Це нинішня мантра тих, хто пише про світопорядок, що оточує нас. Тим часом ліберальний світопорядок, який консолідувався після падіння Радянського Союзу 1991 року на основі гегемонії США, почав тріщати вже в період глобальної фінансової кризи 2008 року. 2014 року Кремль завдав світовій конструкції нового оглушливого удару, перекресливши згоду про незмінність кордонів у Європі та домовленість про територіальну цілісність України, яку гарантували і ключові західні держави. А вже Brexit і поява Трампа як американського президента — це вже третій удар по світовому порядку. І лише зараз експертне співтовариство та світова еліта почали охати і голосити: «Все пропало!» У цій ситуації найбільш тривожним є не сам занепад світопорядку, а те, що він став несподіванкою і шоком. Це означає, що ті, кому належить думати і передбачати, втратили нюх. Адже якщо йдеться про кризу міжнародних відносин, то також як і криза найпередовішої цивілізації, — вона є невідворотним і єдиним варіантом оновлення. Іншого світ поки не винайшов, і важливо готуватися до кризи заздалегідь і шукати шляхи відродження світового порядку на новій основі. Причому так, щоб уникнути драматичних потрясінь у вигляді воєн і світових конфронтацій. Поки немає гарантії, що сьогодні цього вдасться уникнути і саме тому, що всі виявилися не готові до того, що і лібералізм у його нинішній формі може себе вичерпати.
Причому не Росія та інші члени Антиліберального Інтернаціоналу стали основними могильниками ліберального світопорядку. Гірка іронія в тому, що нищівного удару по ньому завдала світова фінансова олігархія, яка стала контролювати процес ухвалення рішень усередині провідних світових західних держав і перш за все в США. А другого удару завдав американський президент Обама, який, розсудивши, що Америка перенапружилася, виконуючи місію глобального жандарма і гаранта правил (і це справді так!), вирішив відвести Америку до власної раковини відсапатися. Але виявилося, що до цього ніхто не був готовий. Не була готова до самостійного плавання, перш за все, Європа, яка давно паразитувала за рахунок свого провідного партнера. То хіба дивно, що Антиліберальний Інтернаціонал поспішив скористатися паузою та заповнити виниклий вакуум?
Але що тепер? Справді, Трамп своєю місією проголосив готовність і бажання продовжити справу Обами і відмовитися від світових зобов’язань Америки, пообіцявши взагалі зруйнувати конструкцію, яка виникла після 1991 року Але увага!! Це не означає відхід Америки до будинку відпочинку. Зовсім ні! Як показує усім своїм виглядом Трамп і його команда націоналістів, що несподівано потрапила в Білий дім, Америка здійснюватиме свої інтереси або те, що Трамп визнає американськими інтересами, за допомогою посиленої військової потужності (тремтіть, панове!) і за рахунок ігнорування правил гри. Одним словом, трампівська Америка готується підтримати прагнення Тріади в особі Росії, Китаю та Ірану грати без правил. Це обіцяє навіть не світ Гоббса, який передбачав наявність певних обмежувачів. Йдеться про соціально-політичний дарвінізм. Якщо, звичайно, Трампу вдасться здійснити свою фантазію.
Звичайно, потрібно відчути повністю погрози, які спричиняє рух до «багатополярності», тобто існування декількох галактик, які намагатимуться створювати довкола себе держави, що прагнуть стати новими центрами сили. Але, слава Богу, в нинішньому каламутному перебігу світової історії все ще зберігаються і чинники стримування, нехай і не завжди організовані та часто спонтанні. Як показують попередні світові кризи, зокрема, криза 70-х, яка дала поштовх народженню постіндустріального суспільства та глобалізації, будь-які ризики і загрози спонукають відкрите суспільство негайно шукати протидію і рецепт відповіді. І що більше небезпечніша загроза, тим відчайдушніше йде пошук відповіді. Якби не було кризи, розкладання і деградація будь-якого політичного механізму продовжувалися б десятиліттями. Ось і сьогодні шок від агресивності Росії, від несподіваного військового піднесення Китаю, від перетворення Ірану на ключового регіонального гравця (до речі, при потуранні США) змусили почати працювати мізки зледащілого західного співтовариства, упорснув у «західне тіло» потужну дозу адреналіну. І ось уже Ангела Меркель, яка було зовсім поникнула, майже з викликом говорить, вочевидь звертаючись до Трампа: «Ми візьмемо свою долю в свої руки і захищатимемо свої права і свободи». Це майже маніфест Європи вустами одного потужного лідера, який говорить про те, що в Європі залишилися сили, які спробують захищати свої ідеї, не сподіваючись на Америку.
Але й Америку ще рано відряджати на політичне кладовище. Ось уже республіканці, що почали виходити з шоку, разом з паралізованими було демократами в США починають готувати резолюцію, яка б не дозволила Трампу робити зовнішню політику без згоди Конгресу. А крім того, його конфлікт іі щонайпотужнішими силами — спецслужбами, медіа і світом шоу-бізнесу, а також з жіночим населенням, цілком може стати тим ґрунтом, який загрожує створити підстави для імпічменту. В усякому разі, ці слова «імпічмент» і «державна зрада» вже горять на трампівському лобі.
Так, нинішні сутінки небезпечні та тривожні. Але сутінки завжди були передвісником світанку. А голосіння про апокаліпсис завжди були не лише віддзеркаленням паралічу думки, але і свідченням втрати позицій.
