1 грудня — точка біфуркації радянської системи. Цього дня український народ 90,32 відсотками голосів перед усім світом довів, що прагне незалежності. Результати голосування стали для радянської еліти повною несподіванкою і тим, про що важко і небажано було думати. Але ланцюгова реакція була запущена — без України Радянський Союз не мав майбутнього. 8 грудня була підписана Біловезька угода; 21 грудня — Алма-атинська декларація; 23 грудня — визнання Організацією Об’єднаних Націй держав-суб’єктів Біловезького консенсусу своїми повноправними членами.
Через 25 років у Києві відбулася безпрецедентна подія. 1 грудня Україна прийняла у себе державних діячів країн «Балто-Чорноморської вісі» для обговорення спільної геополітичної стратегії майбутнього. Так, за організації Міжнародного центру Балтійсько-Чорноморських досліджень і консенсусних практик відбувся Форум державних діячів регіону, серед яких Леонід Кравчук, Віктор Ющенко, Валдіс Затлерс, Станіслав Шушкевич, Петро Лучинський, Геннадій Бурбуліс. Газета «День» виступила ексклюзивним інформаційним партнером заходу.
ГРАЙЛИВИЙ НАСТРІЙ ДРУГОГО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ЛЕОНІДА КУЧМИ ДЕЩО РЕЗОНУВАВ ІЗ ЗАГАЛЬНОЮ ПОВЕДІНКОЮ ІНШИХ УЧАСНИКІВ ЗУСТРІЧІ
Ідея інтегрованого об’єднання країн Східної Європи в межах умовної географічної вісі «Балтійське море — Чорне море» «витає» у повітрі вже давно. Вперше вона була сформульована ще в першій половині ХІХ століття польським інтелектуалом Є.А.Чарторийським. Втім, чітких геополітичних обрисів концепція Балтійсько-Чорноморського союзу, або так званого проекту «Міжмор’я», як конфедерації держав від Балтійського до Чорного і Адріатичного морів набула вже в модерну епоху, після завершення Першої світової війни та розпаду великих європейських багатонаціональних імперій.
Згідно з концепцією Ю. Пілсудського, низка країн Центрально-Східної Європи (Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Югославія, Молдова, Латвія, Естонія, Литва, Білорусь та Україна) мали б об’єднатися в рамках партнерського блоку держав «від моря до моря» як альтернативна сила в Європі на противагу Росії та Німеччині. Ідея подібного союзу активно підтримувалась і розроблялась також українськими інтелектуалами, зокрема Ю. Липою, С. Рудницьким та М. Грушевським. Пізніше прихильником такого союзу виступив і В’ячеслав Чорновіл.
ЗВИЧАЙНО, ЗАСІДАННЯ ТАКОГО СКЛАДУ ЕКС-ПРЕЗИДЕНТІВ В КИЄВІ ВИКЛИКАЛО ІНТЕРЕС ЗМІ І ЕКСПЕРТІВ
У 2015 році ідея створення Балтійсько-Чорноморського альянсу була актуалізована новообраним президентом Польщі Анжеєм Дудою. Зараз, перед обличчям реальних небезпек і в умовах «гібридної» військової обстановки, є особлива потреба у кооперації країн регіону. Зволікання з прийняттям України в ЄС і НАТО вимагає від нас пошуку союзників для захисту своєї незалежності і суверенітету від російської агресії. Такими потенційними союзниками є передусім Польща, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Молдова і Грузія, які, як і Україна, не раз були жертвами імперської політики царської, радянської та путінської Росії. До переваг створення Балто-Чорноморського союзу можна віднести вдале геостратегічне і компактне розташування країн Міжмор’я на шляху перетину транспортних та енергетичних коридорів, взаємодоповнюваність економік, тривалі історичні контакти і взаємодію, схожість етнічних менталітетів, світоглядних, культурних і цивілізаційних засад.
«Беручи до уваги зростання глобальних і регіональних викликів і загроз у результаті системної кризи на межі ХХ—ХХІ століть, ми бачимо назрілу потребу у нових методах і способах діалогу, довіри, взаємної поваги і консенсусу», — йдеться у спільній декларації, яку підписали Бурбуліс, Валенса, Затлерс, Кравчук, Кучма, Ландсбергіс, Лучинський, Рейтель, Шушкевич, Ющенко.
• Питання, що звучали на презентації, передусім стосувалися безпекової складової, ставлення до Мінських домовленостей і рішення військового конфлікту. «Від кого залежить припинення війни? Я часто кажу: від Господа Бога і Путіна», — красномовно зазначив Леонід Кучма. Показово це чути від людини, дії якої, головним чином за часів президентства, призвели Україну сьогодні до стану війни. Та ще і порівняв Путіна із Богом. А хто підписав Мінські домовленості від України, які фактично загнали країну в глухий кут? Хіба не Кучма. Взагалі поведінка Кучми під час цього заходу була нахабною і зверхньою (до речі, покинув захід і пішов раніше). Коли, наприклад, Петро Лучинський заявив, що «молдавани хочуть в Європу , але за добрі стосунки з Росією», то Кучма дуже пожвавився і почав жартувати в своєму неповторному стилі: «Які молдавани хитрі, а ми думали, що ми...».
• Леонід Кравчук, в свою чергу, наголосив: «Я сподіваюся, що наша ініціатива дозволить донести, в тому числі до президента Росії, новий погляд на речі. Головний сенс нашого інституту — достукатися до нього». Насправді, дослухатися будуть тільки до сильних. Поки ж нинішня влада в Україні приймає рішення не на випередження, а навздогін. Якщо заявлена ініціатива принесе користь, то це буде тільки вітатися.
• Вітаустас Ландсбергіс на питання про небезпеку від Росії для балтійських країн зазначив, що «ми всі боїмося реваншу тих, хто оплакує тюрму. Вони є не просто «плакальщиками», а готові діяти агресивно». Арнольд Рюйтель підкреслив те, наскільки принципово ставилося питання незалежності від Москви, і особливо — роль на цьому шляху солідарності і співпраці Балтійських країн. «Після Біловезьких угод щось пішло не так. А саме: імперія була знищена, а імперськість — ні. — вважає Геннадій Бурбуліс, і доповнює — Імперськість — це хвороба, рабство більшості і безкарність верхів». В порівнянні з іншими, представники балтійських країн і Бурбуліс якраз виглядали найбільш достойно і інтелектуально.
• На питання кореспондента «Дня» щодо співпраці Балтійсько-Чорноморської платформи, що утворюється, з Європейським Союзом, Ющенко відзначив, що на сьогодні спостерігається крах безпекової політики Європи, зокрема світ втратив принцип, закріплений у Гельсінських угодах, про територіальну цілісність. З іншого боку, Петро Лучинський підкреслив, що 4 представника країн, що підписалися під Меморандумом, є дійсними членами ЄС. Тому йдеться не про конкуренцію, а посилення ефективності і співпраці.
• Ірина Верещук, президент Міжнародного центру Балтійсько-Чорноморських досліджень і консенсусних практик, заявила, що розпочинається робота з напрацювання концептуальних рішень у політичній, економічній, гуманітарній та безпековій сферах, доступним буде обговорення і представлення результатів.
