Питання велоінфраструктури в Україні вже давно не нове — мільйони велосипедистів не можуть почувати себе на дорозі безпечно через відсутність навіть примітивних велодоріжок і велопарковок у великих містах, не говорячи про менші населені пункти. У цьому питанні Запоріжжю пишатися й бути зразком для наслідування, на жаль, не доводиться. Проте останнім часом з’являється надія на зміни завдяки потужному руху велоактивістів, які не дають про себе забути ні мешканцям міста, ні місцевій владі. «День» поспілкувався з велоактивістом Олександром Раликом, одним із керівників організації «Запоріжжя Велосипедне», про проблеми та перспективи створення в місті велоінфраструктури.
«Основне наше завдання — розділити поняття велоспорт і велорух, часто їх плутають, — говорить Олександр Ралик. — Велосипед — не лише спортивне знаряддя, а й засіб для пересування. Ми передусім просуваємо велосипед як транспорт, оскільки велоспорт розвитку не потребує. Обговорюємо саме створення велосипедної інфраструктури в місті, щоб люди могли щодня їздити на роботу, на навчання, в магазин тощо, — заміняли інші види транспорту більш екологічним варіантом».
ПОСТІЙНЕ НАГАДУВАННЯ
Активісти велоруху нагадують містянам і місцевій владі про себе постійно — щомісяця велосипедисти влаштовують протестну акцію «Критична маса» та щороку беруть участь в організації «Велодня». «Не помічати відсутність велоінфраструктури вже неможливо, — пояснює Олександр Ралик. — Місто побачило, що велосипедисти є, й на них треба звертати увагу. «Критична маса» покликана зібрати якомога більшу кількість велосипедистів, щоб показати суспільству та місцевій владі, що нас багато, і нам також потрібна велоінфраструктура. У нашому місті велосипедистів, згідно з дослідженням, не менш ніж 146 тисяч».
Із колишньою місцевою владою вирішити питання інфраструктури для велосипедистів активісти не змогли, оскільки голова міста Олександр Сін лише погоджувався з вимогами велосипедистів, не вживаючи жодних заходів, хоча за нього навіть створили робочу групу з розвитку велоінфраструктури.
«Коли створювали робочу групу, в неї включили мене та Сергія Винника як основоположників «Запоріжжя Велосипедного», — зазначає Олександр, — але через кілька тижнів нас виключили з неї, бо ми ставили забагато незручних запитань. Залишилися працювати люди, які займаються дозвіллям на велосипеді та велоспортом, тобто ті, хто тямить трохи в інших речах. Це все потрібно, але ж робоча група зі створення велосипедної інфраструктури ні спортсменам, ні тим, хто їздить на «покатушки», не потрібна. Відповідно, результатів роботи в цієї групи не було».
Врешті-решт одну велодоріжку в одному із житломасивів Запоріжжя зробили, щоправда, назвати її так важко, оскільки вона нічим не відрізняється від тротуару, лише викладена червоною плиткою і не має жодних позначок чи розмежовувачів від пішохідної частини. «Та велодоріжка не відповідає нормам, — додає активіст. — Вона має бути окремо від пішохідної зони. Ця велодоріжка не вирішує жодних транспортних завдань. Велодоріжки потрібні в місцях, де реально їздять, або поруч із ними. Транспортний рух більш насичений у центрі, відповідно, починати необхідно звідти, де найбільше людей».
ДЛЯ ВЕЛОДОРІЖОК — ДОРОГИ, А НЕ ТРОТУАРИ
У «Запоріжжі Велосипедному» ідеї створення велодоріжок на тротуарах не сприймають, оскільки велосипедисти є повноцінними учасниками дорожнього руху, до чого потрібно звикати автомобілістам, до того ж, за правилами дорожнього руху, велосипедистам заборонено виїжджати на тротуар, як і автівкам.
«На проспекті Соборному (головна артерія міста. — Авт.) частина смуги постійно запаркована, чому б замість цієї «зайвої» частини дороги не зробити велодоріжку? — міркує Олександр Ралик. — Ширина проспекту це дозволяє, на ній взагалі можна злітно-посадкову смугу влаштувати. За європейськими нормами, ширина смуги має становити три метри, за чинними українськими — 3,5 метра. Якщо у нас із 2018 року вони почнуть діяти в Україні, то на більшості вулиць можна спокійно відбирати ці півметра на користь велосипедистів».
Також Олександр говорить про відсутність у місті зручних велопарковок. «Велопарковки здебільшого ставить бізнес, але вони не гарантують, що довоколісник не вкрадуть, — це такі, в які вставляється колесо. Краще робити стійки, до яких рама прикріпляється до велосипеда замком, — говорить Олександр. — У нас таких велопарковок небагато, але ми намагаємося проводити роз’яснювальну роботу з представниками бізнесу».
ПОЗИЦІЯ ВЛАДИ
Наразі активісти пропонують владі чотири проекти велодоріжок у центрі Запоріжжя — на проспекті Соборному та ще на трьох вулицях, паралельних йому. Всі проекти нещодавно представив на засіданні чиновників велоактивіст Олексій Добряков. «Нам говорили не про те, як це можна зробити, а чому цього не можна робити, — розповідає про реакцію можновладців Олексій. — Нам розповідали, чому не можна прибирати ці нелегальні паркування на вулицях; чому не можна звужувати смуги; навіть те, що водії збунтуються та прийдуть в мерію зі смолоскипами, якщо заборонять парковки на узбіччях. Чули все, що завгодно, але не пропозиції, як це краще зробити. На комісії ЖКХ депутати кивали головами, говорили, що це потрібно робити, але не за рахунок дороги, а на тротуарі. Головне — справа все-таки рухається, діалог іде, й ми докладатимемо всіх зусиль».
Ми надіслали в Запорізьку міськраду запит щодо існуючих проектів велодоріжок у Запоріжжі й отримали відповідь: «Будь-яких звернень щодо розгляду проектних пропозицій з будування велодоріжок, узгодження проектних рішень щодо їхнього розміщення в місті Запоріжжі не надходило, проектні рішення не узгоджувались. Цільову програму облаштування та розвитку велосипедної інфраструктури в місті Запоріжжі не розроблено». Причому, за словами велоактивістів, запропонована виконкому концепція велосипедної інфраструктури для міста покоїться в столах чиновників вже понад рік.
