Криза — це завжди час можливостей, змін і нестандартних рішень. Проблема утилізації відходів характерна для всіх українських міст. Нині найбільш гостро та ще й з політичним присмаком вона постала у Львові. Доки одні ламають голову над тим, куди вивезти сміття, інші експериментують над тим, щоб відходів у смітниках стало менше. Так ініціативні львів’яни протягом останніх півроку поступово долучаються до світового громадського руху Zero Waste (у перекладі на українську «нуль відходів»).
Це не просто рух чи ініціатива, а філософія ставлення до споживання, за якої ресурси максимально використовують протягом усього життєвого циклу. Вона базується на необхідності продукувати менше сміття, уникаючи у побуті пластику, поліетилену, використовуючи речі з органічних матеріалів і такі, які можна переробити.
Впроваджувати концепцію «нуль відходів» запропонували громадські активісти під час роботи Львівської міської ради над стратегією поводження з твердими побутовими відходами на 2017—2022 роки.
«Проаналізувавши підходи різних міст, ми зрозуміли, що концепція Zero Waste зараз на часі і найкраще підходить для Львова. Вона полягає в тому, щоб першочергові зусилля спрямовувати на мінімізацію утворення відходів, на переналаштування всіх процесів, які відбуваються у місті, на такі, які б вели до продукування меншої кількості сміття, відтак до зменшення потреби в полігонах. Концепція передбачає також відповідальність і залученість самої громади до процесу. Важливим аспектом є аналіз того, що викидають у смітник. Необхідно усувати самі причини сміття», — відзначає консультант ЛМР з питань сталого розвитку і співорганізатор ініціативи Zero Waste Lviv Ірина МИРОНОВА.
Львівську стратегію поводження з твердими побутовими відходами за принципом Zero Waste розроблять ще з січня. Вона розрахована на п’ять років. Її метою є до 2022 року переробляти в масштабах міста близько 30% ТПВ.
СОЦІАЛЬНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ
Паралельно з роботою над стратегією була започаткована також громадська кампанія. «У «Фейсбуці» ми створили паблік Zero Waste Lviv, який став осередком проактивних львів’ян, згуртувавши мешканців, які готові щось змінювати в своєму щоденному житті», — продовжує Ірина Миронова.
Далі активісти запустили соціальні експерименти. Перший тривав протягом тижня у квітні. А другий — із 5 по 25 червня (не випадково саме 21 день, адже, як кажуть, саме стільки часу необхідно, щоб сформувалася звичка).
Під час експериментів львів’янам пропонували зареєструватися, долучитися до групи у «ФБ» і щодня протягом тижня (згодом трьох) виконувати низку завдань для того, щоб зменшити кількість сміття вдома. Учасників закликали ділитися своїм досвідом і розповідати про альтернативні варіанти поводження зі сміттям. Переглянути відгуки львів’ян, які наважилися поекспериментувати, можна у «ФБ» за хештегами #zerowastelviv та #zwl_experiment.
Координували експерименти активісти у форматі Facebook-події. Завдання були найрізноманітніші: від створення вдома власної системи сортування сміття до складання та випробування персонального «Zero Waste набору» (наприклад, термогорнятко замість пластикового стаканчика або полотняна торба для походів у магазин замість купленого поліетиленового пакета). Над написанням завдань, зокрема, працював ідейний натхненник ініціативи Віталій СОЛОВІЙ з Інституту міста ЛМР, який над темою Zero Waste працює вже більше 5 років: «Соціальний експеримент — це не просто щось спонтанне. У міському просторі створюють інтервенції, які допомагають змінювати звичні форми поведінки людей. Ми намагаємося допомогти людям вийти з певного шаблону поведінки.
Щодо кількісних показників, то на експеримент реєструється 300 осіб. Постять у «ФБ» в перший день від 100 до 150 людей. Потім вимальовується когорта 30—60 людей, які активно продовжують ділитися враженнями, а решта 100 час від часу щось пишуть у «Фейсбуці». Дехто каже, що це складно. Хтось просить більше часу на виконання завдання. Однак негативних відгуків немає. У всіх лише побажання — ініціативу масштабувати».
Практично кожен день соціальних експериментів супроводжувався різноманітними просвітницькими заходами: перегляди тематичних фільмів, майстер-класи, тренінги, еколекторії, екскурсії, наприклад у парк, де функціонують компостери органічних відходів.
«У другому експерименті ми вирішили більше сконцентруватися на лайф-подіях для того, аби люди знаходилися і знайомилися. Насправді чимало є корисних ініціатив, але це все треба звести до спільного знаменника.
Ми у постійній комунікації з місцевою владою. Львів’янам набагато простіше розповісти про свої проблеми у такому форматі, як у нас. А ми уже потім доносимо цю інформацію до чиновників.
До речі, цього разу взяло участь дуже багато сімей. Перший експеримент був більше хіпстерський, а наступного разу люди вже приходили сім’ями. Тішить, що є багато дітей», — відзначає співорганізатор Zero Waste Lviv Діана ПОПФАЛУШІ.
