У передостанній день літнього інтенсиву студенти отримали нагоду поспілкуватися з відомим українським медійником Павлом Кужеєвим. Старт журналістської кар’єри Павла припадає на початкову школу — тоді він брав участь у дитячих програмах на обласному телебаченні Кропивницького. Вже в останні роки навчання працював у авторському проекті щоденних новин. Далі — тривала репортерська та кореспондентська діяльність на центральних телеканалах, робота редактором на радіо. Як результат, у 2009 році Павло отримав почесне звання Заслуженого журналіста України. Сьогодні ж лектора Літньої школи журналістики регулярно можна побачити в прямих ефірах «112 Україна», де він одночасно обіймає посаду і головного редактора, і телеведучого.
«ЕКСКЛЮЗИВ — НА ВАГУ ЗОЛОТА»
Марія ЧАДЮК, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Нині «112 Україна» — це загальнонаціональний канал. У зв’язку з цим чи плануєте збільшувати мережу регіональних кореспондентів? І як взагалі знайти класного стрімера в регіонах?
П.К.: — Ексклюзив завжди на вагу золота. Тому коли наш власкор присутній на місці події, то не лише інформація викликає більшу довіру, а й канал підвищує свій авторитет. Розвиток кореспондентської мережі — надзвичайно важлива складова у роботі телеканалів. Успіх її функціонування — це результат важкого пошуку і відбору людей, здатних на місці зорієнтуватись у події, грамотно писати, розмовляти та ще й не лінуватися і бути задоволеним гонораром! І тут можна згадати гасло часів індустріалізації: «Кадри, які оволоділи технікою, вирішують все!». Це я до того, що власного кореспондента треба також навчити технології виробництва прямих включень чи монтажу, подружити із «залізом». Коли ми говоримо про стрімерів, які не є нашими штатними працівниками, то і для них є певний набір вимог: від розуміння азів кадрування до текстового супроводу в кадрі і за кадром.
Ще одна особливість роботи журналістів на місцях — те, що вони знайомі з тамтешніми порядками і представниками державних структур. І це може накладати певний відбиток на їхню роботу, не завжди в кращий бік.
ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС — НАШ НАЙКРАЩИЙ ДРУГ!
Христина ПЕТРЕНКО, Одеський національний університет ім. I.I. Мечникова:
— Сьогодні все більше розвивається інформаційне телебачення, скажіть, які в нього є недоліки, а які переваги?
П.К.: — Якщо ви помітили тенденції у форматах десь останніх 10—15 років, то можна бачити, як на різних каналах з’являються схожі програми. Ніяких велосипедів середовище не вигадує, а видозмінює уже обкатані форми і формати. З огляду на суспільно-політичне життя, економічний стан, який країна переживає, не дивно, що стали затребуваними саме інформаційні телеканали. У цій ніші — справжній бум.
З одного боку це добре тому, що журналісти не залишаються без роботи і на хліб з маслом можуть собі заробити. З другого боку, давайте не плутати суто інформаційне мовлення з пропагандою або контрпропагандою. Все залежить від мети, яку ставить перед собою той чи інший мовник. Для нас, наприклад, це збалансоване інформування людей про події, під час якого ми розповідаємо про все, що має знати суспільство. Для цього ми готові працювати 24 години на добу 7 днів на тиждень.
Водночас усі розуміють: кожна влада хоче, щоб всі медіа проводили лояльну до неї політику. Я багато років працюю в інформаційному телебаченні, бачив, як воно зароджувалося в Україні. І шлях остаточного становлення інформаційного мовлення до кінця ще не пройдено, треба багато над чим працювати: від дієвого захисту прав журналістів до входження українських медіа у світовий контекст на рівних з усіма можливостями.
«НОВИНИ — ПРОДУКТ, ЯКИЙ ШВИДКО ПСУЄТЬСЯ»
Віта ШНАЙДЕР, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Яким повинно бути співвідношення оперативності і якості сьогодні? Ми маємо приклади, коли інформаційні канали активно стрімили і відіграли важливу роль під час подій на Майдані, але чи може зараз інформація подаватися так неякісно, у невідфільтрованому, необдуманому вигляді, як це відбувалося тоді?
