Останнім часом у відносинах між Україною та Фрацією з’явилось певне наруження. З одного боку, президент Франції Франсуа Олланд у рамках «нормандського формату» задіяний у Мінському процесі, який має вирішити конфлікт на Донбасі, а точніше, покласти край російській агресії на сході України. Франція як член ЄС приєдналася до санкцій проти Росії. Але, з другого боку, Національні зброри Франції, а потім — і Сенат проголосували за резолюцію, яка закликає уряд поетапно скасовувати санкції проти Росії. Попри те, що в цій резолюції засуджується анексія Криму та російська агресія на Донбасі, це не той сигнал для Москви, яка зацікавлена в розколі серед ЄС, і як результат, скасувати санкції, які було введено проти неї за порушення міжнародних норм. Директор Паризького центру вивчення та осмислення політичних рішень (CERAP) Ніколя ТЕНЗЕР у коментарі «Дню» назвав цю резолюцію ганебною і такою, що заплямовує імідж Франції за кордоном і надає карт-бланш агресивній поведінці Путіна.
Більше того, Франція стала фактично першою країною ЄС, народні обранці якої на законодавчому рівні закликають до скасування санкцій з Росією, бо, мовляв, через них страждає економіка країни. А як же з приципами, цінностями солідарності, яка вважається в ЄС одною з головних цінностей, на яких базується євроспільнота? Та й сам девіз Франції звучить таким чином: свобода, рівність, братерство. Тож чому більшість французьких депутатів ігнорують цим принципом, адже Україна бореться за свободу, за утвердження європейських цінностей?
Якщо продовжити тему свобод, у даному випадку -вільного пересування громадян, то Франція є однією з небагатьох країн ЄС, яка виступає проти надання Україні безвізового режиму. «Це питання (надання безвізового режиму для України, Грузії та Косово) не може бути розглянуто в найближчі тижні й місяці. Франція цього не бажає», — заявив на нещодавній зустрічі міністрів внутрішніх справ Євросоюзу французький міністр внутрішніх справ Бернар Казньов. І ця заява пролунала після того, як Європейська комісія закликала країни ЄС скасувати візовий режим для України, Грузії та Косово, бо всі три країни виконали необхідні для цього вимоги.
В Україні пам’ятають, що чи не найяскравіший епізод «ведмежої» послуги, яку зробила Франція Україні, відбувся на саміті НАТО в Бухаресті 2008 року, коли тодішній президент Ніколя Саркозі разом із німецьким канцлером Ангелою Меркель відмовили в наданні Україні та Грузії Плану дій щодо членства в НАТО. Цікавим є те, що напередодні цього саміту російський президент Володимир Путін побував у Парижі й повечеряв із Саркозі, схоже, там французький лідер і «здав» Україну та Грузію. А попередник Саркозі, президент Жак Ширак, вважав Україну частиною Росії. Про це, зокрема, у своїх мемуарах написав Джордж Буш-молодший.
То чого ж далі чекати у відносинах між Києвом і Парижем у світлі резолюцій двох палат французького парламенту і загальнох передісторії? Відповідь на це питання намагалися дати учасники презентації дискусійної записки «Аудит зовнішньої політики: Україна — Франція», яку підготував Інститут світової політики.
Один із її авторів, старший науковий співробітник Інституту світової політики Леонід Літра, зазначив у своєму виступі, що за останні два роки відносини між Україною та Францією змінилися більше, ніж за всі роки незалежності нашої країни. І при цьому Київ і Париж почали будувати прямі відносини.
За його словами, французи із симпатією ставляться до України і визнають, що там відбувається війна. Справді, згідно з результатами соціологічного опитування Інституту світової політики «Що думають громадяни ЄС про Україну?», які було опубліковано 24 червня 2015 року (http://iwp.org.ua/ukr/public/1610.html), для 47% французів головна асоціація з Україною — це війна. З другого боку, 21% громадян Франції вважають Україну частиною Європи, і лише 27% відповіло ствердно на запитання: «Маємо якимось чином захистити Україну від нових зазіхань Росії?» Загалом не дуже приємна картина, яка характеризує дуже скептичне ставлення Франції щодо України як члена євро спільноти, і, до речі, Франція разом із Німеччиною теж відмовила і продовжує відмовляти надати Україні перспективу членства в ЄС.