«ПРИВЧАЄМО І НАШИХ ДІТЕЙ»
Однією з найактивніших учасників громадської кампанії є пані Наталія, яка разом зі своєю сім’єю живе за принципом «нуль відходів»: «Наш Zero Waste розпочався п’ять років тому, коли діти почали відвідувати дитячий еколого-натуралістичний центр, тобто місцевий невеличкий зоопарк. Ми постійні волонтери цього центру — всі органічні відходи віддаємо туди на корм тваринкам. Отже, органіка як сміття, по суті, в нас перестала існувати.
Тепер ми ще й каліфорнійських домашніх хробачків завели, правда, щось вони поки не дуже їдять ті відходи. Чимало хто практикує вдома вермикультуру, тобто залишками їжі підгодовує сім’ю хробачків, які утворюють родючий гумус.
Ми відмовилися від використання поліетиленових пакетиків, перейшовши на екоторбинки. Почали також здавати скло і пластик на переробку. Викинути це в загальний смітник рука не підіймається, тим паче за ситуації, яка нині склалася. А одяг ми віддаємо в спільноту взаємодопомоги «Емаус — Оселя», яка збирає речі для подальшого використання та допомоги іншим. До сортування, здачі вторсировини і грамотного поводженням з відходами привчаємо і наших дітей».
БІЗНЕС
Zero Waste — це не тільки про звичайних мешканців міста, а й про бізнес. «Важливо помічати сміття. На жаль, ми живемо у час, коли не звертають уваги на сміття та процеси, які генерують відходи. Багато підприємців відкриває кав’ярні, які пропонують взяти каву з собою. Вони не відкривають ці заклади, щоб смітити. Люди, які хочуть взяти coffee to go також це роблять не для того, щоб смітити. Проте одна кав’ярня у великому місті генерує 600 горняток у день. А це є горня, трубочка, тримач, кришка... Фактично це горнятко живе 15 хвилин від місця цієї кав’ярні до міського смітника, в який його викинуть. Місто платить за прибирання і переповнені смітники. За великим рахунком ніхто нічого не робить нелегального, але це питання жодним чином не регулюється. Для того щоб зменшити кількість сміття, ми повинні зрозуміти, звідки воно береться. Дуже складно інституалізувати це розуміння. Свідомими тоді мають бути абсолютно всі: «А як мій бізнес буде впливати?», «А який вплив буде у моєї покупки?». Водночас, коли ми почали спілкуватися з підприємцями, які мають такі маленькі кав’ярні в місті, вони спочатку насторожено сприйняли це. А далі вже сам по собі з’явився рух. Нині близько 15 львівських кав’ярень надають знижки клієнтам, які приходять зі своїми горнятками. Zero Waste спрямований на велику кількість ось таких незалежних ініціатив від бізнесу, від громади і, звичайно, від міста», — розмірковує екоактивіст Ірина Миронова.
Цікавих ініціатив і бізнес-проектів у дусі Zero Waste, як виявилося, у Львові вистачає. Наприклад, львів’янка Галина СТАРУХ розвиває власний бренд, виготовляючи екоторби, багаторазову тару з тканини на заміну одноразових пакетів. Свої перші мішечки пошила для особистого користування. Далі почалися замовлення від родичів і друзів... І ось уже два роки, як Галина розвиває власну справу. Матеріалом для її виробів слугує перероблена вторсировина. «Чи популярна продукція? На етапі свого розвитку. У нас люди ще не навчилися елементарним побутовим звичкам. Однак коли розпочалася тема Zero Waste у Львові, з’явився ажіотаж і попит. Ці речі стали потрібними. Раніше більше з інших міст України замовляли, тепер уже здебільшого зі Львова», — зізнається Галина Старух.
Zelenew — справжня лабораторія ресайклінгу, яка змінює репутацію пластику, який тут переробляють і виготовляють з нього оригінальні кошички для фруктів і різного домашнього начиння, вази, світильники та інші корисні речі. «Народилася ініціатива з бажання навчитися використовувати ті ресурси, якими зазвичай нехтують. Використовувати те, що засмічує навколишній простір, для його благоустрою», — розповідає засновник підприємства Іван ТАТКО.
А «Зелена Коробка» — це ініціатива, покликана налагодити сортування для ОСББ та офісів. Тут пропонують сервіс встановлення контейнерів для сортування сміття з їх подальшим обслуговуванням. Організатори ініціативи також заохочують компанії профінансувати встановлення контейнерів у садочках, школах і т.д. Крім того, власними силами встановлюють в соціальних закладах обладнання, аби діти з юного віку звикали до того, що сміття треба сортувати. Активісти відзначають: «Зараз це екоініціатива, яка, можливо, в майбутньому переросте в соціальне підприємництво. Основна наша мета — популяризація культури сортування сміття в суспільстві, що, на жаль, нині не розвинуто. Людям треба усвідомити — сміттєва проблема просто так не виникає і просто так не вирішується».
