Закінчення. Початок статті читайте в №№ 11, 12
8. ВІДМОВА ВІД СТВОРЕННЯ ЕКСПОРТНО-КРЕДИТНОГО АГЕНТСТВА 2017 РОКУ
Серед інших невигідних Україні позицій у проект Меморандуму МВФ вписали зобов’язання української сторони утриматись від створення державного Експортно-кредитного агентства 2017 року. Натомість протягом усього 2017-го вони планують лише розробку підзаконних актів для створення такої установи тільки 2018 року, причому лише для надання страхових послуг.
Така потенційна «обіцянка» України МВФ прямо суперечить чинному Закону України 1792-VIII «Про забезпечення масштабної експортної експансії українських виробників шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту», який розроблявся спільно з кращими експертами та пройшов перед ухваленням у парламенті численні громадські та експертні слухання.
Причому це зобов’язання України перед МВФ суперечить закону як у частині строків створення ЕКА, так і в частині видів діяльності установи. Якщо цей пункт, всупереч законодавству України, все ж залишать у Меморандумі, я подам до суду на урядовців і докладу максимум зусиль для відставки задіяних у цьому беззаконні високопосадовців, включно з профільними міністрами. За цими фактами я скерував прем’єр-міністру України Володимирові Гройсману депутатське звернення з вимогою припинити зазначене порушення законності.
Потенційне «зобов’язання» України перед МВФ щодо нестворення ЕКА протирічить не тільки Закону, а й національним економічним інтересам нашої країни. Адже Експортно-кредитне агентство — ліки від сировинної економіки, від закордонних боргів, від безробіття. Його місія — сприяти українському несировинному експорту, збільшуючи як його обсяги, так і якість нашого «експортного кошика».
9. ВІДМОВА ВІД ВСТАНОВЛЕННЯ ПОДАТКОВИХ СТИМУЛІВ ДЛЯ ВИРОБНИКІВ В ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКАХ
Це не менше безглуздя, ніж спротив створенню українського Експортно-кредитного агентства. Індустріальні парки з потужними податковими та іншими інвестиційними стимулами — один із кращих інструментів економічного розвитку. Він має більш ніж сторічну історію та широко використовується: за даними UNIDO, у світі вже понад 15 000 індустріальних парків.
Надзвичайно показовим є досвід нашого успішного сусіда — Польщі, де, до речі, діють не тільки численні індустріальні і технопарки та вільні економічні зони, а й Експортно-кредитно-страхова корпорація (KUKE), Агенція розвитку промисловості, Польська агенція розвитку підприємництва (PARP), Державний банк розвитку Польщі (BGK).
Сьогодні в це важко повірити, але ще 25 років тому — 1990 року — за рівнем економічного розвитку (ВВП на душу населення) Україна перебувала на одному рівні з Туреччиною та випереджала Польщу, а зараз ми відстаємо від них майже втричі.
Внесок польських СЕЗів, де розташовані їхні індустріальні парки, в історії економічного успіху країни надзвичайно вагомий. Понад 100 млрд злотих (близько 25 млрд євро) інвестицій та 300 тисяч сучасних робочих місць — це тільки прямі результати діяльності цих територій в Польщі, окремих величезних опосередкованих позитивних ефектів для економіки.
Коли при вступі до ЄС від Польщі вимагали відмовитися від СЕЗів, поляки вибороли власне право зберегти їх, згодом навіть розширивши їхню територію втричі — з 6,5 тис. га до 16,2 тис. га та нещодавно відсвяткувавши їхню 20-ту річницю, знову продовжили функціонування польських СЕЗ до 2026 року, дійшовши згоди з ЄС. Цей приклад ще раз доводить, що той, хто хоче, знаходить можливості, а той, хто не хоче — виправдання.
10. КОРИГУВАННЯ ВАРТОСТІ ГАЗУ ВЛАСНОГО ВИДОБУТКУ («УКРГАЗВИДОБУВАННЯ») НА ОСНОВІ ЦІН НА ІМПОРТНИЙ ГАЗ
Прибічники такого підходу стверджують, що тільки це дозволить забезпечити справжнє «ринкове ціноутворення», уникнути корупції та здобути енергонезалежність. Насправді це повне безглуздя — мати державну компанію (УГД), здатну повністю забезпечити внутрішній попит населення на природний газ, і формувати ціну власного видобутку, виходячи не з реальних витрат, а з так званого імпортного паритету — ціни газу на німецькому хабі NCG.
Якщо прибічники «вільного ринку» так борються за те, щоб ціна на природний газ в Україні була встановлена на «світовому рівні», то хіба не буде логічним піти далі й нормативно встановити в Україні заробітну плату і вартість кредитів теж на «світовому рівні». Зрозуміло, що це нісенітниця, але не більша, ніж продаж населенню газу, видобутого державною національною компанією, за «світовими цінами».
