% — це був найкращий показник з початку 1970-х років, завдяки чому країна змогла наздогнати за рівнем життя населення Сполучені Штати Америки».
«Вивчивши цей досвід і проаналізувавши ситуацію в Україні, — продовжує експерт, — ми визначили чотири основних напрямки, які допоможуть і нам збільшити конкуренцію на ринках. Отож, нашої першочергової уваги потребують природні монополії та суміжні ринки, антиконкурентна поведінка фірм, регуляторні обмеження конкуренції і так званий конкурентний нейтралітет». У секторах, де працюють головним чином природні монополії, за словами Кузьмин, регульовані тарифи й відсутність конкуренції призвели до того, що там немає приватних інвестицій навіть у таких приватизованих компаніях, як обленерго.
Наголосивши, що в Україні вже є своя історія антимонопольного законодавства та відповідного відомства, Кузьмин зазначає, що серед інших країн у цьому напрямку вона, однак, аж ніяк не є лідером. За трьома такими складовими індексу глобальної конкурентоспроможності, як ступінь домінування компаній на ринку, інтенсивність конкуренції та ефективність антимонопольної політики, ми відповідно на 99, 98 і 136 місцях. Серед причин нашого відставання, як показує аналіз, — те, що в АМК України дуже велика кількість персоналу при маленькому бюджеті та надзвичайно велика кількість справ у розгляді. «Отже, АМК змушений розглядати дрібні й такі, що не дуже впливають на стан ринку, справи. І йому вже не залишається ані часових, ані людських та фінансових ресурсів для того, щоб розслідувати складні випадки», — говорить економіст.
Вона також вважає, що в разі, коли на ринку багато державних регуляторних обмежень, це заважає виходу на ринок нових компаній і, відповідно, створенню конкуренції. Це твердження Кузьмин підтримує прикладом із фармацевтичного ринку. «Асортимент препаратів в українській аптеці набагато менший, ніж, наприклад, у Франції, — говорить вона. — Не на нашу користь і ціни на ліки того ж виробника. В Україні вони інколи удвічі-втричі вищі, ніж, скажімо, в Угорщині чи Грузії». Щоб позбутися таких вад, Кузьмин пропонує застосовувати в Україні для аналізу регуляторних актів методику USAID, бо вона досить проста і нею зможуть вільно користуватися фахівці регуляторних органів.
Директор з економічних досліджень відділу конкурентної політики Міністерства юстиції США Рассел Піттман також закликає вивчати іноземний досвід у справі антимонопольного регулювання природних монополій. Це, за його словами, справді надасть можливість залучити інвестиції в економіку й поліпшити ситуацію. Він наголошує, що в Україні дуже важливо створити конкуренцію в перевезеннях залізницею. Можна реструктуризувати вантажні перевезення таким чином, що вони стануть дуже прибутковими, пропонує експерт.
Проект закону, який Мінінфраструктури нещодавно подало до Ради, містить одну з моделей такої реструктуризації, відзначає фахівець. У ньому пропонується здійснити приватизацію, залучити приватні інвестиції. Тут використаний досвід Румунії, Польщі, Німеччини, згідно з яким державна компанія зберігає монополію тільки на залізничні колії, а рухомий склад передається приватникам. У такому разі вони сплачують за експлуатацію колій.
Досвід Польщі та румунських залізничних компаній засвідчує, що вони можуть конкурувати з «Укрзалізницею», постачаючи до України свої локомотиви і вагони. «Я переконаний, що «Укрзалізниця», звичайно, після реструктуризації в цьому змаганні не програє, — наголошує Піттман і додає: — Якщо Рада схвалить залізничне законодавство, то у вас буде ситуація, подібна до Польщі, Румунії, Мексики... Але я не дуже сподіваюся, що Україні вдасться швидко зробити дійсно конкурентний ринок електроенергії», — прогнозує фахівець.
«Ми займаємось захистом і розвитком конкуренції, а також стежимо за кращими світовими практиками», — відзначає перший заступник голови Антимонопольного комітету України Марія Ніжнік. Але, на її думку, будь-яка конкурентна реформа чи будь-який розвиток конкуренції насправді має три складові. Перша — державна політика, спрямована саме на розвиток конкуренції, розвиток секторів економіки, спрямована на стимулювання і появу нових товарів на наших ринках. Друге — це спроможні інституційні регулятори, що відповідають за певні сфери розвитку економіки, і застосовують правила, спрямовані на захист конкуренції. Третє — це наявність законодавства про захист економічної конкуренції, — пояснює Ніжнік.
«Дню» здалося, що ТОП-менеджер АМК занадто теоретизує. А які конкретні значні справи ви зараз розглядаєте — запитав «День» і мав можливість переконатися, що антиконкурентне відомство має чималу практику. Так, за словами Ніжнік, комітет розглядає справу проти російського «Газпрому» і в частині транзиту газу через територію України, і в частині постачання палива. Є справа щодо зловживання монопольним становищем на ринку постачання електроенергії компанією ДТЕК. Провадяться розслідування щодо недобросовісної конкуренції на ринках тютюну та фармації.
Ніжнік також відзначає, що в АМК дуже хороша команда уповноважених (так називаються члени комітету), але важливо, щоб і решта (всього в АМК 600 працівників) мали б такий же рівень освіченості, досвіду, бажання та мотивацію, бо люди, які розслідують справи на сотні мільйонів гривень, повинні отримувати гідну заробітну плату. Кузьмин наголошує на тому, що АМК необхідні функціональна, інституційна та фінансова незалежність. А перший голова АМК в Україні, голова громадської ради комітету Олександр Завада зазначає, що попереду в АМК ще величезна робота, адже в Україні й досі, через майже 25 років після створення АМК, зберігається економіка недобросовісної конкуренції.
