Інститут суспільно-економічних досліджень (ІСЕД) готує до випуску результати досліджень під назвою «Політика соціального прагматизму». За інформаційної підтримки агентства «Укрінформ» і газети «День» організація також запустила серію фахових онлайн-дискусій про реформи соціального блоку. У прямому ефірі представники різних організацій роз’яснюватимуть теми, активно обговорювані суспільством. Першою обговорили пенсійну реформу.
До дискусії долучилися керівник суспільних програм ІСЕД Маріанна Онуфрик, голова громадської ради при Пенсійному фонді України Галина Третьякова, директорка департаменту пенсійного забезпечення ПФ Ірина Ковпашко, народний депутат від «Народного фронту» Олександр Кірш та експерт із пенсійного забезпечення Віталій Мельничук.
Перед початком обговорення команда проекту провела опитування на вулицях Києва. Думку народу безпосередньо на зустрічі представляла блогерка Татуся Бо, яка відстежувала запитання, поставлені на онлайн-майданчиках. За її словами, пенсійна тема хвилює і молодь, і людей передпенсійного віку, і власне пенсіонерів. Організатори згрупували найпопулярніші питання у три блоки: пенсійний вік і його підвищення, функціонування накопичувальної пенсійної системи та доцільність існування Пенсійного фонду.
ДОБІГТИ ДО ПЕНСІЇ
Пенсійний вік — болюче питання для українців. Нещодавно його роз’ятрили чуткою про те, що нові вимоги Міжнародного валютного фонду призведуть до чергового підвищення цього показника. Влада спростовує це, проте люди все одно обурені і схвильовані. «Це ж з роботи одразу на кладовище!», «Хитра пастка уряду», «А який тоді сенс у пенсії?» — казали громадяни під час опитування.
Експерти наполягають, що цю тему не можна розглядати окремо від інших чинників. Адже, з одного боку, підвищення пенсійного віку зекономить значні кошти і вирівняє співвідношення пенсіонерів і працюючих, яке стає загрозливим для економіки. Але цей ресурс треба використовувати розумно, інакше такі заходи дадуть короткостроковий ефект. З другого, рівень забезпеченості пенсіонерів низький, тому частина з них залишається на своїх робочих місцях, щоб виживати. Громадянам передпенсійного віку, що з якихось причин втратили роботу, дуже важко знайти нову. До того ж, з віком здоров’я не додається, а отже теза «з роботи на кладовище» не надто далека від реальності.
Тож спочатку треба підвищити очікувану тривалість життя, рівень забезпеченості громадян, розібратися із зайнятістю людей, які вийдуть на пенсію пізніше, ніж очікували. Є й інші ресурси для встановлення балансу — скорочення списку професій, для яких передбачено ранній вихід на пенсію, поступове зменшення робочого часу, самостійне визначення пенсійного віку тощо. Проте головне завдання сьогодні — завершення розпочатої пенсійної реформи і запуск усіх передбачених нею механізмів, зокрема накопичувальної системи
ВІДСУТНЯ СХОДИНКА
Пенсійна система України складається з трьох рівнів. Сьогодні усе тримається на першому, солідарному рівні — працюючі сплачують внески, а нинішні пенсіонери з цих коштів отримують свої виплати. Ледь розвинений третій рівень — недержавне пенсійне страхування. Зараз у державі існує 63 фонди, які приймають від громадян добровільні внески та інвестують їх, приносячи власникам рахунків прибуток. Така установа, тільки державна, складає другий рівень пенсійної системи, про впровадження якого наразі тільки говорять.
Ця схема має низку переваг. Внески людини є її власністю. Вона може використати ці гроші на лікування важких хвороб, їх можуть успадкувати родичі після смерті вкладника. Частина пенсії, сформована на цьому рівні, залежатиме виключно від того, як довго людина працювала і скільки грошей клала на рахунок. Популістські доплати та підвищення виключаються. Експерти очікують, що це стане додатковою мотивацією до продуктивної праці та відмови від зарплат «у конвертах».
У системи є і мінуси. В умовах кризи кошти можуть швидко знецінитися. Інфляція також може підточити накопичення. Проте накопичувальний рівень є найбільшою можливістю для інвестицій в економіку держави. Пенсійні фонди США та Японії вкладають у різні сфери трильйони доларів, кенійці підтримують свою економіку мільйонами пенсійних заощаджень. Поляки, які розпочали реформу одночасно з нами, вже накопичили близько 140 мільярдів доларів, які працюють на розвиток держави.
РОЗФОРМУВАТИ НЕ МОЖНА МОДЕРНІЗУВАТИ
Україна буцімто не використовує цю можливість через дефіцит Пенсійного фонду, який неможливо погасити. Тож у непосвяченої людини закономірно виникає питання: а чи потрібна така «валіза без ручки», що тільки проїдає бюджетні кошти та принижує гідність пенсіонерів своїм сервісом?
Виявляється, дефіцит має не сам Пенсійний фонд, а солідарна система. Вона і так несе велике навантаження через майже однакову кількість працюючих і пенсіонерів, а зменшення єдиного соціального внеску та політичні маніпуляції з розмірами пенсій погіршують становище. Підтримати та зміцнити базовий рівень і покликані вищеописані накопичувальні схеми, які в Україні поки у зародковому стані.
Ліквідація Пенсійного фонду недоцільна, оскільки він лише виконує державні зобов’язання перед мільйонами українських пенсіонерів. Навіть якщо його розформувати, пенсійними справами доведеться займатися комусь іншому. Тож наразі його намагаються зробити сучаснішим та зручнішим. Наприклад, графік прийомних днів тепер у минулому. Замість цього — одна довжелезна черга до фронт-офісу, де кілька працівників вирішують усі питання водночас. Чи ефективні такі масштабні зміни у вузеньких коридорах і кабінетних клітках районних відділень фонду — вже інше питання.
За годину дискусії неможливо ґрунтовно обговорити основні тези та дати відповіді на десятки хвилюючих питань. Тому представники ІСЕД пообіцяли роз’яснювати деякі моменти на своїй facebook-сторінці. А наступні зустрічі експертів будуть присвячені пільгам, виплатам, субсидіям, соціальним послугам та іншим питанням, дослідженим у проекті «Політика соціального прагматизму».
