Арсеній Яценюк порушив медіапаузу. Днями політик дав перше повноцінне інтерв’ю в статусі екс-прем’єр-міністра інтернет-ЗМІ «Цензор.Нет». Відтоді як Яценюк пішов у відставку, нагадують автори матеріалу — Євген Кузьменко та Сергій Іванов у вступі до розмови, — минуло вже майже 8 місяців. «Термін цілком достатній для того, щоб усе як слід проаналізувати, а в чомусь — і порівняти з Кабінетом Міністрів імені Володимира Гройсмана», — переконані журналісти.
Ми ж у «Дні» звернули увагу на це інтерв’ю передусім тому, що розмова відбулась напередодні третьої річниці Євромайдану, кривава революційна хвиля якого, фактично, внесла Арсенія Петровича у крісло однієї з найвпливіших людей в нашій державі. Було цікаво, які слова знайде пан Яценюк, щоб пояснити людям, що відбулось тоді і відбувається зараз: чому Майдан знову по-крупному програв кланово-олігархічній системі? Утім, цього питання, чи хоча б натяку на нього, у інтерв’ю ми не знайшли.
Найгостріше місце в інтерв’ю, коли журналіст запитує: «Ви провели з Президентом України десятки зустрічей на сотні годин. Багато з цих розмов були тет-а-тет або із залученням вузького кола людей. Скажіть, якщо взяти всі питання, які вам ставив Президент, який відсоток із них стосувався безпосередньо функціонування держави і всіх загальнодержавних питань? Який відсоток стосувався зовсім приватних бізнес-моментів: пакетів, пайової участі і т.д.?», на що Арсеній Петрович (каменіючи. — Ред.) відповідає: «Я — не бізнесмен. Я — прем’єр-міністр. Тому я можу обговорювати тільки питання держави». І контрольне від журналіста запитання «Але я ж не питав, що ви особисто як прем’єр обговорювали. Мене цікавить, скільки питань у відсотковому співвідношенні стосувалися безпосередньо держави» теж було прокоментовано «все з тим же монументальним виразом обличчя»: «Я обговорював із Президентом ті питання, які повинен обговорювати прем’єр-міністр».
Звичайно, усі ЗМІ мають свою редакційну політику, і на свій вибір, і з позиції уявлень про інтерес свого читача формують запитання, але, як нам здалося, то, окрім теми Революції Гідності, просто неможливо було не зачепити таких питань, як квота в постмайданному кризовому уряді, якої не мало бути, рішення «слухняно виконувати» усі поради порад МВФ, скандальну приватизацію Одеського припортового заводу, яка у цьому матеріалі «схована» за «стаканним конфліктом» з Саакашвілі. Ну а тема стосунків Яценюка з олігархом Пінчуком, якому, як відомо, Арсеній Петрович публічно на одній з Ялтинських стратегій «гарантував безпеку», сказавши, що той — «під захистом демократичних сил», на відміну від історії його боротьби з Фірташем, Ахметовим та Коломойським, — «провисла».
КОМЕНТАР
Олександр СОЛОНТАЙ, експерт Iнституту політичної освіти:
— З інтерв’ю не видно, що Арсеній Яценюк розуміє, що це революційна хвиля занесла його в крісло прем’єра. Суспільні процеси значно випереджали їх як політиків... Навпаки, з інтерв’ю складається враження, що Арсеній Яценюк переконаний, що вони з Турчиновим були лідерами нації, які налагодили процеси і рятували країну. Насправді ж все було не так і є не так. Вони не дали країні надії, не стали символами змін!
Сильними моментами цього матеріалу, на мою думку, є розповідь Яценюка про історію його стосунків з Фірташем, Ахметовим та Коломойським. Усім відомо, що у Яценюка є свій олігарх — Пінчук. З цієї позиції особливо цікаво читати про його боротьбу з іншими олігархами.
Утім, є низка питань, які в мене лишились після прочитання цього інтерв’ю. Як мені здалось, Яценюк сам до кінця не зрозумів, в яких умовах та в якому місці він опинився, бо говорить лише про зовнішні ознаки: війна, парламент, коаліція, неспроможність домовитися. Він не розуміє, що для того щоб а) зберегти рейтинг, б) реалізувати свою програму, їм фізично потрібно було ночувати в парламенті, щоб мати ті законопроекти, яких він не мав. Потрібно було змінити свій матеріальний стиль життя, стиль життя своєї команди... Він каже, все було вирішено «задовго до»... Нічого подібного. Можна було змінити ситуацію.