Тільки масштабна енергомодернізація, а не свій газ за ціною імпортного та європейські тарифи при «африканських» заробітних платах, вирішить проблему енергозалежності країни і кожного громадянина! Чи здатні на проведення такої енергомодернізації ті, хто тепер навіть комуналку без субсидії заплатити не може? Я вже не кажу про те, що левова частка втрат і неефективності — не на рівні квартир, а в ТЕЦ, тепломережах і теплопунктах, на які громадяни не впливають.
11. ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ГРАЛЬНОГО БІЗНЕСУ
А чому тоді не легалізація наркотиків чи проституції, хіба «фіскальний потенціал» цих потенційних ринків менший за гральний бізнес? Чи, може, їх залишили для наступного меморандуму?
Як і переважна більшість українців, я проти легалізації перетворення України на притон, навіть дуже фешенебельний. Україна має низку цивілізованих джерел доходів, які слід розвивати через державну політику на вищому рівні — різноманітне виробництво, креативні індустрії, інноваційні дослідження, високотехнологічні кластери.
Нашою візитівкою у світі не повинні бути дешева робоча сила та ліберальне законодавство, яке містить мінімум обмежень. Інтелект нації, лідерство у виробництві, самобутня культура — ось що має нас вирізняти. І це точно історія не про легалізацію грального бізнесу.
12. МАСОВА ПРИВАТИЗАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ, ЗОКРЕМА НАЙБІЛЬШИХ
Деякі об’єкти приватизації навіть перелічено в проекті Меморандуму з МВФ поіменно, зокрема харківський «Турбоатом».
Влада вважає приватизацію однією з головних економічних реформ. Прагнуть продати державні підприємства під час економічної депресії та воєнної агресії, коли активи коштують найдешевше, коли навіть успішна приватна фабрика не продається вже кілька років, бо «ціни немає». А державне майно, значить, можна продати нормально?
Внесок держпідприємств в економіку в Україні — 10%, у найбільш успішних країнах — 15%, в країнах, що розвиваються, — 30%. Тобто в України немає зайвої державної власності. Є непрофесійне керівництво, корумповані чиновники, відсутність аналізу та контролю. Тож, може, треба це виправляти, а не одразу продавати майно, не давши йому ладу?
Не створивши привабливого бізнес-клімату і не повернувши довіри інвесторів, годі й розраховувати на прихід реальних стратегічних інвесторів, а не наближених до влади «покупців», та адекватні умови приватизації.
Особливо обурюють плани приватизувати харківський «Турбоатом». Це унікальне високотехнологічне прибуткове державне підприємство, яке не має кредитів, збільшує виробництво, забезпечує роботою майже чотири тисячі осіб і платить до бюджету понад 700 млн грн на рік у вигляді податків та дивідендів!
«Турбоатом» ще раз доводить, що держава може бути ефективним власником. Питання не у формі власності, а в якості управління. Прикладів тому у світі безліч серед підприємств, у яких державі належить контрольний пакет чи навіть 100% капіталу:
— китайська національна нафтогазова корпорація — 3-тє місце в переліку найбільших компаній світу Fortune Global 500;
— Deutsche Bahn AG — одна з найбільших у світі транспортних компаній;
— Japan Post Bank — японський Поштовий банк, який є найбільшим у світі (!) за розміром депозитів;
— Korea Electric Power Corporation — найбільша електроенергетична компанія в Південній Кореї;
— Proximus Group — найбільша телекомунікаційна компанія в Бельгії;
— Польська LOTOS GROUP SA — лідер на польському ринку мастильних матеріалів;
— Чеська GEZ — компанія з виробництва, розподілу, торгівлі та збуту електричної та теплової енергії, що здійснює операції в Центральній та Південно-Східній Європі й Туреччині;
— Telenor — найбільша норвезька телекомунікаційна компанія, один із провідних міжнародних інвесторів у секторі мобільного зв’язку...
Більше того, згідно з дослідженнями PwC, частка державних підприємств у світовому ТОП-500 компаній Fortune Global 500 зросла з 9% 2005 року до 23% — 2014 року. Державна власність нічим не гірша за приватну, якщо нею розпоряджатися з розумом і в інтересах свого народу.
***
Вважаю, що положення проекту оновленого Меморандуму з МВФ через їхню високу суспільну значущість заслуговують на широке експертне та громадське обговорення. А загрози, висвітлені в цій статті, мають бути уважно проаналізовані та враховані урядом під час подальших перемовин з МВФ та іншими закордонними кредиторами.
