«Приїздіть, ми задихаємося! Врятуйте наше повітря», — схвильовано говорить по телефону Валентина, жителька дачного кооперативу «Потенціал», що біля Кочетка.
Варто додати, що селище Кочеток, яке розташоване під Чугуєвом, у 35 кілометрах від Харкова, давно є «Меккою» екотуризму, мальовничою природною зоною на узбережжі Сіверського Дінця з ландшафтним та ентомологічним заказниками. Також тут — водозбір Харкова.
За словами місцевих жителів, просто в заплаві річки, на території колишнього цегляного заводу, з 2015 року компанія «ТСК Рисайклинг Групп» влаштувала піролізну переробку шин та інших відходів першого-четвертого класу небезпеки, отруюючи повітря, воду та ґрунт викидами. Повірити в це було неможливо.
Проте серпневою суботою Кочеток справді зустрів нас замість річкової прохолоди та запахів трав задушливим смородом паленої гуми.
ЧЕРЕШНЯ В САЖІ
Спершу місцевий активіст і викладач східних бойових мистецтв Сергій ЛІТВІНОВ привів мене в дім до родини з малими дітьми в кооперативі «Акація». За їхнім парканом, метрах у 100, височіла цегляна труба заводу, щоправда, — без диму. «Дим ішов уночі. Ми прокинулись, бо спати було неможливо, і закрили вікна, незважаючи на спеку», — каже власниця дому Тетяна. Вона додає, що останнім часом діти почали хворіти.
Руслан ГУЛИЙ, голова дачного товариства «Потенціал», що також розташовується неподалік від заводу, розповідає, що ще п’ять років тому на дачах збивало з ніг від чистого повітря після смогу Харкова. З осені 2015 року, коли підприємство з переробки шин почало працювати на повну потужність, з ніг збиває сморід.
Голова розповів, що дачі заводу «Потенціал» будувалися тут з 1987 року, на сьогодні кооператив має 173 ділянки, де постійно перебувають близько 300 людей, здебільшого — літніх і дітей. Усі, з ким ми зустрічалися, з сумом розповідали про «вкриті сажею черешню та полуницю», неможливість спати від гіркотного диму та волали про допомогу.
«СХОЖЕ, ДЛЯ ЦИХ ПІДПРИЄМЦІВ НЕМАЄ ЗАКОНУ»
Коли 2013 року на території місцевого покинутого цегляного заводу з’явилися нові власники, стало відомо, що тут влаштовуватимуть сміттєпереробне підприємство. Жителі дачних кооперативів поблизу занепокоїлися та почали вимагати пояснень. Проте влітку 2014 року увага активістів переключилася на війну. Руслан Гулий, як багато українців, почав возити на передову волонтерську допомогу та ремонтувати військову техніку. Саме в цей час на заводі встановлювали й тестували печі, які запрацювали вже наступного року.
З весни 2016-го, коли від викидів заводу стало важко дихати, люди почали викликати поліцію, подавати заяви до чугуївської прокуратури. «Ми два рази писали в Харківську обласну держадміністрацію, до Кабінету Міністрів, надсилали звернення до депутатів. Проте чиновники обмежувалися відписками, а перевірки приводили лише до тимчасового закриття заводу. Робота швидко відновлювалася», — згадує Сергій Літвінов.
За словами Сергія, один із засновників «ТСК Рисайклинг Групп» Всеволод Савенко спочатку обіцяв місцевим активістам, що печі працюватимуть на дровах, а переробляти вони будуть «підгузки та прокладки». Але підприємство почало термічну переробку шин, при якій гума розкладається, виділяючи олію та мазут і викидаючи в повітря канцерогени та смертельно отруйні діоксин і фенол.
«Вітер несе отруту не лише на сади та дачі, а також у ріку, до місцевого санаторію-інтернату, де навчаються діти з проблемами дихальних шляхів, і в напрямку гуртожитків військової частини 92-ї бригади у Башкирівці, — перераховує Літвінов. — Серед жителів дач почалися отруєння, астма та онкологічні захворювання — вже маємо два випадки. Причому лікарі місцевої поліклініки відмовляються фіксувати отруєння, але неофіційно радять людям «терміново їхати з цього місця».
Жителі неодноразово намагалися зробити екологічні аналізи повітря, але дивовижним чином результати виявлялися в межах норми. Активісти запевняють, що дані експертизи підробляли, а зробити незалежну перевірку немає можливості, бо лабораторії — під контролем власників підприємства. Серед останніх, до речі, є доволі відомі в Харкові особистості. Так, серед трьох співзасновників, крім Всеволода Савенка, ще Максим Кітанін, син сумнозвісного в Харкові радника голови міста Геннадія Кернеса — Віктора Кітаніна, а також Ольга Титаренко, начальник колегії суддів у Харківській області.
«Не дивно, що позов від ДСНС та інші проти заводу були програні. Також само підприємство має багато порушень — починаючи з простроченої оренди землі та її нецільового використання до незаконного постачання електрики та самовільного копання артезіанських свердловин. Але це не цікавить жодну інспекцію!» — обурюється Сергій Літвінов.
«Таке враження, що закону для цих підприємців взагалі не існує! — стверджує Руслан Гулий. — Серед постраждалих від викидів є учасники АТО і волонтери, готові виходити на протести, бо всі інші законні методи боротьби з екологічним злочином вичерпано. Це бомба уповільненої дії, справжній Чорнобиль у Харківській області — як екологічний, так і соціальний».
«ВИЗНАЄМО, ЩО МИ «ВОНЮЧКИ»
Керівник підприємства Всеволод САВЕНКО з готовністю відповідає на запитання журналістів і погоджується з тим, що підприємство забруднює довкілля.
«Так, ми «вонючки» і не приховуємо цього! Себто запах там є, безумовно, але забруднення — в межах допустимого. Ми викидаємо в повітря не більше, ніж машини на трасі», — заявляє Савенко і додає, що має всі необхідні дозвільні документи для роботи підприємства.
Також керівник компанії стверджує, що найближчі будинки розташовані не менш ніж у 500 встановлених нормою метрах від заводу, що суперечить тому, що бачиш на власні очі. І неясно, чи враховує норма вітер, який розносить діоксин і фенол на багато кілометрів луками та річкою.
Але найцікавішим є те, що головною причиною невдоволення місцевих жителів Всеволод Савенко вважає не небезпеку для їхнього здоров’я та життя, а... «бажання купки людей заробити на протестах». «Вони просто хочуть ці ділянки землі комусь продати! — запевняє Савенко. — Проблема буквально в п’яти-шести людях, котрі підштовхують інших. Їм нецікаво зупиняти забруднення».
Водночас активісти запевняють, що неодноразово пропонували Савенку кілька різних шляхів вирішення проблеми — від влаштування переробки рідким азотом до встановлення потужних фільтрів. Були пропозиції зробити виробництво закритим, без доступу повітря, або перенести його на порожні землі покинутих господарств, що не мають екологічної цінності. Але будь-які ініціативи підприємці відкидають, пояснюючи це нестачею фінансів.
Наразі люди вимагають закриття небезпечного підприємства, яке знищує курорт, та плекають надію на особисте втручання у ситуацію голови області Юлії Світличної. В іншому випадку жителі збираються перекривати трасу на Ізюм вже у вересні або влаштувати акції протесту під райдержадміністрацією та біля будинків підприємців-забруднювачів.