Можна вітати те, що французькі компанії стали більш активними на українському ринку, що жодна з них не покинула Україну після початку російської агресії, як зазначив Літра. Але водночас він зізнався: «Існує невизначеність, чи зберігатимуть Київ і Париж відносини на нинішньому рівні, якщо Мінські угоди буде виконано».
Експерт звернув увагу на дуже сильне промислове проросійське лобі у Франції, що виявили нещодавні дискусії в Національних зборах та Сенаті. Відповідь на цей виклик Літра бачить у тому, що Україні потрібно більше працювати над тим, щоб французи краще розуміли, що відбувається в нашій країні. Цьому може сприяти більша обізнаність французів щодо української багатої культури.
Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон, яка вже непогано говорить українською мовою, але перейшла на англійську, пообіцявши виступати українською мовою через рік, у своєму виступі акцент робила на практичному внеску Франції в українську економіку. Вона звернула увагу на те, що в доповідній записці не згадується про роль Франції у будівництві саркофага над Чорнобильською АЕС, який реалізується французькою компанією із залученням великої фінансової допомоги.
За її словами, в Україні працює 160 французьких компаній, включаючи великі банки, великі супермаркети, і Україна входить у ТОП-5 пріоритетних країн для Франції. «Ми готові надати новий імпульс українсько-французьким відносинам, не тільки мінському процесу, а саме двостороннім», — сказала посол. І такими сферами, продовжила вона, можуть стати: сільське господарство, транспорт, енергозбереження, екологія, а також децентралізація.
Пані Дюмон вважає, що кращими «послами» в будь-якій країні є компанії-інвестори. Отже, поліпшення бізнес-клімату в Україні може допомогти привернути більше французьких компаній, які стануть найкращими послами розвитку двосторонніх відносин.
Відповідаючи на запитання щодо резолюції Сенату про поступове скасування санкцій, посол зазначила, що позиція французького уряду є чіткою: санкції — це рішення ЄС, і вони мають залишатися в силі, допоки Росія не виконає Мінських домовленостей. Але виникає запитання: в Сенаті майже всі соціалісти, а вони входять до правлячої влади, проголосували за цю резолюцію. Навряд чи нас можуть заспокоїти слова посла, що в наприкінці тексту цього документа Сенату містяться слова, що Росія є агресором, що Франція не визнає анексії Криму, і Мінські домовленості мають бути виконаними.
І тут доречним є зауваження директора Першого європейського департаменту Міністерства закордонних справ України Василя Химинця, що в Сенаті Франції не розуміють значення порушення Росією міжнародного права. «Нам потрібно у розмовах з французькою стороною наголошувати на важливості міжнародного права, яке є фундаментом у міждержавних відносинах», — зазначив дипломат. Але, мабуть, цим мають більше перейматися французькі урядовці й пояснювати своїм депутатам цю істину.
Французький експерт, президент Континентального університету в Києві Олів’є Ведрін без будь-яких дипломатичних реверансів прямо заявив, що Росія незаконно анексувала Крим, веде війну на сході України; що це міжнародна правова проблема, оскільки не можна силою змінювати кордони на континенті. Він також звернув увагу на необхідність розробки Україною нової стратегії комунікації в протистоянні російській агресії і, зокрема, проросійському лобі у Франції, яке вміє використовувати комунікацію на свою користь.
«Перестаньте захищатися, атакуйте і підкреслюйте, що в Європі є проукраїнське лобі, проукраїнські політики, проукраїнські неурядові організації», — наголосив Ведрін.
Водночас французький експерт закликав Україну здійснювати реформи і вести боротьбу з корупцією, зазначивши, що вірить у майбутнє України. «У вас є підтримка Заходу, Франції, МВФ, не втрачайте цей шанс, зробіть свою домашню роботу. Майбутнє України — у ваших руках», — пнаголосив Ведрін.
Звісно, з цим важко не погодитися, справді, ми маємо робити свою домашню роботу, але в протистоянні з таким суперником, як Росія, яка своїми агресивними діями порушила всі можливі норми міжнародного права, Україні потрібна реальна підтримка Заходу, ЄС. І той же Захід, зокрема Франція, має робити свою справу — не на словах, а на ділі демонструвати солідарність з Україною й захищати європейські цінності, за які боролась наша країна на Євромайдані. І не може бути так, що законодавча влада тієї ж Франції ухвалює рішення про поступове скасування санкцій, бо, бачте, це боляче б’є по французькій економіці.
Може, хоч події у Марселі, якось вплинуть на французьких політиків. То ж, атакуйте, панове, а не захищайтесь, атакуйте!
