Молодий постановник для свого дебюту обрала популярний твір «Ці вільні метелики». П’єсу написав американський сценарист і композитор Леонард Герш наприкінці 1960-х. Її ставили у багатьох театрах світу, й ця лав-сторі вважається однією з найпопулярніших романтичних п’єс сучасної драматургії.
Дія відбувається протягом одного дня в маленькій квартирі на Манхеттені, де зустрічаються двоє сусідів: Джил Теннер (Анастасія Логвин) — ексцентрична й екстравагантна та Дональд Бейкер (Андрій Соболєв) — романтичний сліпий рок-музикант. Вона — схожа на метелика, пурхає по життю, «погана дівчинка», яка вже встигла вискочити заміж і через тиждень втекти від чоловіка. Він — занурений у себе філософ. Джил — шукачка пригод, але має мету — стати відомою акторкою, а Дональд бажає вчитися й бути вільним від забобонів та обмежень... Вони молоді, амбітні, обоє втекли з-під батьківської опіки, жадають знайти свободу і знайти себе. Це — історія кохання сліпого талановитого хлопця з багатої сім’ї і дівчини, яка мріє грати головні ролі в Голлівуді. З одного боку, вони дуже різні, а з другого — чимось схожі. Їм цікаво спілкуватися разом, і цей інтерес їх притягує, й ці флюїди героїв схожі на кохання... Але виявляється, що доросле життя — це не тільки свобода, а й відповідальність, і труднощі вибору, і необхідність відповідати за свої рішення та вчинки...
Неординарна запропонована сценографія вистави — квартира, як... клітка-трансформер (художник Ганна Соболєва), ліжко героя, яке закріплене ременями-липучками на... стелі. Зміни положення кімнат додають дії динамізму, і сюжет переноситься вже до сусідньої оселі. У цій виставі актори демонструють не лише свій драматичний талант, а й пластику та фізичну витривалість, постійно рухаючись у обмеженому просторі клітки- квартири впродовж майже двох годин. Інколи навіть лячно, коли актори висять на металевих конструкціях і роблять різні кульбіти — здається, що травми не оминути...
Психологічного драматизму події набувають, коли провідати, як живе син. Приїжджає мати Дональда місіс Бейкер (Ірина Мельник) — леді з голови до кінчиків нігтів на ногах. Вона бачить, що ці двоє зовсім не пара — як лід і полум’я, її серце розривається, бо її хлопчик вже дорослий, і він вперше закохався. Що вона чинить: розірве цю дивну дружбу чи відступить і дасть змогу молодим самим вирішувати свою долю, про це глядачі дізнаються, коли подивляться виставу.
У постановці порушується непроста тема, про яку в нас дуже рідко говорять — адаптації людей з фізичними вадами у сучасному світі, а ще тут досліджують непрості стосунки між батьками та дітьми. «Любов... на дотик...» — це історія про становлення світогляду, про набуття орієнтирів на самому початку шляху, про кохання, яке може захопити тебе зненацька, а також це відверта розмова, яка розказана молодими артистами — ровесниками головних героїв п’єси.
Треба зазначити, що Едуард Митницький, художній керівник Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, не тільки вміє розгледіти талант і потенціал акторів і режисерів, а й дає змогу молодим митцям виявити себе не сцені. Схоже, що вистава «Любов... на дотик...» матиме щасливу долю, бо постановка не залишає байдужими глядачів, і квитки розкупають, немов гарячі пиріжки. До речі, наступні покази відбудуться 2 і 25 квітня.
