Харизматична постать Ріхарда Вагнера залишила вагомий слід у різних галузях художньої культури. Звісно, що передусім це був видатний музикант-новатор, реформатор оперного мистецтва, диригент, під впливом якого сформувалася нова диригентська школа. Однак не менше значення мали його літературні тексти, роздуми про міф як всезагальне уявлення про світ, про міфотворення як художнє завдання, над втіленням якого його слідами почали працювати німецькі творці нового роману ХХ століття.
Театр зобов’язаний Вагнеру низкою новаційних ідей, а фактично — й зародженням режисури як самостійної творчої професії. У складний для митця період реалізації плану побудови Фестшпільхаусу — нової за концепцією театральної споруди у баварському місті Байройті, крім знаменитих і впливових людей, на допомогу йому прийшли звичайні меломани з різних країн. Грошей на добудову театру катастрофічно не вистачало. Тому метою перших вагнерівських товариств була фінансова та моральна підтримка наміру композитора поставити в цьому фестивальному театрі написаний ним масштабний твір, розрахований на виконання протягом чотирьох вечорів, — тетралогію «Перстень нібелунга».
Відомо, що товариства, створені за ініціативою дружнього кола вагнерівських прихильників, не допомогли остаточному розв’язанню фінансових проблем. Однак їхні члени відчували себе причетними до великої справи. Вже після смерті митця функція таких громадських об’єднань визначилася більш чітко. Зі зростанням популярності творів Вагнера і поширенням впливу його ідей кількість вагнерівських товариств у світі також невпинно зростала.
Крім просвітницьких функцій, вагнерівські товариства західних країн, члени яких регулярно сплачують внески, фінансово забезпечують створений Стипендіальний фонд, який дозволяє молодим митцям відвідувати безплатно вагнерівські фестивалі. Паломництво в Байройт «на Вагнера» давно стало мрією всіх професіоналів, які присвячують своє життя музиці й театру. Участь у діяльності вагнерівських товариств дає унікальну можливість відвідати Байройт, побувати на трьох фестивальних виставах молодим представникам творчих професій із різних країн. Щорічно Байройтський фестиваль приймає 250 таких стипендіатів.
Київське товариство почало свою діяльність у сезоні 1996/97 років і стало сто шостим таким об’єднанням на мапі інтернаціонального вагнерівського руху. За останні двадцять років ця цифра збільшилися. Показово, що 2010 року Вагнерівське товариство було створено навіть у Ізраїлі, де довгі роки існував бойкот на виконання музики Вагнера як улюбленого композитора Гітлера.
Поштовх для створення Вагнерівського товариства в Києві надала конференція, присвячена 180-річчю від дня народження композитора. Тут я познайомилася з уродженкою Харкова і мешканкою Байройта — Мариною Бааг (дівоче прізвище Попова Марина Євгеніївна). Вона ще наприкінці Другої світової війни опинилася у Байройті, тут одружилася, а після смерті чоловіка стала працювати у відділі преси відомого у цілому світі Вагнерівського оперного фестивалю. Після Петербурга ми зустрілися з Мариною Бааг у Харкові, в домі академіка Бориса Вєркіна, дружина якого піаністка Галина Вєркіна тоді вже побувала на фестивальних виставах у Байройті й згодом очолила Харківське вагнерівське товариство. Саме Марина Бааг була натхненницею виникнення обох наших товариств. І допомагала нам у всі ці роки, аж до своєї смерті у травні 2017 року. Притулок нашому товариству дав Будинок вчених Національної Академії наук України, що розташована в Києві на вулиці Володимирській. Тут ми й оселилися, і з початку 1997 року регулярно зустрічаємося один раз на місяць, виключаючи канікулярний літній час.
