Уперше за 20 років громадяни Молдови мали можливість вибрати прямим голосуванням президента країни. Довкола цієї політичної гонки розгорнулися дискусії не стільки про персоналії, скільки про геополітичну орієнтацію та ціннісний вибір. Проросійський політик, лідер Партії соціалістів (ПРСМ) Ігор Додон набрав 48,6% голосів виборців і був за крок від перемоги в першому турі. На другому місці — орієнтована на західний вектор розвитку лідер партії «Дія і солідарність» Майя Санду, за яку віддали голоси понад 38%. І тепер ці два кандидати змагатимуться у другому турі, який відбудеться 13 листопада.
«День» зв’язався із другим президентом Молдови Петром ЛУЧИНСЬКИМ, щоб запитати про тенденції в молдавській політиці та електоральних прогнозах. Він керував країною в останні роки існування «радянської імперії» — був першим секретарем ЦК Компартії Молдови, потім — главою парламенту Молдови, а протягом 1996—2001 рр.— президентом. Саме Лучинський ініціював віддалення Молдови від СНД і поворот у бік Європи.
«УСІ ЦІ РОКИ ВЛАСТІ ПОСИЛЮВАЛИ ДАВНІ ПРОБЛЕМИ КОРУПЦІЇ ТА КУМІВСТВА»
— Чому в Молдові, на вашу думку, попри конфлікт у Придністров’ї та інтервенцію в Україну, домінують проросійські погляди?
— Перше, це загальна проблема багатьох пострадянських республік — ментальність, на якій відкарбувалися довгі роки перебування в СРСР. Зараз в активної частини суспільства, яка пішла на вибори, пік працездатності випав на 70—90-ті роки, і вони мають ілюзорне уявлення, що ті часи та соціальні реалії можна повернути. Хоча розумом усвідомлюють, що Радянського Союзу немає, і вже створився абсолютно інший міжнародний контекст, тим більше — у нашому регіоні. Друге — склад населення через історичні причини. Молдова — дуже багатонаціональна держава, деякі етнічні групи формувалися сотнями років. Ще в період царської Росії, коли була побудована залізниця, прийшли гагаузи, болгари, старовіри. Багато росіян, які опинилися тут не за своєю волею, українців, що приходили у пошуках кращих земель. Таким чином, склад населення строкатий, і багато хто до цих пір думає, що всі говоритимуть російською мовою. Складно привчити до того, щоб знали мову країни, в якій перебувають. По-третє — економічні обставини. Маса наших громадян працює в Росії, особливо великий потік був до ситуації з Україною. Ринок великою мірою орієнтований туди ж. Багато молоді й активних працівників виїхало за кордон, залишилися люди літнього віку, переважно — в селах, а Молдова — сільська республіка. Це якраз та частина суспільства, яка вірить в красиві обіцянки, ними легко маніпулювати.
— У Молдови було 25 років, щоб закріпити європейський вибір конкретними кроками. Чому політики не зробили цього?
— Молдова в інституційному плані серед майже усіх країн пострадянського простору — найближча до Європи. Була підписана Угода про Асоціацію, введений безвізовий режим. У Молдові багато європейських інвестицій, величезна кількість проектів — майже на кожне село виділяється від 10 до 30 тис. доларів на ремонт дитячого садка, вирішення іригаційних проблем і так далі. Близько 95% дрібних і середніх фермерських господарств задіяно в таких проектах. Також у Європі працює багато наших громадян.
Але всередині країни практично всі ці роки власті посилювали давні проблеми корупції та кумівства. Це розчарувало людей — наче б йдемо до Європи, а нічого не змінюється. Гучний скандал крадіжки мільярда з державного банку остаточно дезорієнтував людей. Усе звели до звинувачень Заходу в нездатності вплинути на ситуацію, хоча це наші внутрішні проблеми. Отже, окремі прогресивні досягнення заплямовані внутрішньою політикою. А це ключове — не важливо, куди ми йдемо, головне, щоб механізми та система влади задовольняли людей. Так, люди на хвилі розчарування повірили в східний вектор, і як їм пояснити, що там лише гірше! Є лише два способи — на реальних цифрах або на досвіді. У котрий раз переконуюся, що навіть на досвіді люди нічому не вчаться. Здавалося б, скільки разів можна проходити через одне і те ж? Комуністи в Молдові вже перемагали, обіцяли повернути ковбасу по 2.20, і що змінилося? Зараз, після тимчасового ембарго Росії на ввезення молдавських товарів, настрої загострилися, оскільки злякалися залишитися без російського ринку.
«ВАЖЛИВО МОБІЛІЗУВАТИ ПРОЄВРОПЕЙСЬКИ НАЛАШТОВАНИХ ГРОМАДЯН»
— На вашу думку, чого чекати від другого туру? Чи зможе Майя Санду мобілізувати свій електорат?
— У Молдові завжди другий тур активніший, ніж перший. Це стосується і мого обрання, коли у першому турі мав 28% голосів проти 38% у Снєгура, і я потім виграв. І завжди протягом цих 25 років, коли у другому турі зустрічалися представник від лівих сил проти кандидата європейського табору, то перемагав останній.
