На цю реконструкцію в заповіднику чекали давно. Два кіоти ХІХ століття не перший рік потребують реставрації, але з різних причин, зокрема через брак коштів, вона відкладалася. Команда заповідника знайшла рішення: наприкінці минулого року на території «Софії Київської» відбувся благодійний концерт Вікторії Лук’янець, солістки Віденської опери і народної артистки України. Отримані кошти спрямували на реставрацію одного з кіотів. Кошторис становить близько 28 тисяч гривень. Як розповідає Анатолій ОСТАПЧУК, завідувач науково-реставраційної майстерні Національного заповідника «Софія Київська», кіот перенесли до майстерні, розпочали підготовчі роботи до реставрації. Коли відреставрують перший кіот, шукатимуть гроші на «лікування» другого.
Обидва кіоти дуже подібні між собою, над ними працював один майстер. Основна частина у реліквій зроблена з дуба, вони оздоблені пишним різьбленням. «Кіоти були в поганому стані, бо в 1930-х роках їх демонтували і перенесли. Під час демонтажу порушили їхню цілісність, вони втратили стійкість. Їх прихилили до стіни, і так вони зберігалися. Крім того, минув час, на них з’явилися пилові забруднення, тріщини, механічні відколи. Втрачена тканина, деякі деталі. Вони ж пережили війну, ремонти...» — розповідає Анатолій Остапчук.
Колись у кіотах стояли шановані Куп’ятицька ікона Божої Матері та ікона Миколи Мокрого. Остання відома як перша чудотворна ікона Русі. «Кіоти в Софійському соборі з’явились у XVIII столітті, їх зробили спеціально для ікони Миколи Мокрого і Куп’ятицької ікони Божої Матері. Кіоти стояли на хорах Софійського собору в бічних вівтарях, присвячених цим святим, — каже Анатолій Остапчук. — Під час реставрації собору в середині ХІХ століття інтер’єри зазнавали змін. Напевно, ці кіоти винесли, вони не збереглися. Тоді й зробили нові, також поставлені на хорах, в арках, які виходять на центральну частину собору. У 1930-х роках, коли в соборі ще правили служби, вирішили, що кіоти з іконами заважають роздивлятися мозаїки в ньому. Тому кіоти і демонтували — щоб був гарний вид на іконостас та вівтар, щоб краще було видно мозаїки».
Самі ікони за якийсь час зникли. Про образ Куп’ятицької Божої Матері взагалі нічого невідомо, навіть те, коли саме він зник. Ікона Миколи Мокрого, за словами Анатолія Остапчука, зникла під час Другої світової війни при відступі німців. Спочатку реліквію вивезли до Польщі, потім вона потрапила до Німеччини, після — до Канади, і зрештою — до Сполучених Штатів Америки. Є інформація, що ікона зберігається у Троїцькому соборі в Брукліні, Нью-Йорк. «Але з’явились сумніви, чи справді це вивезена ікона, чи її копія, — коментує Анатолій Остапчук. — Мабуть, десь ікона зберігається, але точних відомостей про це немає. Зараз здійснюються спроби її повернути».
Під час підготовки до реставрації в кіоті знайшли записку від 16 червня 1946 року. Її залишили студенти, які були в соборі на екскурсії. Вони написали, що дуже задоволені побаченим і залишили свої прізвища. «Наші науковці зацікавилися цим, відшукали цих людей, навіть спілкувалися з ними», — додає Анатолій Остапчук.
Реставрацію першого кіота планують закінчити наприкінці жовтня. Коли реліквію перенесли до майстерні, на стіні, до якої вона була прихилена, побачили цікавий фресковий та олійний живопис. Тепер цю композицію теж планують привести до ладу, очистити від бруду, а кіот після реставрації виставлять поруч.
ФОТО НАДАНО НАЦІОНАЛЬНИМ ЗАПОВІДНИКОМ «СОФІЯ КИЇВСЬКА»