П.К.: — Технічний прогрес — наш найкращий друг! Ще буквально 3—4 роки тому зовсім інакше виглядала робота ньюзруму, по-іншому була побудована взаємодія редакції і знімальної групи на виїзді. З розвитком інформаційних технологій отримання і поширення інформації — це питання кількох секунд. Новини — продукт, який швидко псується. І тут на перше місце вже виходить не саме полювання на новину, а те, як її правильно проаналізувати, опрацювати і донести до реципієнта. При цьому зберегти свіжість інформації, наповнити її аналітикою, цікаво візуалізувати і не забути про морально-етичні правила, адже люди різні, це телевізори у всіх однакові. Коли зараз телеканали наввипередки намагаються вразити глядача сенсацією — це, звісно, може додати рейтингів, але не завжди додасть у повазі.
Оксана ВОЙТКО, Львівський національний університет ім. I.Я. Франка:
— Як варто підбирати кваліфікованих експертів та фахівців у ефіри? Ви погоджуєтеся, що українське ТБ переживає так звану кризу експертного середовища?
П.К.: — Гостей студії ми шукаємо у вишах, через особисті зв’язки, часом журналісти на виїздах налагоджують контакти, і ми потім запрошуємо нових знайомців до студії. Звичайно, трапляються заангажовані експерти. Але вони себе швидко видають, тому ми з ними прощаємося, не шкодуючи. У пошуках компетентних фахівців моніторимо пресу, соцмережі, блоги тощо. Нам важлива експертна компетенція! А вже після ефіру дивимось ще й на показники телеперегляду — чи був той чи інший експерт цікавий глядачеві.
«ТРЕБА ЗНАТИ, ЩО ДАЛІ РОБИТИ З ІНФОРМАЦІЄЮ»
Марина СНIЖИНСЬКА, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Яким ви взагалі бачите майбутнє інформаційної журналістики?
П.К.: — Безперечно, інформаційне мовлення далі розвиватиметься ще стрімкіше. Тепер вже мало просто отримати інформацію. Збільшується вага аналітичного контенту. Попит на інформацію і надалі зростатиме. Доки у країні життя насичене політичними подіями, розвиватимуться й інформаційні канали.
Щодо «112 Україна», то ми постійно працюємо над тим, щоб завтра бути кращими, ніж сьогодні. Ми просто зобов’язані бути постійно в тонусі і так само не відпускати свого глядача. Ми компілюємо жанри, вигадуємо формати, впроваджуємо ноу-хау. Наприклад, для того щоб бути ще більш оперативними — розробили і запустили мобільний додаток «Очевидець 112». Він дозволяє кожному власнику смартфону ділитися відео або фото прямо з місця події, які потім канал використовує в ефірі. За це ми даємо користувачам грошову винагороду.
«КОЛИ ДИВИМОСЬ НА РЕЙТИНГИ — ХОЧЕТЬСЯ ПРАЦЮВАТИ»
Марина БАРБА, Одеський національний університет ім. I.I. Мечникова:
— Довгий час розгортається конфлікт між Національною радою з питань телебачення та радіомовлення та вашим телеканалом. Зокрема, каналу «112 Україна» закидали порушення ліцензійних вимог та законодавчих норм. На вашу думку, з чим це пов’язано і чому саме в такий спосіб тиснуть на «112 Україна»?
П.К.: — Повертаючись до вже раніше сказаного, зрозуміло, що будь-яка влада хоче мати лояльні медіа. І навіть якщо телеканал подає зважену, збалансовану інформацію і робить це краще за інших, когось це може не влаштовувати. Коли ми хотіли зробити переліцензування, нам не дозволили, але водночас продовжили закидати порушення закону. Юридичний відділ телеканалу зараз займається цією справою, юристи намагаються розірвати це замкнене коло. І ми не здаємося. Коли дивлюся на наші високі рейтинги, то розумію, що є для кого працювати, а отже, ми не будемо опускати рук.
Цього року Літня школа журналістики проходила за підтримки Центру інформації та документації НАТО.
