Це перша каденція Максима Єфімова у Верховній Раді. Але саме він є автором одного з тих небагатьох суттєвих законодавчих рішень, якими може похвалитися цей парламент.
2 червня 2016 р. ВРУ таки проголосувала Закон № 4623 «Про внесення зміни до підпункту 4 пункту 24 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України», ініціатором якого є Єфімов. В результаті чого Донбас — єдиний з українських регіонів — отримав безпрецедентні чотири мільярди гривень субвенцій на розвиток.
Робота над просуванням цього законопроекту тривала 10 місяців. Тяжко було пробитися через Мінфін і... Опозиційний блок, розповідає у інтерв’ю «Дню» Єфімов. Та не менш серйозний бій ще попереду, каже народний депутат. Адже тепер потрібно зробити так, щоб ці гроші були витрачені на те, що справді потребує Донбас. Ключове, чого б хотілося нашому співрозмовнику — змінити якість життя в регіоні. Саме тому, з його слів, так необхідно пустити цей бюджет на інфраструктуру, освіту і медицину. Про справи на Донбасі, проросійські настрої і український патріотизм, а також про те, хто сьогодні найбільше опирається відновленню Донецької та Луганської областей — читайте в інтерв’ю «Дню» одного з найбагатших народних депутатів Верховної Ради 8-го скликання.
***
— Ваші очікування від нового політичного сезону у Верховній Раді? Багато політологів прогнозують, що він може стати останнім для цієї каденції парламенту. Ви поділяєте таку думку?
— Дуже багато завдань зроблено наполовину, тому, звичайно, хочеться, щоб цей політичний сезон протривав щонайменше до наступної осені, аби встигнути закінчити почате.
По тому, як відбувся перший робочий тиждень, я бачу, що певна консолідація в парламенті є. Скільки він проживе — залежить лише від нашої спроможності приймати рішення, які зможуть зняти напругу, що є сьогодні в суспільстві.
— Конкретно ви над чим працюватимете?
— Що стосується комітету, то у нас на розгляді є багато законів, направлених на підтримку внутрішнього виробника, дерегуляцію і створення умов для бізнесу. Ми хочемо, аби був прийнятий законопроект 3872, який «заморозить» ріст податку на землю. Ця норма зачепить практично усіх підприємців як малих, так і середніх, і великих. Потрібно допрацювати законодавство по індустріальних парках. Прийняти рішення, яке дозволить деревообробним підприємствам імпортувати обладнання без сплати ввізного мита і ПДВ. На минулій сесії ми заборонили експорт «лісу-кругляку», але це тільки половина роботи для того, щоб запустити лісопереробку в країні і не купувати олівці та рамки в Китаї.
Що ж до роботи на окрузі, то одним із найважливіших питань є глобальні програми відновлення Донбасу, які за півтора року боротьби з Мінфіном ми нарешті спромоглися запустити. У червні парламент прийняв рішення щодо виділення на розвиток Донецької та Луганської областей близько чотирьох мільярдів гривень. Хотілося б, щоб ці гроші справді переросли в проекти. Упродовж наступних 9 місяців в регіоні мають відбутися надзвичайно важливі трансформації.
— Перш ніж перейдемо до деталей по цих грошах і питань вашого округу, оскільки ви згадали тему податку на землю, скажіть, на вашу думку, цей парламент готовий вирішити питання відкриття ринку землі в Україні?
— Ні, це питання не може бути вирішено в цьому році. По-перше, багато депутатів будуть не готові втратити свій аграрний бізнес. По-друге, це надто складна та болюча тема, щодо якої і серед депутатів, і у суспільстві має бути досягнуто консенсусу.
«НА ДОНБАСІ ДЕСЯТИЛІТТЯМИ НЕ ФІНАНСУВАЛИ ІНФРАСТРУКТУРУ»
— Вам справді вдалося домогтися безпрецедентного рішення. Донецька і Луганська області завдяки закону, про який ви згадали, отримають найбільше коштів з держбюджету на проекти розвитку. Розкажіть, на які конкретно проекти вони будуть спрямовані?