Зараз активність у сільській місцевості була набагато вища, ніж у столиці. І молоді віком 18 — 25 років прийшло лише 10%. Тому важливо мобілізувати цю частину суспільства, молдаван за кордоном, роз’яснити людям, що добра від популізму чекати не варто. Надія на перемогу Санди є.
— У лондонського професора Ендрю Вілсона є концепція «веж Кремля». Який ризик, що Молдова стане опорою Путіна в Європі?
— Загальні настрої людей однозначно проєвропейські, тому не припускаю можливості, що Молдова може змінити свою ціннісну орієнтацію. Певна циклічність відкотів у електоральних симпатіях є. Перші десять років ми йшли з чіткою європейською орієнтацією. Потім прийшли комуністи і повернули на схід. Але не спрацювало, навпаки, симпатії до ЄС повернулися у 70% людей. За наступні шість років виборці через дії нинішньої влади, масу випадків корупції та крадіжок знову хочуть нових рішень. Але розчарування стосується конкретних випадків, а не європейського прапору в цілому.
— Які варіанти розвитку подій у разі обрання Додона президентом, чи зможе він виконати свої обіцянки і розірвати Угоду про Асоціацію та увійти до Митного союзу з Росією, чи це залишиться лише обіцянками?
— Буде цікаво побачити, як Додон буде ухилятися від виконання обіцянок у разі своєї перемоги. Важелів у президента дуже мало, та і без європейської підтримки Молдові не обійтися. Чим можна замінити понад 900 проектів щодо населених пунктів? Заяви Додона — це дешевий популізм, щоб прийти до влади. На жаль, наші виборці голосують не розумом, а під впливом емоцій, тим більше — в сільській місцевості.
«ПОВЕРНУТИ ПРИДНІСТРОВ’Я ЗМОЖЕ ЛИШЕ УСПІШНА, РЕФОРМОВАНА МОЛДОВА»
— Придністровський конфлікт уже давно перебуває в замороженому стані. Але є думка, що якщо йтиме мова про входження Молдови в ЄС у певній часовій перспективі, Придністров’я може дестабілізуватися у будь-який момент із метою маніпуляції. Чи є план дипломатичних дій або інтеграції щодо цих територій?
— Реальність полягає в тому, що за ці роки ми вже звиклися жити без Придністров’я. Разом із тим багато хто розуміє, що в цьому конфлікті колись потрібно буде поставити крапку, і республіка повинна розвиватися у межах своїх колишніх кордонів. Бюджет Молдови передбачає якісь гроші на Придністров’я, ЄС також намагається поширювати свої проекти на цю територію. Але фінансові вливання Росії набагато більші — вона дає їм гроші, забезпечує виплату пенсій, там не платять за газ. Який сенс робити це? Тримати загрозу під боком Кишинева? Але Молдову це не зупинить на шляху до Європейського Союзу. Поставити там військову базу? Це неможливо у зв’язку з ситуацією в Україні. Мені здається, що територія з невизначеним статусом багатьом вигідна — контрабанда, виробництво чого хочеш тощо. І на Донбасі хотіли зробити подібне неконтрольоване безумство, але Україна витримує принципову позицію, що цього не буде.
Альтернативи мирному шляху в Молдови немає. Упевнений, якби в нашій державі рівень життя став якісно вищим, конфлікт вирішився б набагато швидше. Коли ми зможемо щось запропонувати Придністров’ю, створити кращі умови — справа буде. Я не бачу іншого способу, окрім спілкування з людьми. Будь-які вибори та референдуми виключені, Молдова їх не визнає. Так само, як у вас з Донбасом, нормальне волевиявлення в нерівних умовах неможливе. Перспективи Придністровського конфлікту залежать від міжнародної ситуації в регіоні та реформ у самій Молдові.
— Додон пропонує федералізацію Молдови, цю ідею проштовхує і Росія. Суперечлива пропозиція, наприклад, Гагаузія — складний регіон із сильними проросійськими настроями. Чи вважаєте ви таку реформу корисною для Молдови?
— Я не роблю із федералізації страшилку, але Молдова однозначно не готова до цього. Федералізація може призвести до такого вибуху сепаратизму по всій нашій маленькій країні, що страшно уявити. На жаль, ми не Швейцарія. Для такого кроку потрібна велика підготовча робота і ясність у взаєминах центру з суб’єктами федерації. Але це лише на рівні пропаганди, популізму, не більше.
«СПОДІВАЮСЯ НА ВАЖЕЛІ СТРИМУВАННЯ ОЛІГАРХІЧНОГО ПОРЯДКУ»
— Не секрет, що олігарх Плахотонюк у політичній системі Молдови має значну вагу. Коли він став таким впливовим, і чи зможе новий президент стати йому противагою?
— Він давно ввійшов у економічне життя, веде бізнес на державних підприємствах. Залучений в партію, яка зараз у владі, активно фінансує її. Він не публічний, але координує парламентську більшість. Йому багато що приписують, але Плахотонюк і сам робить одіозні заяви. Він хотів стати прем’єр-міністром при тій системі, але не вийшло. Президент у своїх повноваженнях може мало що, проте зробити важелі балансування та заборони може. Повинна з’явитися точка сили, яка не так думає і діє, як зараз за олігархічного порядку.
