Схоже, що Захід, зокрема в особі партнерів України по «нормандському формату» — Німеччини та Франції, вирішив підсилити тиск саме на нашу країну, а не Росію, щоб домогтися поступу у виконанні Мінських домовленостей. І підтвердженням цього виявилася друга за цей рік зустріч очільників німецького та французького зовнішньополітичних відомств Франка-Вальтера Штайнмайєра і Жан-Марка Еро з Президентом України Петром Порошенком у Києві.
З одного боку, обидва міністри позавчора на прес-конференції в Адміністрації Президента заявили, що приїхали як друзі України, щоби наголосити на своїй великій солідарності й підтримці України як вільної та незалежної демократичної держави, а також підтримати реформи, які здійснює уряд.
А з іншого — вони фактично дали зрозуміти, що Україна має йти на компроміс і почати виконувати політичні умови Мінських домовленостей, попри те, що досі не виконано три головні передумови. Немає сталого тривалого припинення вогню, бойовиками не відведено важкої техніки і не забезпечено контролю з боку спостерігачів ОБСЄ за відведеною технікою на території, контрольованій бойовиками за підтримки російських військ та, головне, за українсько-російським кордоном.
Напередодні під час спільної прес-конференції з міністром зовнішніх справ Польщі Вітольдом Ващиковським очільник української дипломатії Павло Клімкін заявив про необхідність вироблення узгодженої дорожньої карти, де були б закріплені фундаментально важливі речі — це послідовність того, що потрібно зробити, і гарантії того, що російська сторона це зробить. Таким чином він прокоментував озвучену раніше главою МЗС РФ Сергієм Лавровим ідею про розробку паралельної «дорожньої карти».
Але, як стало зрозуміло під час відповідей на запитання журналістів, обидва представники «нормандського» формату фактично повторили російське бачення врегулювання конфлікту на Донбасі, що перешкодою до цього є невиконання Україною політичних умов.
Штайнмайєр, зокрема, зазначив із цього приводу: «ми бачили останнім часом, що безпека неможлива без продовження політичного процесу. А продовження політичного процесу неможливе без безпеки. Нам потрібно працювати над тим, щоб ми розумно і паралельно реалізували безпековий та політичний пакет».
Його колега Еро детально зупинився на тому, які саме умови мають бути виконані для досягнення врегулювання.
По-перше, зазначив він, ідеться про гарантії безпеки. Ми вже сказали про припинення вогню, яке відбулося першого вересня. Нам необхідно докласти спільних зусиль, щоб консолідувати це досягнення.
По-друге, іншою умовою політичного характеру є підготовка до ухвалення проекту українського законодавства з проведення місцевих виборів на Донбасі, а також щодо надання особливого статусу цьому регіону.
Відповідаючи на запитання про черговість виконання умов, пан Еро образно порівняв це з будівництвом житла. За його словами, наразі йдеться про фундамент, який ми закладаємо — а це припинення вогню, розведення військ, яке має відбутися наступного тижня в трьох пілотних зонах.
«Наступним, — продовжив він, — має бути ухвалення Верховною Радою законів про проведення місцевих виборів на Донбасі, а також про особливий статус цих областей. Разом із цим відбувається розширення цих пілотних зон, тривають відведення і збереження під контролем важких озброєнь, здійснюються кроки щодо полегшення доступу спостерігачів до території Донбасу, відбувається створення просунутих баз спостереження ОБСЄ.
Третій етап — затвердження Верховною Радою дати проведення виборів, завершення конституційної реформи, ухвалення закону щодо амністії. Але разом із цим відбувається завершення розведення військ по всій лінії розмежування, створення нових пропускних пунктів, звільнення заручників, закінчення відведення військ і повний доступ до кордону. Така прогресивна логіка, яку ми вбачаємо і яка може поступово реалізуватися. Але найважливіший етап — це наступний тиждень, який насправді може надати цьому процесу нової динаміки».
При цьому французький міністр повідомив, що наступного тижня також відбудеться важлива подія: підписання на засіданні тристоронньої контактної групи в Мінську проекту угоди щодо розведення військ у трьох пілотних зонах. Це, на думку, пана Еро, може водночас забезпечити консолідацію в закріпленні стійкого перемир’я і дасть певну надію на проведення саміту глав держав «нормандського» формату з участю президента Олланда, канцлера Меркель, президентів Порошенка і Путіна.
«Ми очікуємо і сподіваємося, що всі сторони докладуть відповідних зусиль, які приведуть до поступу у виконанні цих безпекових завдань», — наголосив Еро.
На жаль, ні французький, ні німецький міністр жодного разу не згадали Росію, яка здійснює агресію на сході України і відповідальна за свою частину Мінських домовленостей. Під час прес-конференції Штайнмайєр сказав лише: «ми приїхали сьогодні з обіцянкою із Москви, що сьогодні опівночі набуде чинності припинення вогню на тиждень».