— Щоб закінчити конфлікт на Донбасі, однієї зброї та патріотизму не достатньо. На мою думку, українцям, особливо тим, які живуть на територіях, близьких до конфлікту, потрібно показувати нову якість життя в країні. Мають будуватися дороги, відновлюватися школи, створюватися хороша соціальна інфраструктура, якої там ніколи не було. Аби люди відчули, що держава дбає про своїх громадян. На жаль, за два роки нічого масштабного у цьому напрямку зроблено не було. Адже війна, вимоги МВФ, зобов’язання платити відсотки по кредитам, падіння економіки давали чіткий сигнал — грошей на Донбас у держави немає і не буде. Ми з цим змирилися, але спробували знайти рішення. Народилось воно у стінах Донецької облдержадміністрації. Запропонував ідею голова ОДА Павло Жебрівський. Її суть проста — направити близько чотирьох мільярдів гривень, що були закумульовані на рахунках місцевих бюджетів окупованих територій, на розвиток та відновлення підконтрольних Україні територій Донбасу.
— В який спосіб?
— Ну, наприклад, Єнакієвський металургійний завод, який працює на окупованій території, перереєструвався з Єнакієвого в український Маріуполь та платить заробітну плату своїм працівникам. Відповідно податок на доходи фізичних осіб сплачується в бюджет України. Казначейський рахунок міста Єнакієве знаходиться в Маріуполі. На нього надходять кошти, але відповідно до бюджетного кодексу, органи влади окупованих територій не фінансують видатки. Тобто, по-суті, у них накопичуються доходи з ПДФО, податку на землю, ЄСВ. За 2014, 2015 роки ці гроші накопичувались. Тому було прийнято рішення, що оскільки ці кошти є ресурсом, який не використовується, то ми можемо перерахувати їх на рахунки держобладміністрацій — Донецької та Луганської. Таким чином Донецька область отримала близько трьох мільярдів гривень, і один мільярд отримала Луганська область.
— Це немалі гроші. Що конкретно буде зроблено?
— Тільки по Краматорську 190 мільйонів гривень піде на ремонт і будівництво доріг. При цьому значну увагу приділимо розвитку селищ навколо міста. Оскільки сьогодні ми постійно говоримо про необхідність громадам об’єднуватись, то варто як мінімум забезпечити між ними якісну комунікацію. Для того щоб Краматорськ зміг об’єднати довкола себе селища-супутники, необхідно зробити так, щоб люди легко і зручно добиралися до адміністративного центру. Для розуміння, за 25 років на будівництво доріг в Краматорську виділяли в середньому щороку біля чотирьох мільйонів гривень. 2015-й став переломним та безпрецедентним за обсягами залучених інвестицій на ці потреби. Об’єм виконаних робіт перевищив середньорічні показники у 10 разів. Це колосальні показники для міста.
У цілому по області одним із найважливіших напрямків є освіта. Заплановано створення близько 40 опорних шкіл європейського рівня. Кожне місто Донецької області отримає одну-дві сучасні технологічні україномовні школи. Це будуть ті осередки, де укріплюватимуть український патріотизм на Донбасі.
Другим напрямком є створення хорошої соціальної інфраструктури — амбулаторії, поліклініки, басейни, спортивні майданчики — все те, що дасть можливість звичайним людям побачити реальне відродження. Краматорськ, Слов’янськ, Дружківка, Костянтинівка, Волноваха, Бахмут — це маленькі міста, які були прив’язані до промислових об’єктів: шахт, заводів. Так склалося історично, що всі міста Донеччини, за винятком, можливо, Маріуполя, були такими, що називають «Богом забуті». У цих містах десятиліттями не фінансували інфраструктуру. У нас в Краматорську є лише один відомчий басейн, який належить заводу. Немає ні комунальних басейнів, ні комунальних стадіонів. Нічого немає. Є лише кілька ресторанів на 200 000 жителів. По суті, сьогодні це місто більше схоже на робоче селище. Ще вісім років тому 50% його населення становили працівники заводів та члени їхніх сімей. Тому виходило так, що в житті більшості людей не було культурної чи розважальної складової. І це при тому, що Краматорськ є індустріальною перлиною Донбасу. У нас проживають багато людей з вищою технічною освітою, тому що така специфіка машинобудівної галузі вимагає кадрової якості. А що вже казати про такі робочі містечка, як Покровськ? Більшість їх мешканців, по суті, ніколи не бачила цивілізації ХХІ століття. І власне, за ці чотири мільярди гривень можна показати таким людям, що життя в їхній країні може бути інакшим. І тільки тоді вони будуть пишатися Україною. Тому сьогодні ми переходимо від «латання дірок» до трансформації способу життя і свідомості мешканців Донбасу.