Ми проводимо засідання двох типів. Один — це просвітницькі лекції з демонстраціями відеозаписів оперних вистав різних театрів світу та інших музичних подій. До проведення таких лекцій-бесід активно підключаються молоді музикознавці, які стають номінантами на присудження вагнерівських стипендій. Спеціальне засідання на початку кожного сезону у вересні завжди присвячується звітам наших стипендіатів про фестиваль у Байройті та вистави, які їм вдалося там побачити. На сьогоднішній день за рекомендацію нашого товариства одержали звання вагнерівських стипендіатів і побували у Байройті 33 молоді музиканти й представники театральних професій. Показово, що представникам східноєвропейських країн дорогу та перебування на фестивалі повністю сплачує німецька сторона. Серед наших представників були п’ятеро композиторів, одна скрипалька, шестеро піаністів, а також вокалісти і музикознавці. Ми пишаємося, що до числа Київських вагнерівських стипендіатів увійшла видатна співачка Анжеліна Швачка. А музикознавці Олена Наумова та Ірина Ягодзинська після відвідування Байройта стали серйозно займатися творчістю Р. Вагнера, написали й успішно захистили кандидатські дисертації.
Другою постійною формою роботи нашого товариства є концертна практика. Ми присвячуємо спеціальні концертні програми двом знаковим датам — дню народження Ріхарда Вагнера 22 травня та дню його смерті 13 лютого. Ще один концерт відбувається наприкінці грудня під гаслом наступного Нового року і свята Різдва. В цих концертах у різні роки брали участь відомі музиканти: ансамбль солістів «Київська камерата» на чолі з Валерієм Матюхіним, співаки Валерій Буймістр, Олександр Востряков та учні його вокального класу, Анжеліна Швачка, Тамара Ходакова, Валерія Туліс, піаністи Людмила Марцевич, Тетяна Омельченко, Ольга Ващук, Ірина Рябчун. Разом із останньою приходили юні виконавці, учні Дитячої академії мистецтв.
Цікавий концерт відбувся на відзначення 10-річчя нашої діяльності. Музика Вагнера звучала у виконанні ансамблю «Київська камерата» поряд з творами Моцарта і Шостаковича. Були виконані також твори українських композиторів Олексія Войтенка і Віталія Вишинського. Обидва вони на той час вже побували у Байройті. Важливо, що в наших концертах мають змогу себе показати і добре знані музиканти, і зовсім молоді виконавці. Всі вони охоче відгукуються на наші запрошення і виступають абсолютно безплатно. Назву музикантів, які виступали у нас багато разів. Це піаністка Олена Щоголева, сопрано Ірина Доценко, бас Євген Гунько, піаніст Павло Лисий, скрипаль Орест Смовж. Блискуча піаністка Ірина Рябчун познайомила аудиторію з творами грецького композитора Дімітриса Капсоменоса, зіграла концерт з усіх фортепіанних творів Вагнера. На її авторському вечорі тепло були сприйняті аудиторією її власні поезії і музичні твори. А згодом вона продемонструвала ще один аспект свого таланту, гру на новому для нас інструменті карильоні, виконавицею і пропагандистом якого стала в останні роки.
Прекрасний концерт, який пройшов у Великому залі Національної музичної академії України був присвячений 20-річчю нашої діяльності. Він включав виступи наших стипендіатів — Максима Забари, Любові Хахаліної, виконання творів Віталія Вишинського, Олексія Ретинського, Максима Шалигіна. У концерті взяли участь також музиканти, яких ми називаємо нашими друзями і постійними учасниками концертних програм. У останніх, крім творів Вагнера, звучить найрізноманітніша музика — як класична, так і сучасна. І в лекційних показах ми прагнемо охопити широку панораму діяльності світових оперних театрів. Лише в останні роки ознайомили членів нашого товариства з «Дон Карлосом» Верді, поставленим на Зальцбурзькому фестивалі 2013 року, з оперою-балетом «Вій» Віталія Губаренка, у той же рік втіленим на сцені Одеського оперного театру, з новими інтерпретаціями на баварській сцені опер М. Мусоргського. А музичний критик, кандидат мистецтвознавства і також наш стипендіат Анна Ставиченко подала у своєму виступі огляд подій різних оперних фестивалів 2016 року. Чекаємо на подорож у Байройт і цікаві розповіді про одержані враження наших нових стипендіатів. Це співак Олександр Драгомощенко, нині артист хору Національної опери України, і студент музичної академії, майбутній симфонічний диригент Рафаель Едеш.
