У перший день нового року видання «Новое время» оприлюднило статтю філософа та політичного економіста з США Френсіса Фукуями «Ласкаво просимо у світ Дональда Трампа».
Колонка американського мислителя, яку було передруковано київським медіа, не стала подією для широкого загалу. Хоча вона є знаковою для всієї системи соціальних комунікацій та засобів масової інформації зокрема. В першу чергу, звичайно, в США, але й в усьому світі, який вважає себе демократичним.
Отже, що важливого сказав Фукуяма?
«Однією з найбільш яскравих рис 2016 року і його вкрай незвичайної політики була поява світу «пост-фактів», де буквально всі надійні джерела інформації опинилися під питанням; їм протистояли факти сумнівної якості й походження», — це фраза з початку статті.
Далі Фукуяма ділиться досить панічними настроями і прогнозами щодо наступу фейків. Десь на середині тексту він взагалі робить дещо апокаліптичний висновок: «Традиційний засіб від фальшивок, за словами захисників свободи інформації, — просто просувати правду, яка на ринку ідей буде більш затребуваною. На жаль, це рішення майже не працює в світі соціальних медіа, повному тролів і ботів. ...Інтернет мав звільнити нас від володарів інформації; і справді, тепер інформація надходить до нас з усіх можливих джерел — і всі вони розглядаються як рівноцінні. Немає підстав вважати, що «гарна» інформація здолає «погану».
Є кілька досліджень, які підтверджують цей песимістичний прогноз.
Так, наприклад, згідно з даним опитування Стенфордського університету, що його було проведено наприкінці минулого року, більшість підлітків в США не відрізняють фейкові новини від справжніх. Близько 82% учнів середніх класів шкіл, які брали участь в дослідженні, не змогли розрізнити повідомлення з поміткою «спонсорський контент» від реальних новин. Багато школярів звертали увагу на те, наскільки розповідь є детальною чи супроводжується вона великою фотографією, але не зважали на першоджерело інформації.
За даними іншого опитування — компанії Pew Research Center, результати якого були оприлюднені теж наприкінці 2016 року, 23% американців хоч колись поділилися фейковою новиною. Загалом, впевнені у своїй здатності розпізнати несправжню новину тільки 39% респондентів.
Отже, апокаліптичні побоювання Фукуями мають обґрунтування. Усвідомлюючи це, провідні комунікаційні компанії вже виступили в «хрестовий похід» проти фейків.
Google в листопаді минулого року заявив, що розробляє нову стратегію щодо сайтів, які публікують фейкові новини.»Рухаючись уперед, ми будемо обмежувати показ оголошень на сторінках, які спотворюють або приховують інформацію про видавця, опублікований контент або основну мету веб-ресурсу», — анонсував плани компанії її прес-секретар.
З грудні 2016 року соціальна мережа Facebook впровадила нову функцію, що дозволяє користувачам повідомляти адміністрації ресурсу про новини, які вони вважають фейковими Якщо підозра справдиться, ФБ буде позначати їх спеціальним маркером «спірна» з посиланням на обґрунтування організації, яка здійснила перевірку.
Тобто тепер кожен користувач «Фейсбуку» має можливість надіслати скаргу на повідомлення, яке видається йому «несправжнім». Які критерії відбору фейків?
Euronews пропонує застосовувати для «встановлення діагнозу» спеціальну методику: «Як розпізнати фальшиву новину?
• Подивіться на характер веб-сайта: деякі з них відкрито заявляють, що публікують пародії або вигадки.
• Перевірте URL — може, це відоме ім’я, але з дивним закінченням на кшталт ABC.com.co?
• Перевірте домен — використовуйте цей сайт, аби дізнатися, коли і ким створена веб-сторінка. Часто-густо сайти, які розповсюджують фейки, існують лише кілька днів чи тижнів. Це має вас насторожити.
• Пошукайте в Інтернеті інші публікації цього сайта та інші згадки про подію, яка викликає підозри — якщо це поважний сайт, ви знайдете багато інших його публікацій, а якщо новина є справжньою, про неї обов’язково згадають інші веб-ресурси.
• Пошук за зображенням — іноді фейки з’являються у вигляді старих фото чи картинок, які вирвані з контексту. Для перевірки зображення скористайтеся інструментом Googlereverseimagesearch або Tineye».
Взагалі, зараз є модним і популярним вимагати від користувачів соціальних мереж, читачів, глядачів та слухачів традиційних медіа не брати повідомлення «на віру», перевіряти інформацію. Але чи можливо це реалізувати на практиці, чи, навпаки, правий Фукуяма з його твердженням про те, що «гарну» інформація здолає «погана», тобто фейк переможе?
І так, і ні.
На думку борців проти фейків, перед тим, як повірити повідомленню, треба зібрати вичерпні відомості про джерело інформації.
Знаєте, чому дають саме таку пораду? Тому, що людина, в більшості випадків, не може перевірити дані про навколишній світ і тому сприймає суто «на віру» будь-які новини про події, в яких вона безпосередньо не брала участі, або про явища, які вона не може побачити на власні очі.
Ви впевнені, що Землю не тримає гігантська черепаха? Що на Марсі немає життя? Що матерія складається з атомів? А як ви перевіряєте відповіді на ці запитання?
Насправді, життя сучасної людини складається з тверджень, які в жодному разі не можуть бути самостійно доведені або спростовані. «Чому ми віримо в істинність якихось фактів, хоча більшу частину з них не в змозі перевірити? Річ у тому, що існують незалежні інституції, завдання яких — створення надійної інформації, якій можна довіряти», — пише Фукуяма.
Це реальність, яку ті, хто веде боротьбу проти шейків, теж визнають і тому роблять акцент саме на верифікації джерела інформації.
Вважають, що якщо той, хто повідомляє новину — людина або медійний ресурс, — заслуговує на довіру, то і відомості, які він розповсюджує, є правдою. От і весь факт-чекінг.
Свою статтю Фукуяма завершує занепокоєнням щодо поширення такого явища, як дискредитація джерел інформації, в тому числі — через звинувачення в корупції. Саме в цьому процесі нівелювання суспільних авторитетів вчений бачить не лише створення сприятливого середовища для розповсюдження фейків, а і загрозу демократії як такої. «Віра в корумпованість усіх інститутів веде до безвиході загальної недовіри. Американська демократія й демократія в цілому не переживуть відсутності віри в неупереджені інститути», — зазначає вчений.
З цього ми можемо зробити висновки, що, по-перше, в Україні майже неможливо адекватно проводити відокремлення та спростування фейкових новин, тому що у нас вже відбулася майже тотальна дискредитація всіх можливих інституцій, що продукують інформацію. Українські споживачі інформації практично не мають загальнонаціональних, загальновідомих, загальновизнаних авторитетів — чи це державні органи, чи політики, чи експерти. По-друге — треба замислитися, як за такої ситуації взагалі існує українська демократія. Але це тема для окремого ґрунтовного допису, ба навіть дослідження.
У статті використані публікації видань ua.euronews.com, nv.ua, mediasapiens.ua, tsn.ua.