«ЯКЩО МИ НЕ ХОЧЕМО ПОВНОЇ ДЕІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ ДОНЕЧЧИНИ...»
— Не менш важлива для того, щоб Донбас мав хороше майбутнє, його спроможність себе прогодувати. Ви прийшли у велику політику з тамтешнього бізнесу, були директором заводу, тому очевидно, що маєте уявлення про перспективи економіки цього регіону. Що сьогодні може і має зробити держава: на розвиток яких галузей ставити, як стимулювати інвестора?
— Справді, промисловість нашого регіону становили металургійна, машинобудівна та вугільна галузі, розвивалось, як і в цілому по Україні, сільське господарство. В основному все машинобудування і більшість металургів ще з радянських часу були зорієнтовані на російський ринок, і залежність від нього сягала орієнтовно70%. Швидко замінити таку частку збуту просто нереально. Так, ми отримали приклад «Азовмашу», який робив цистерни, а сьогодні стоїть без замовлень. Така ж ситуація складається і з Дружківським машинним заводом, і зі «Славтяжмашем» — сьогодні їх просто ріжуть на металобрухт. І це біда. Іншого варіанту, ніж підтримка держави через спеціальні програми, я не бачу. Якщо ми не хочемо отримати повної деіндустріалізації Донбасу, то єдиний вихід — це замінити підприємствам російський ринок українським. У нас є ринок для вітчизняного машинобудування: є «Укрзалізниця», є порти. Другий перспективний напрямок — це Міністерство оборони, яке також має бути зацікавлене у розвитку власних виробників. У тому, щоб наші підприємства почали постачати продукцію для вітчизняного ВПК. Це величезний потенціал. Україна повинна бути сильна, в тому числі мати потужну армію.
Також держава має взяти на себе роль локомотива в питанні інвестицій в український Донбас. Всі розуміють, що приватний інвестор не піде в райони, близькі до війни. А ці чотири мільярди гривень стануть для нього гарним сигналом. Адже окрім того, що ми поліпшуємо якість життя мешканців, ми створюємо інфраструктуру в регіоні та вирішуємо питання зайнятості населення.
— Ви часто буваєте на окрузі. Все ще наскільки сильні там проросійські настрої? Як ви оцінюєте ймовірність реваншу на цій території проросійських політичних сил?
— Настрої людей визначає їхній спосіб життя. А спосіб життя людей на Донбасі багато в чому визначало те, що вони працювали на російсько-орієнтовані заводи. Там все ще діє економічний патріотизм. Люди розуміють, що вони отримують хліб від замовлень з Росії. Тому, за моїми оцінками, близько 40% мешканців Краматорська все ще дивляться у бік РФ і не дуже вірять в те, що розповідають їм українські канали. Наше завдання це змінити. Водночас у місті побільшало активних людей з проукраїнською позицією. Під час параду до Дня Незалежності України вишикувалася надзвичайно довга колона з українськими прапорами, набагато більша, ніж минулого року. Ту ж саму картину ми нещодавно спостерігали на відкритті Саду Бернадського.
Звичайно, є сили (насамперед, це частина депутатів міської ради), які всіляко намагаються перешкодити позитивним змінам у Краматорську. Вони роками, якщо не десятиліттями, сидять при владі і зовсім не хочуть, щоб нам вдалося зробити щось хороше. Сьогодні це стало великою проблемою. Їхнє протистояння позитивним змінам доходить до абсурду, і в голові не вкладається те, що вони блокують рішення, які можуть якісно поліпшити життя їх і їхніх земляків.
