Київський академічний театр «Колесо» продовжує експериментувати з новітньою драматургією. Театральний колектив уже вдруге звертається до творчості одного з найпопулярніших сучасних німецьких драматургів — Роланда Шиммельпфенніга, п’єси якого йдуть на сценах 40 країн світу. Столичний глядач знайомий із цим автором за спектаклями «Жінка з минулого» Театру Вільна сцена та «PushUp 1-3» («Під тиском 1—3») Театру «Колесо» та Нового театру на Печерську. Днями, за підтримки Ѓете-Інституту в Україні, у камінній залі театру «Колесо» відбулася прем’єра вистави «Золотий дракон» за однойменною п’єсою Р. Шиммельпфенніга (переклад Д. Бобилевої).
Над постановкою працювали: режисер — Ірина Кліщевська, художник — Світлана Заїкіна, хореограф — Анна Лисенко, звукорежисер — Володимир Дадикін. Жанрово визначена як чорна комедія, вистава сприймалася глядачем зі сміхом крізь сльози, адже поєднала в собі мотиви фарсу, буфонади та фільму жахів. Режисер частково використала запропонований драматургом прийом і призначила на деякі жіночі ролі чоловіків, на чоловічі — жінок, молодь — на героїв поважного віку, досвідчених акторів — на молодих, що додало історії штрихів пародії та комедії абсурду. Спектакль побудований на декількох скетчах, що вперемішку поепізодно змінюють один одного. Події розгортаються в один вечір за участі мешканців будинку, на першому поверсі якого розмістився тайсько-китайсько-в’єтнамський ресторанчик швидкого харчування «Золотий дракон». Центром умовного художнього простору, стилізованого до культури Сходу (європеїзоване уявлення про Китай), є кухня фаст-фуду з довгим робочим столом, плитами, коробками, поличками та безліччю посуду.
Шиммельпфенніг у «Золотому драконі» розповідає про важке життя нелегальних емігрантів, які не мають права ні на лікаря, ні на помешкання, ні на офіційну роботу, що в результаті призводить до зростання у Європі (зокрема у Німеччині) смертності, проституції, безпритульності та поширення хвороб. Ця тема є досить актуальною і для України, адже відома шокуюча статистика Українського центру соціальних досліджень за 2009 рік про більше ніж 4,5 мільйона українських мігрантів по всьому світу, серед яких 65—70% — нелегали. У виставі «Золотий дракон» тема еміграції подана дещо поверхнево, адже було не зовсім зрозуміло, де саме відбуваються події, і що головні герої — китаєць Малюк (Анна Артем’єва) та Дівчина-азіатка (Дмитро Соловйов) — нелегальні емігранти, які через суворі закони чужої їм країни стали невинними жертвами обставин (хлопець стікає кров’ю через вирваного розвідним ключем хворого зуба, дівчина — зѓвалтована до смерті п’яним клієнтом). І. Кліщевська більше акцентувала увагу на знеціненні людського життя в наш час і на те, як несуттєві на перший погляд дрібниці можуть кардинально перевернути як свідомість багатьох людей, так і розвиток їх подальшого існування.
Загалом вистава «Золотий дракон» нагадує ще донедавна досить популярне телешоу «Пекельна кухня», в якому так само, як і у виставі, приготування смачних страв були перемішані з особистими пристрастями самих учасників шоу. Але фінальною стравою кулінарного шоу під назвою «Золотий дракон» театру «Колесо» не був солодкий десерт під назвою «Нappy end», а гірко-солоний морс «Реалії життя».
