На це рішення київська громада чекала багато років. Навіть перші заяви про початок реставраційних робіт у напівзруйнованій садибі Мурашка здавалися радше популізмом міських чиновників, аніж правдою. Проект реставрації був готовий два роки тому, одразу після повернення пам’ятки з приватної в комунальну власність. Та чомусь перший кошторис у п’ять мільйонів гривень скоротився до півтора мільйона гривень, а після короткочасної появи будівельників на території садиби наприкінці минулого року все затихло. Тому реальних підстав для того, що реставрація відбудеться не тільки на словах, було замало.
УМІЮТЬ НЕ ТІЛЬКИ НИЩИТИ
Утім, мерія запевняє, що цього року місто продовжуватиме відновлювальні роботи. За словами заступника голови Київської міської держадміністрації Ганни Старостенко, найближчим часом оголосять відкритий тендер на закупівлю будівельних робіт по будівлях садиби на суму 4,37 мільйона гривень. В аварійному будинку відремонтують дах, демонтують балкони, дерев’яні балкові перекриття та перегородки, посилять дверні й віконні прорізи, повідомила чиновниця. А після завершення реставрації місто планує відкрити тут музей або галерею.
Ще місяць тому реставрація помешкання, де жив відомий художник Олександр Мурашко, була під великим питанням. Щоб уточнити, чи продовжаться відновлювальні роботи, «День» надіслав запит до департаменту культури КМДА. У відповіді зазначається, що на виконання робіт за проектом «Реставрація будинків 14А, 14Б (пам’яток історії та архітектури національного значення) та 12А, 12Б (пам’яток історії та архітектури місцевого значення) на вулиці Мала Житомирська (міські садиби Олександра Мурашка)» передбачено фінансування за рахунок коштів спеціального фонду у сумі понад п’ять мільйонів гривень. У першу чергу місто знайшло підрядну організацію для виконання протиаварійних робіт на будинку 14А, на що пішло 1,3 мільйона гривень. Потім місто шукало виконавців реставраційних робіт для інших об’єктів садиби.
Олександр ГЛУХОВ, активіст і єдиний мешканець одного з будинків садиби, залишив на своїй сторінці у Facebook жартівливий допис, що місто мало б вивісити тут плакат: «Пам’ятки в Києві уміють реставрувати, а не тільки руйнувати». Загалом чоловік позитивно оцінює наміри влади щодо відновлення садиби. Однак пильності не втрачає. Кияни теж мають ретельно стежити за реставрацією, як раніше за судами, на яких вирішувалось, чи повернеться пам’ятка у власність міста.
РЕСТАВРАЦІЯ З РОЗУМОМ
Можливо, цей досвід того, як історичний будинок відвоювати в інвестора та вдихнути в нього нове життя, згодиться владі та громаді Києва при порятунку інших об’єктів культурної спадщини. Наприклад, садиби авіаконструктора Ігоря Сікорського чи Гостиного двору на Контрактовій площі. Втім, громадська діячка і депутат Київради VII скликання Вікторія КУСТОВА нагадує, що у кожного занедбаного будинку-пам’ятки — своя історія, для кожного з них треба шукати індивідуальний спосіб порятунку.
«За прикладом садиби Мурашка Київ має повертати інші приватизовані об’єкти культурної спадщини в комунальну власність, — продовжує Вікторія Кустова. — Насамперед влада має виділяти гроші саме на консервацію напівзруйнованих пам’яток, щоб стан об’єкту не погіршувався. Для садиби Мурашка за нашу каденцію виділили кошти на проект консервації і підготували кошторис. Після цього Київ повинен оголошувати інвестиційний конкурс, щоб люди, готові взяти участь у збереженні пам’ятки та її реставрації, долучилися до нього. У цьому конкурсі обов’язково треба висунути вимогу, щоб пропозиції, що у цьому будинку може бути, виносились на основі історичної довідки. От, приміром, у будинку хочуть зробити готель, і для цього він повинен мати два виходи, а в даного об’єкта є тільки один вихід. Тобто потрібні варіанти проектів пристосування, бо реставрація не має на меті перепланування, добудови поверхів, інших подібних змін. Натомість має бути максимальне збереження об’єктів. Попри те, що реставрація — доволі дорога річ, при бажанні можна зробити все, головне — з розумом».
Як додають у департаменті культури КМДА, реставрація садиби Мурашка розтягнеться на 26 місяців. Тож, якщо нічого не завадить, за два роки побачимо оживлену садибу, де колись мешкав знаменитий художник.
