Білий простір STEDLEY ART FUNDATION Стелли Беньямінової спочатку присвячує свою діяльність і свої проекти популяризації творчості сучасних українських художників. У численних проектах демонструвалися як нові їхні роботи, так і розвиток їхніх арт-візій у часі. Виставка «аксакала» українського андеграунду Олександра ДУБОВИКА «Календар осяянь» — це творчий прорив майстра з часів застою в майбутнє.
У 1970-х художники, які не сповідують принципів фігуративного живопису в жорстких рамках соцреалізму, пішли в андеграунд, показуючи свою творчість на таємних «квартирниках» для вузького кола обізнаних цінителів. Це був їхній театр і література з такою популярною на той час езоповою мовою. Різновид такої у художників був можливий лише в монументальному мистецтві.
— Життя — сума миттєвостей, — сказав О.Дубовик, відкриваючи експозицію, — якщо щось сприймається як осяяння, то це означає, що реальність одухотворена. І переживати час як яскраву подію — означає жити!
Дивлячись на роботи, представлені на виставці, немов отримуєш у руки таємний словник і насолоджуєшся свободою самовираження художника. На жаль, мозаїка «Космос», зроблена в знаменитому Глухові, пішла у небуття разом зі зруйнованим будинком. Невідома сьогодні й доля запаморочливих вітражів «Вітер блукань» — вони були створені у Феодосії.
— У кожній зі своїх робіт, — говорить куратор виставки Тетяна ВОЛОШИНА, — Олександр Дубовик ретельно вибудовує співвідношення горизонталей і вертикалей, взаємні комунікації геометричних фігур, злиття й розриви всередині форм, зіткнення ритмів і рим. У художньому просторі для нього передусім важливі ідеї та поняття, те, як вони взаємодіють між собою, викликаючи взаємні конфлікти й вібрації. Можна з упевненістю сказати, що принципова різниця, яка відокремлює поняття «ідея» від «ідеологія», стала світоглядною прірвою, що відмежувала Дубовика від художників того часу, які обслуговували «молох» соціалістичного реалізму».
