Ювілейна Літня школа журналістики «Дня» завершилася. Який «сухий залишок»? Адже це не просто сильні емоції та глибокі враження. Щоб «заміряти» реакцію на «липневий інтенсив», редакція вже кілька років пропонує учасникам школи заповнити підсумкову анкету, відрефлексувати почуте, побачене і написане за ці чотири роки. Цьогоріч ми були приємно здивовані, зауваживши якісну відмінність між першими есе, які студенти писали під час відбору до ЛШЖ, та їхніми підсумковими тезами. Як зауважила під час традиційного «інтелектуального зважування» головний редактор Лариса Івшина, це, мабуть, «перша школа за 15 років, де наші слухачі виразно готові демонструвати партнерство». Літньошколярі діляться, що ці чотири тижні багато в чому вплинули на їхній світогляд, розширили кругозір, не кажучи вже про вироблення професійних журналістських навичок. За згодою студентів ми публікуємо їхні відповіді на питання підсумкової анкети
1. Ваші відчуття: як змінила вас ЛШЖ?
1.1. Чим найбільше вам запам’ятався місяць, проведений у Літній школі «Дня»?
1.2. Чи відбулися зміни у вашому розумінні певних процесів (політичних, соціальних, культурних, історичних)? Якщо так, яких саме?
1.3. Чи ви впевнились у тому, що надалі хочете працювати в журналістиці?
1.4. Як би ви охарактеризували особисто для себе період, проведений у Літній школі журналістики «Дня»
1.5. Топ думок гостей, які найбільше запам’ятались (до 5 тез)
2. Яку практичну користь ви отримали від Літньої школи журналістики? Чого навчилися, які навички удосконалили?
3.1. Як ви бачите поширення досвіду ЛШЖ у ширших середовищах?
3.2. Як би ви хотіли продовжити співпрацю з «Днем»?
3.3. Які проекти, на вашу думку, можна ще запропонувати «Дню»? Як бачите свою участь у них?
1.
ЛШЖ дуже змінила мене у кращий бік. Я навчилася краще працювати і сподіваюсь, що це допоможе мені в навчанні. Крім того, значно розширилося моє бачення тих процесів, що відбуваються в Україні. Протягом місяця моя українська мова збагатилася, коло тем, які я можу тепер обговорювати українською мовою, розширилося.
1.1.
Насамперед великою кількістю нових зустрічей і знайомств з цікавими людьми. І ще тим, що саме тут я навчилася по-справжньому інтенсивно працювати. Тепер я не уявляю жодного іншого місця, де б можна було так гарно цьому навчитися.
1.2.
Для мене, людини, яка бачила Україну трохи очима спостерігача,
у ЛШЖ відкрилась справжня Україна, я її побачила і почала розуміти ніби зсередини.
1.3.
Я хотіла б продовжувати паралельно з вивченням права вивчати журналістику.
1.4.
Період інтенсивного вдосконалення .
1.5.
«Найголовніше в журналістиці – відстоювати свою позицію»
Мирослава Барчук
«Треба відчувати себе частиною історії»
Сергій Тримбач
«Реформатори – це люди, які мислять критично»
Володимир Лановий
«Війну на Донбасі Україна має виграти»
Посол Марі ЙОВАНОВИЧ
І ще мені запам’яталося те, про що з нами говорили і чому нас навчили співак Тарас Компаниченко, екс-мер Луганська Олексій Данилов, професор Андрій Баумейстер, посол Японії в Україні Шігекі Сумі, фотограф Алекс Фурман.
2.
Тут я навчилася ефективніше працювати, цінувати і планувати свій час. Дякую колективу редакції й учням школи за професійну і дружню підтримку, за те, що поруч з ними відчувала себе з кожним днем дедалі впевненіше. Після ЛШЖ я зможу професійніше і переконливіше представляти Україну в Бельгії і, якщо знадобиться згодом - захищати її інтереси. І ще дуже радію, що моєю першою школою високого професіоналізму була саме ЛШЖ.
3.1.
На мою думку, досвід ЛЖШ слід поширювати у двох напрямах - по-перше, щоб про неї знали не тільки в Україні, а й за її межами, а по-друге, ширше знайомити з нею молодь і дітей - своїх майбутніх читачів і учнів ЛШЖ.
3.2.
Живучи в Бельгії і навчаючись у Брюсселі - столиці Європи, я б могла скористатися цією нагодою, щоб постачати найсвіжішу інформацію, якщо буде така нагода.
Ще б я могла робити переклади з французької мови і редагувати французькі тексти.
Знайомить із життям бельгійської молоді, зокрема студентської.
3.3.
1. Запрошувати студентів і молодих журналістів українського походження (зокрема із середовища ПЛАСТу ) стажуваться у ЛШЖ, щоб вони могли професійніше представляти Україну за кордоном. Особисто для мене досвід ЛШЖ був у цьому неоціненним.
2. Продовжувати велику справу відкриття нових імен людей, що роблять багато для України. Я б могла запропонувати ім’я одеського бандуриста Павла Ровенка, який українізовує Одесу своїми піснями, а також представити український хор імені Шевченка із бельгійського міста Намюр (цьому хорові вже понад сорок років і складається він переважно з бельгійців).
3. Зацікавлювать молодь газетою, роблячи знижки на передплату, а також дітей, організовуючи конкурси малюнків ( свого часу, ще в початковій школі, я була виграла конкурс малюнка газети “Le Soir” і досі пам’ятаю свято для переможців і отримані книжки-подарунки;а зараз, ставши студенткою, передплачую цю газету ).
Під час книжкових виставок заохочувать відвідувачів чашкою безкоштовної кави (соку) , дітей - невеликими інтелектуальними іграшками (карта України, книжечка, літачок, навіть невелика паперова розкладна шапочка-кашкет - усе з емблемою газети “День”), щоб у них був час погортати газету , зацікавитись нею, ознайомитись з умовами передплати.
Проводить екскурсії з цікавими гідами на зразок “Київ у деталях” для читачів і їхніх родин.
(Усі пропозиції п.3 взято з досвіду газети ”Le Soir”).