«ДЕПУТАТИ «ОПОБЛОКУ» ЗАБЛОКУВАЛИ АСФАЛЬТУВАННЯ 62 ВУЛИЦЬ В КРАМАТОРСЬКУ»
— Вони сподіваються, що ви провалитеся. І що швидше це відбудеться, то швидше вони зможуть отримати мандат від людей на свою діяльність.
— Звичайно. Тому я й кажу, що потрібен час довести розпочате до кінця. Ми рік витратили на те, щоб прийняти цей закон і вибити ці чотири мільярди гривень. Тепер нам потрібно забезпечити реалізацію конкретних проектів на ці гроші в найближчий час і таким чином, щоб це побачили та відчули люди.
Дивно, коли ми приймали закон про виділення цих грошей, найбільше сил було потрачено на боротьбу з Мінфіном і... «Опозиційним блоком». Лише один депутат з цієї політичної сили підтримав нашу ініціативу. Хоча здавалося, йдеться про інтереси безпосередньо їхнього електорату.
Як, наприклад, будуть дивитися в очі городянам, своїм сусідам депутати міськради від «Опоблоку», які на днях заблокували реалізацію проекту з асфальтування 62 вулиць центральної частини міста і внутрішньодворових доріг?! Тобто найближчим часом почнуть асфальтувати дороги у всіх селищах, які відносяться до міста, і де депутати селищних рад всіляко сприяли роботі. А у самому Краматорську дороги залишаться невідремонтованими, хоча на це передбачені кошти розміром 100 млн гривень з центрального бюджету. Коли у міста ще з’явиться такий шанс?
— Не менш важливо для вас забезпечити, щоб ці безпрецедентні три мільярди для Донецької області були використані прозоро, ефективно і без корупційних скандалів. Як ви збираєтеся це забезпечити?
— Це справді колосальні гроші. В область, де проживає два мільйони людей і близько 800 тисяч переселенців, прийшло майже три мільярди гривень капітальних інвестицій. Тому щоб не було спекуляцій, усі гроші на проекти будуть проходити через Prozorro. Більше того, гроші не віддають містам. Розпорядником коштів є Обласна державна адміністрація, а міста лише готують проекти. Їх реалізацію куруватимуть департаменти ОДА. Є навіть ідея залучити міжнародних експертів, щоб контролювати процес проходження грошей. Тобто зроблено все, щоб ні копійки з цього фінансування не було вкрадено. Більше того — щоб воно було використано професійно. Наведу такий показовий і прикрий приклад. Зі 136 мільйонів гривень бюджету розвитку, який Краматорськ отримав завдяки фінансовій децентралізації, станом на 1 серпня 2016 року використано лише 30 мільйонів. Тобто рівень освоєння цих грошей сягає 27%. Виходить, що кошти на розвиток міста є, а чогось не вистачає, аби направити їх на потрібні цілі. Є люди, які мають сильне бажання освоїти чужі гроші, але вони нам не союзники. Ми з командою хочемо зробити такі зміни, за які змогли б легко відзвітувати перед людьми: чому саме цю школу відновлюють, чому саме цей садочок утеплюють, чому цю дорогу ремонтують і т.д. До речі, для Краматорська ми написали, по-суті, стратегію розвитку під назвою «Успішне місто». В рамках цієї стратегії ми і рухаємося далі.
ДОВІДКА «Дня»
Максим ЄФІМОВ — заступник голови парламентського комітету з питань промислової політики та підприємництва, член депутатської фракції партії «Блок Петра Порошенка». Народився 1 листопада 1974 року в Казахстані. Закінчив Бернський університет, факультет BVL (Швейцарія), економічний факультет Донецького державного університету та металургійний — Донецького національного технічного університету. Вже в 22 роки — у 1996 році — став генеральним директором Краматорської металургійної машинобудівної компанії. У Верховну Раду прийшов з посади директора потужного підприємства «Енергомашспецсталь». ЗМІ у 2015 році назвали Єфімова одним із найбагатших народних депутатів від Донбасу. Він обігнав за доходами Сергія Таруту і Юхима Звягільського. Заробіток Єфімова та його сім’ї у 2015 році склав майже 24,5 мільйона гривень. Сам депутат задекларував понад 18 мільйонів гривень, у той час, як доходи його сім’ї є втричі меншими.