Жодного слова не було сказано, яким чином наші західні партнери змушуватимуть Росію виконувати Мінські домовленості, і тому незрозуміло, як буде втілена в життя фраза Штайнмайєра, що «в цьому процесі ми не забудемо про повернення українських військ до кордону з Росією».
У цьому плані більш відвертим виявився міністр закордонних справ Великобританії Борис Джонсон, який позавчора пізно ввечері провів переговори з шефом української дипломатії та Президентом. «Очевидно, що прогрес у сфері безпеки залежить переважно від росіян», — заявив він під час брифінгу.
Тим самим із трьох західних політиків, які відвідали позавчора Київ, лише британський міністр підтримав тезу, на якій наголосив під час спільної прес-конференції Клімкін: все, що відбувається на Донбасі, — це виключно дії Росії.
Керівник українського зовнішньополітичного відомства наголосив, що для Києва безпека — це не лише ефективне припинення вогню та продовження розмежування, а насамперед ефективний стовідсотковий контроль з боку СММ ОБСЄ з цілодобовим доступом по всій території Донбасу з можливістю контролювати і моніторити все, що відбувається вздовж ділянки українсько-російського кордону, яка поки що перебуває не під контролем України.
«Всі разом ми готові досягти прогресу у виконанні Мінських домовленостей. А щоб примусити Росію їх виконувати, нам потрібне чітке бачення послідовності кроків та одночасна гарантія виконання з боку російської сторони, і лише прогрес у виконанні цього головного завдання має привести нас до можливості зустрічі в нормандському форматі на політичному рівні», — наголосив Клімкін.
Проте якраз ключової тези про гарантії виконання мінських домовленостей з боку російської сторони і не пролунало в заявах та відповідях Еро і Штайнмайєра. Німецький міністр відзначив: «у мене з’явилась маленька надія, яка ґрунтується на тому, що нам вдалося на початку навчального року таки дійти до припинення вогню. Це крихке припинення вогню, яке ще не остаточне, але все-таки надія є».
За його словами, якщо обидві сторони дотримуватимуться припинення вогню довше, ніж на оголошений тиждень, тоді з’явиться справжній шанс, якого у нас давно не було — досягнути подальшого розмежування, починаючи зі згаданих раніше трьох пілотних зон.
Загалом, складається враження, що говорячи про прогресивну логіку, своє бачення виконання Мінських домовленостей, і Штайнмайєр, і Еро не хочуть визнати очевидного: на Донбасі відбувається російська агресія, і за цим процесом стоїть безпосередньо Путін. З огляду на це, Клімкін дав дуже просте й чітке бачення виконання Мінських угод у відповідь на запитання журналіста про те, що би він вибрав — статус-кво на Донбасі чи мир без Донбасу. «Логіка Мінських домовленостей для мене полягає в тому, що Росія має залишити Донбас. Міжнародне співтовариство в якості ОБСЄ отримати контроль над Донбасом, а після проведення вільних та чесних виборів ми маємо відбудовувати нормальне життя, і я дуже сподіваюсь на те, що за допомогою наших друзів. Тому я обираю мир та український Донбас», — наголосив міністр.
Вчора, перебуваючи разом з Еро і Штайнмайєром у Слов’янську та Краматорську, Клімкін наголосив, що ухвалення політичних кроків з Донбасу без гарантій безпеки означатиме легітимацію чинних там проросійських режимів.
«ЙТИ НА ПОСТУПКИ В ТАКИХ УМОВАХ ПРАКТИЧНО НЕМОЖЛИВО»
Микола КАПІТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин:
— Найслабкіше місце в ініціативі Штайнмайєра — Еро — це критично низький рівень довіри до Росії з боку всіх. Якби росіяни краще продумували свої рішення, то одразу після анексії Криму їм варто було турбуватися про те, за яких умов їм узагалі стануть хоч скільки-небудь довіряти. Будь-який алгоритм врегулювання конфліктів, що існує в теорії, передбачає в якийсь момент серію взаємних кроків назустріч, ключова умова для яких — мінімальна довіра. На сьогоднішній день вона відсутня. Більш як два роки конфлікту переконали всіх, що врегулювання Кремль не прагне, а хоче керованої ескалації або Придністровського сценарію. Йти на поступки — а політичні кроки, запропоновані Києву, можна розцінювати лише так — у таких умовах практично неможливо. Нашу стратегію визначатимуть бажання зберегти багатобічний формат управління конфліктом і параметри внутрішнього компромісу. На мій погляд, необхідно починати широкий національний діалог про майбутнє Донбасу й усього комплексу відносин з Росією; і, зокрема, визначитися з тим, чим ми будемо готові заплатити за реінтеграцію регіону, а чим — ні. Лише на цих підставах можна будувати довготривалу й сильну позицію, зрозумілу всім сторонам. Від Кремля ж доцільно вимагати підтвердження намірів. Москва, а не хтось інший, відповідає за підривання регіональної безпеки; і саме їй доведеться доводити, що врегулювати конфлікт на Донбасі — щире прагнення. Без таких доказів будь-які поступки Києва виглядатимуть проявом злочинної безпечності.
