З 2004 року вчені Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України спільно з фахівцями Державного спеціалізованого підприємства «Екоцентр» і американськими, німецькими, японськими, польськими та білоруськими колегами проводять у зоні відчуження, яка згідно з Указом Президента стала Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником, дослідження тварин.
У межах вітчизняних і міжнародних проектів учені вивчають особливості життя й пристосування популяцій вовків, ведмедів, коней, кабанів, гризунів і комах. Уже є дані, які порівнюють з результатами досліджень на забруднених у 1986 році радіацією територіях Білорусі. Все це надзвичайно важливо для подальшої оцінки впливу радіації на людський організм.
Першими, у 2002 році, в Чорнобильській зоні відчуження почали досліджувати великих хижаків — вовків, кабанів, ведмедів. Менш численними є популяції бурих ведмедів та рисей (оціночна чисельність у зоні — 15—20 особин). За словами зоологів, бурого ведмедя в зоні відчуження можна побачити надзвичайно рідко. Фахівці Міжнародної радіоекологічної лабораторії отримали унікальні знімки цього виду з фотопастки, а робоча група з участю співробітників Інституту зоології реєструвала сліди тварин. Однак, за їхніми словами, говорити про перспективи розмноження цього виду на території зони відчуження й загалом на Поліссі зарано.
Найчисленнішою є популяція вовків (облікували сім вовчих зграй), за якими ведуть спостереження понад десять років. «Загальна чисельність цього виду на території зони відчуження оцінюється в 40—50 особин. Розміри сімейної ділянки зграї є цілком типовими для Полісся, — зазначає науковий співробітник відділу фауни і систематики хребетних Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, кандидат біологічних наук Марина ШКВИРЯ. — Місцеві жителі заявляли, що популяція вовків значно зросла, що вони нападають на людей і домашніх тварин. Дійсно, такі поодинокі випадки були, хоча вовки зазвичай ніколи не нападають».
Вчені припускають, що радіація змінює поведінку тварин. У тілах вовків і коней Пржевальського (диких коней), які живуть у зоні відчуження, виявлено високі дози цезію-137. Диких коней, занесених до Червоної книги, завезли сюди спеціально наприкінці 1990-х років. З того часу і до сьогодні відбулося багато змін: спочатку популяція активно зростала, а в останні роки почала зменшуватися. Так, за даними робочої групи, зараз у зоні відчуження на території України нараховується понад 50 особин цього виду, ще 30—40 живуть у білоруській частині зони. Усього обліковано шість груп чисельністю від двох до 15 особин.
«Ми зацікавилися причиною зменшення популяції, і коли провели дослідження, виявилося, що рівень цезію-137 в організмі цих тварин зашкалює. Він накопичується в тілах тварин, і це може впливати на скорочення поголів’я. Вовки теж зазнають впливу радіації і, можливо, через це поводяться так агресивно», — говорить біолог Роб НЕЛЬСОН.
У зоні відчуження зросла кількість диких кабанів. Експерти наголошують, що ці тварини небезпечні тим, що запросто можуть перетинати зону відчуження. Мисливці можуть наражатися на серйозну небезпеку, вживаючи заражене м’ясо. Але головна небезпека зберігається в Червоному лісі — на північ від саркофагу, де 1986 року випала найбільша кількість радіоактивних речовин («червоний» — тому що дерева через це стали червоними). Радіація в цій місцевості була настільки високою, що зникло все живе, зокрема бактерії, які розкладають організми. Тому досі в Червоному лісі лежить листя з 1986 року — «законсервоване», яким опало. Радіація перевищує допустимі норми в сотні разів, вона відклалася в листі, корі, ґрунті. «Гірше Чорнобиля» — так говорять вчені про наслідки можливого загоряння цієї ділянки.
Але і в цій небезпечній частині лісу вже є життя — деякі види мутували, але вижили. Наприклад, павуки: на вигляд вони не відрізняються від звичайних, але їхня павутина безформна, без «візерунка». Подібну поведінку, за словами вчених, демонстрували під час експерименту павуки, яким давали наркотики. Змінитися, щоб вижити — такий феномен науковці спостерігають і в риб, і в птахів.
«Ознакою радіоактивного опромінення у птахів є катаракта, рак, недорозвинений мозок. Ми провели аналіз крові синиць — ці птахи змогли пристосуватися до радіації, і побачили, що вони навчилися виділяти антиоксиданти, які захищають організм від опромінення», — розповів професор біології Університету Південної Кароліни Тім МУССО.
На сьогодні дослідження в зоні відчуження тривають: у планах — реалізувати кілька проектів, у тому числі міжнародних. Наукова діяльність відбувається завдяки підтримці європейських та американських наукових інституцій та фондів. Перспективи великі, оскільки Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник — місце унікальне на планеті, невивчене і непередбачуване.
