День 9 листопада цілком може претендувати на статус нового державного свята Росії. Перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США сприйнята в студіях російського телебачення як другий День перемоги, нарівні з 9 травня. До речі, дуже зручно: росіяни можуть починати святкувати 4 листопада, в день народної єдності, що плавно переходить у день жовтневого перевороту 7 листопада, а вінчає низку листопадових свят тепер день обрання Дональда Вольфовича Трампа керівником Північно-Американського федерального округу й урочистого встановлення триколора над будівлею у Вашингтоні за адресою: Пенсильванія-авеню, 1600, яку в просторіччі називають Білим домом.
На черговому «Вечере» у Соловйова, який пройшов на каналі «Россия-1» 9.11.16, панувала атмосфера дитячого щастя. Так буває на перших днях народження, коли дитина ще не знає, що кожен такий день — це віха, яка наближає її до фіналу. Марно шукати раціональні причини цього тріумфування. Їх немає. І самі учасники передачі, люди дорослі, які вже відбулися, прекрасно розуміють, що для них особисто і для Росії в цілому обрання Дональда Трампа 45-м президентом США нічого хорошого не обіцяє.
Єдине реальне джерело цієї радості — зловтіха. Ця зловтіха має кілька адрес. Перша з них, безумовно, Україна. На самому початку передачі Соловйов повідомив, що «країна, яка не спала всю ніч, — це Україна» і що «Порошенко тепер не знає, що йому робити». Політолог Сергій Міхєєв заявив, що «Україна пролетіла», оскільки «Трамп сказав, що він готовий визнати Крим». Російсько-американський експерт Злобін виправив: «Не готовий визнати, а готовий обговорити», на що Соловйов роздратовано кинув: мовляв, це одне й те саме.
На кожному святі має бути головний герой, іменинник. Основним бенефіціаром перемоги Трампа Соловйов призначив лідера ЛДПР, оскільки саме Ж., виявляється, єдиний вірив у перемогу Трампа, тоді як усі інші вважали, що переможе Клінтон. «Ніхто з політиків у світі не вірив, а ВВЖ — вірив!» — урочисто заявив Соловйов і проголосив Ж. новим Нострадамусом і водночас новою Вангою.
Ж. просто в студії почав пити шампанське і розповідати, як він першим привітав Трампа і запросив його до Росії. Після чого заявив, що «американський народ уперше за 240 років узяв свою долю у свої руки», а також — що планета віднині обертатиметься довкола осі Москва-Вашингтон, а санкції буде знято.
Насправді провидницький дар Ж. пояснюється тим, що він щодня видає по кілька сотень цілком божевільних прогнозів і в разі, якщо один із них здійснюється, оголошує себе пророком. Наприклад, у цій передачі Ж. заявив, що «США тепер відмовляться від світового панування і поставлять нас наглядати за світом», після чого «ми проведемо залізницю до Бомбея». Крім того, Ж. пообіцяв, що «американці підуть з Іраку, а ми туди негайно увійдемо».
Що ж до перемоги Трампа, то виявляється, він переміг тому, що його підтримав Ж. «20 мільйонів осіб подивились мій виступ англійською для США. Я переконував їх не голосувати за цю жінку, і вони мене послухали», — пояснив Ж. «Чому мені подобається Трамп?» — запитував Ж. І сам собі відповідав: «Він схожий на мене! У нас однаковий виборець!».
Під кінець передачі Ж. став надзвичайно збудженим, почав кидатися на ізраїльського експерта Якова Кедмі і кричати: «Всім мовчати, коли російський цар у Кремлі сидить! Ми всіх створили! Весь світ створила Росія! Китай! Кубу! США! Ізраїль!». Після чого закликав усіх відмовитися від алкоголю, зайнятися сексом і замовк.
Вислів «Остапа несло» на цій передачі можна було застосувати практично до будь-кого з її учасників, починаючи з ведучого. Соловйов, демонструючи надзвичайну легкість у думках, описав те, що тепер станеться з Україною: «В Україні буде демократична держава, яка зрозуміє всі переваги членства в Митному союзі».
Російська політична верхівка існує і діє в логіці ігор із нульовою сумою: що гірше для партнера, то краще для нас. Більш складні ігри, в яких працюють правила солідарності і кооперації, їм невідомі. Тому в їхній картині світу — що гірше для Заходу, то краще для Росії. І вже тим більше, якщо в Україні і країнах Балтії — горе, то в Росії треба негайно святкувати.
Те, що обрання Трампа — це погано для Заходу в цілому, для Європи зокрема і для України та країн Балтії окремо — це більш-менш очевидно. Хоча масштаб цієї неприємності цілком може виявитися не таким великим, яким він уявляється, якщо судити з передвиборної риторики Трампа і передбачати, що він діятиме відповідно до неї.
Але те, що обрання Трампа не є подарунком для Росії — це очевидно вже зараз. В економіці одним із заявлених пріоритетів Трампа стане скасування обмежень на видобуток власної нафти, сланцю, газу й інших енергоресурсів. Навіть експертам Соловйова зрозуміло, що це призведе до падіння світових цін на нафту. Наслідки цього для російського бюджету спроможні прорахувати навіть Сатановський із Міхєєвим.
Трамп збирається збільшити витрати на армію. А новий віце-президент, колишній губернатор Індіани і прихильник Руху чаювання Майк Пенс на адресу Росії висловився вже цілком визначено: «США повинні розгорнути в Польщі і Чехії ракетний щит проти Росії». Це зовсім інша риторика порівняно з колишньою, коли Захід наполегливо стверджував, що НАТО — це зовсім не проти Росії.
На зміну рафінованим неоконам і політкоректним демократам до влади в США прийшли грубі червонопикі здоровенні хлопці з чавунними кулаками і дубовими лобами. Для Путіна Трамп може виявитись набагато неприємнішим співбесідником, ніж був Обама і могла б бути Гіларі Клінтон. Путін порівняно з Трампом — просто дрібна кримінальна шестірка поряд із досвідченим беззаконником. Делікатний Обама ніколи в діалозі не давав зрозуміти, що Росія на порядок менша за США в економічних відносинах, та й у плані військовому в рази поступається. Він ніколи не діяв з позиції сили і тиску на співбесідника.
Трампу не властиві делікатність і проста ввічливість. Він звик діяти з носороговою прямотою, використовуючи всі свої переваги у вазі і силі. І з путінською Росією він, швидше за все, не церемонитиметься. Попадеться під ноги — наступить і піде, не озирнувшись.
Обрання Трампа вплине на нинішній світопорядок і, швидше за все, зробить його менш стійким і передбачуваним. Розуму і доброти, співчуття і довіри у світі буде трохи менше, інстинктів і обмеженого індивідуалізму — трохи більше. Це, швидше за все, невеликий відкат у прогресивному розвитку людської цивілізації. Так бувало, і не раз. Людство це подолає, як подолало і незмірно більш серйозні проблеми.
Радість верхівки путінської Росії з цього приводу буде, швидше за все, недовгою. А ось похмілля після свята обіцяє бути важким.
