Якщо читати російську пресу, висловлювання дипломатів, депутатів Державної думи й чиновників високого рангу, то більшого горя в міжнародному житті для великої країни, ніж підписання в Брюсселі протоколу про вступ Чорногорії до НАТО, немає. Навіть можливе різке падіння цін на нафту з ним не порівняється.
Що ж так збудило владну Москву. Невелика балканська країна — 155-те місце у світі за територією, 165-те — за населенням — відносно далеко міститься від Росії, вступає до Альянсу. Албанія також вступала, й нікого в Кремлі це не хвилювало.
У військовому відношенні НАТО від вступу Чорногорії нічого не виграє. Армія виключно добровільна чисельністю 3,5 тис. осіб, усі танки Т-55 утилізували, один залишили для музею. Військово-морський флот складається з двох ракетних фрегатів, які переобладнали в патрульні кораблі, двох ракетних катерів, двох баркасів, двох буксирів і навіть одного моторного човна. ВПС складаються лише з вертольотів. Що там казати, сила величезна й настільки загрозлива для держави російської, що Москва готова розгорнути дві дивізії в Західному окрузі й одну у Південному. Було б смішно, якби не було так сумно.
Уже досить давно проросійська агентура в Чорногорії намагається перешкодити вступу до Альянсу. Інструментом для цього вибрали так званий референдум. До певного часу в Москві плекали надію, що просербські й, відповідно, антинатовські настрої переважатимуть. Дійсно, серед населення Чорногорії багато хто ностальгує за союзом з Сербією.
У ролі антинатовської діяльності восени минулого року в столиці Подгориці збиралися гучні мітинги, були зіткнення з поліцією. За всім цим з неприхованою злорадністю спостерігали з Москви, їздили думські депутати, умовляли, за нагоди погрожували розривом братських зв’язків, забороною громадянам Росії купувати нерухомість у Чорногорії, їздити на курорти й іншими контрсанкціями.
У відповідь уряд у Подгориці збільшив до 90 днів право без візи перебувати в країні і спростив придбання власності.
Першого удару по антинатовському руху в Чорногорії завдали у братській Сербії. На парламентських виборах беззастережно перемогли прибічники вступу до Євросоюзу. Усі чудово розуміють, що наступним кроком Белграда стане заявка на вступ до НАТО.
Усі опитування в Чорногорії показують постійне зростання прибічників вступу до Альянсу. Скоро відбудуться парламентські вибори, вони й будуть свого роду референдумом. У партій антинатовської спрямованості є можливість отримати більшість. Уся проблема Москви в тому, що нічого подібного не станеться. Швидше за все, новий чорногорський парламент буде ще більш прозахідним.
Що ж так непокоїть Москву, якщо про військовий аспект за великим рахунком говорити не доводиться.
Перший чинник суто психологічний. Православна країна, поєднана давніми історичними зв’язками з Росією, остаточно пішла на захід. Можна пригадати знамениту фразу російського царя Олександра III, який підняв тост: «П’ю за здоров’я мого єдиного друга, короля Чорногорії, а інших друзів у Росії поки що немає». Вони й не з’явилися. Як казав відомий кіногерой, прикро, розумієш.
По-друге. На Балканському півострові частково або повністю розташовано 12 держав плюс не всіма визнане Косово. З них 9 вже є членами НАТО. При цьому Боснія і Герцеговина та Македонія публічно поставили за мету вступ до Альянсу. Начебто дружня Сербія виявляється практично оточеною натовськими країнами. Керівництво цієї країни останнім часом активно розширює зв’язки з Альянсом. Не дуже важко прогнозувати подальший напрямок політики Белграда. Таким чином, Росія виявляється практично витісненою із стратегічно важливого регіону Європи, через який так чи інакше «Газпром» планує постачати газ до Європи.
По-третє. Незважаючи на всі застереження й навіть погрози з Кремля процес розширення блоку триває. За словами постійного представника США в НАТО Дугласа Люта, «це важливий імпульс для Македонії, а також Боснії і Герцеговини. Ми даємо зрозуміти, що двері відкриті».
Звідси випливає, що коли дійде до реального прийому до блоку Грузії, України й Молдови, заперечення Москви не враховуватимуться. Проблеми лежать не в протидії Білокам’яній, а у внутрішньому реформуванні цих трьох країн, зокрема й у сфері перетворення їхніх армій за стандартами Альянсу. У Москві це сприймають як зниження своєї політичної ролі не лише в Європі, а й у всьому світі. І це в певному значенні відповідає дійсності. Не можна змусити сусідів зважати на твої інтереси, якщо ти сам їхніми інтересами нехтуєш. Більше того, поводишся як міжнародний гангстер і перетворюєш на нічого не варті папірці підписані договори.
По-четверте. Зближення й подальший вступ Грузії до Альянсу істотно змінює політичну конфігурацію на Південному Кавказі. Починаючи із загострення протиріч довкола Абхазії та Південної Осетії. Ще більше непокоїть Москву ситуація довкола Вірменії. Як пише «Газета.Ру»: «У разі вступу Грузії до НАТО у Вірменії, яка зараз є союзником Росії, теж може з’явитися альтернатива. Це може змінити розклад сил».
У Москві з очевидним занепокоєнням спостерігають за посиленням військової співпраці Грузії, Азербайджану та Туреччини. Їхні спільні військові навчання за участю американських підрозділів вельми показові. У таких умовах Вірменія дедалі більше ізолюється від Росії, що обов’язково позначиться на політиці Єревану. Після останнього військового загострення довкола Нагірного Карабаху у вірменській столиці багато хто замислився над тим, наскільки надійним союзником є Росія.
По-п’яте. Погрози Росії покарати Чорногорію за вступ до НАТО виявляються не більше ніж ефемерними. Як пише «Лента.Ру», на цю країну припадає 11% усіх проданих на червень авіаквитків. Для порівняння кількість заброньованих номерів у кримських готелях зменшилася на початок сезону на 20%.
Схоже, що фантомний біль російських політиків через вступ Чорногорії до НАТО простих громадян не дуже хвилює і не лякає.
Караван розширення Альянсу продовжує свій шлях, незважаючи на московські галас й шум.
