Волонтери, Церква, армія — це інституції, яким українці найбільше довіряють. Головною цінністю вважають сім’ю. За оцінками Українського інституту дослідження екстремізму, війна та економічна криза стали причиною зниження народжуваності в останні роки. Разом із тим, з 2014 року, за їхніми даними, в Україні поменшало розлучень, а кількість одружень залишається практично незмінною.
«Наше населення більше орієнтоване на пріоритет сім’ї у своєму житті. За даними моніторингу, який веде Інститут соціології з 1991 року, рівень довіри до сім’ї та родичів до 2008 року був на рівні 90%, потім трохи піднявся і зараз складає 94—95%. Це — на рівні статистичної похибки. Тому я б не сказала, що щось не змінилося у зв’язку з війною. Але те, що сім’я вистояла — факт, — говорить академік НАН України, директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла ЛІБАНОВА. — Щодо смертності і народжуваності, то ці питання дуже складні. Якби народжуваність залежала від економічних причин, у нас не було б ситуації, що в бідних родинах її рівень вищий, ніж в родинах заможних. Пов’язано це передусім із тим, що жінка в бідних родинах більше замкнена в родинному колі, ніж жінка, яка має високий рівень освіти, високий соціальний статус. Щодо впливу війни на народжуваність, то, безперечно, вона впливає, але — через страх невідомості».
Фахівці Українського інституту дослідження екстремізму наголошують, що через війну в нас на чверть зросло соціальне сирітство. Причини очевидні: економічне зубожіння і бажання працівників інтернатів зберегти свої робочі місця. Останні часто підштовхують безробітних і одиноких батьків віддавати дітей до інтернатів, наголошують фахівці. Також, за даними Генпрокуратури, після початку війни кількість кримінальних правопорушень, пов’язаних із насильством у родинах, скоротилася.
«Це пояснюється, по-перше, перенесенням насильницької поведінки за межі сім’ї. Частина осіб, схильних до насилля, знайшли вираження своїй деструктивній поведінці в інших сферах — політичній, економічній, військовій. По-друге, попри зростання агресивності в суспільстві, у переважної більшості українців моральні цінності зберігаються», — зазначив заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан ПЕТРЕНКО.
Про небезпеку насилля в родинах українців — фізичного, морального, економічного — говорять і соціологи. Війна тільки загострює ці питання. «Дуже боюся, що ми привикаємо до насилля, і те, що раніше вважали актом насильства, перестаємо вважати таким. Із одного боку, відповідні структури і раніше не були схильні реєструвати випадки родинного насильства, а сьогодні до цього додається те, що жінки перестають вважати насилля насиллям, — акцентує Елла Лібанова. — Є й економічне насилля. Сьогодні рівень бідності в сім’ях з дітьми удвічі вищий за рівень бідності в сім’ях без дітей . Це показує, в яких умовах діти виховуються, в яких умовах батьки намагаються забезпечити їм розвиток. Я не схильна переоцінювати негаразди, але становище дітей в Україні вкрай складне, і з цим треба щось робити, не очікуючи допомоги від держави. Потрібна активність громадянського суспільства. В умовах децентралізації це стає ще важливішим, тому що одна справа — вирішувати якесь питання на рівні держави, інша — на рівні сільради. Гадаю, в багатьох випадках місцеві органи влади не розуміють проблем, які на них перекладаються (в хорошому смислі). Вони ще не знають, як самим заробляти гроші. Принаймні про це свідчить те, як іде процес децентралізації бюджетної сфери».
Експерти стверджують, що в Україні пріоритетом має стати не збільшення народжуваності, а підвищення якості й тривалості життя українців. Адже для того, щоб населення у нас збільшувалося, треба, щоб коефіцієнт народжуваності складав хоча б 2,25 (коефіцієнт показує, скільки дітей має народжувати кожна жінка репродуктивного віку), у нас — 1,5. У жодній країні Європи немає цього показника на рівні більше двох.
На найближчі роки демографи у своїх прогнозах «закладають» стабільну народжуваність, вважаючи, що зараз немає підстав розраховувати ні на компенсацію відкладених народжень, ні на подальше її зниження. Фахівці наголошують: за будь-яких умов населення України скорочуватиметься. Основна причина — вичерпаний потенціал демографічного зростання. Тому що з 1960-х років українська жінка не народжувала стільки, скільки потрібно для простого відтворення поколінь, і сьогодні в структурі населення України 75-річних жінок більше, ніж п’ятирічних дівчат. Відповідно, кожне наступне покоління, хоч не набагато, але менше за попереднє.
Також, за словами Елли Лібанової, на 2020-й рік в Україні планується Всеукраїнський перепис населення. По-перше, ООН рекомендує проводити його в рік, який закінчується на «0», плюс-мінус один рік, — щоб потім можна було звести ці дані по Європі та всьому світові. По-друге, ще «треба владнати ситуацію з Донбасом».
