Наприкінці минулого тижня у найбільших містах автономної області Каталонія, яка входить до складу Королівства Іспанія, відбулись протестні демонстрації. Громадяни виявляли незгоду з жорсткими діями центрального уряду країни, який намагається завадити проведенню в Каталонії референдуму за незалежність, призначеного на 1 жовтня регіональним урядом — Женералітатом.
Невдовзі після ухвалення Женералітатом законів про проведення референдуму та про порядок виходу регіону зі складу Іспанії, їхню дію було припинено Конституційним судом країни через невідповідність Конституції. За наказом іспанського уряду поліція провела обшуки в офісах Женералітату, в результаті було вилучено пов’язана із референдумом документацію, зокрема листівки й бюлетені, та затримано 14 посадовців. Були накладені штрафи в розмірі 12 тис. євро на чиновників, котрі братимуть участь у підготовці голосування. Крім того, офіційний Мадрид призначив нового керівника каталонської поліції та почав перекидати до регіону загони іспанської поліції. 20 вересня міністр фінансів Іспанії Крістобаль Монторо своїм наказом узяв під контроль рахунки Каталонії для запобігання використанню бюджетних коштів на проведення референдуму.
Голова Женералітату Карлес Пучдемон звинуватив уряд Іспанії у фактичному призупиненні автономії Каталонії та введенні надзвичайного стану в регіоні. Зі свого боку президент іспанського уряду Маріано Рахой порівняв дії Женералітату з діями диктаторських урядів і визначив запланований референдум як прояв тоталітаризму.
ФОТО REUTERS
Дії іспанського уряду дозволили каталонцям наголошувати на порушенні одного з основних принципів демократії: права народу на самовизначення. Однак парадоксальність ситуації полягає в тому, що демократичні принципи порушуються задля захисту засад демократії. Тобто іспанський уряд не дозволяє реалізувати право на самовизначення, щоб гарантувати дотримання Конституції. За нею Королівство Іспанія так само, як і Україна, є унітарною державою, носієм верховної влади в якій є увесь іспанський народ. Результати регіонального волевиявлення мали б передаватися до центральних органів влади країни, які б мусили ініціювати проведення загальнонаціонального волевиявлення щодо внесення змін до Конституції та вирішення долі регіону. Однак влада Каталонії вирішила здійснити все в односторонньому порядку і значно пришвидшити процес: у законі про референдум передбачений вихід зі складу Іспанії впродовж 48 днів у разі позитивного голосування більшості виборців (це при тому, що не встановлено мінімальний рівень явки).
Паралельно з Каталонією намагається здобути незалежність Шотландія, повторний референдум щодо відділення якої від Великобританії заплановано на 2018 рік. Однак її випадок є іншим, оскільки проведення референдуму узгоджено з центральним урядом країни.
Каталонія є одним із 17 регіонів Іспанії, вона відрізняється в культурному плані від решти регіонів, має власну мову. На її території мешкає 7,5 млн осіб, що складає 19% населення країни. Каталонія увійшла до складу Іспанії після війни за Іспанську спадщину 1701—1714 років. Відтак сепаратистські рухи стали частиною її життя. На початку ХХ століття їй вдалося на декілька років здобути автономність, яку було скасовано після приходу до влади в Іспанії уряду генерала Франко, котрий заборонив усе каталонське, передусім, мову. Автономний статус Каталонії було поновлено у 1979 році, її мову було визнано офіційною; у 2006 році вона отримала фінансову самостійність.
Криза 2008 року мала потужні негативні наслідки для економіки Іспанії, це змусило її уряд дещо обмежити фінансову автономність регіону, що призвело до зростання сепаратистських настроїв. До листопада 2012 року, коли більшість у каталонському парламенті здобули прихильники незалежності, було проведено чотири референдуми, які не отримали широкої підтримки. Після проголошення Декларації про суверенітет Каталонії 23 січня 2013 року, було призначено на 2014 рік референдум, який, як і нинішній, заборонив Конституційний суд. Попри це, 9 листопада 2014 року відбувся неофіційний референдум, у ньому взяли участь лише 2,25 млн каталонців, з яких 80,8% висловились за незалежність. Тим не менш, іспанський уряд засудив його проведення і піддав суду голову Женералітату Артура Маса.
►Зараз серед населення Каталонії поширені дві точки зору щодо ситуації в регіоні.
Згідно з першою, офіційною, Іспанія завжди утискала Каталонію, намагалася знищити її культурну і мовну самобутність (іспанізувати) та повністю підпорядкувати економічно. Саме каталонці «годують усю країну», іспанський уряд їх обдирає, забираючи значну частку їхніх прибутків у вигляді податків і розподіляючи їх між відсталими регіонами країни, а Каталонії виділяючи «копійки».
Згідно з другою точкою зору, Каталонія зараз користується найбільш широкою автономністю за всю спільну з Іспанією історію, її культура активно розвивається, мова є офіційною і підтримується державою, рівень життя її населення є одним із найвищих у країні.
Згідно з нещодавнім опитуванням, проведеним Женералітатом, 48,5% виборців налаштовані проти відділення від Іспанії, а 44,3% виступають «за». Проте існує небезпека, що дії іспанського уряду могли збільшити кількість прихильників відділення.
►Чому іспанський уряд вдається до суворих дій?
Зараз Каталонія є одним із найбагатших і найбільш економічно розвинутих регіонів країни. Її частка у ВВП сягає майже 20%, у експорті країни — 25%. Її столиця Барселона є одним із головних туристичних центрів Європи. Безумовно, її відділення дуже ослабить Іспанію.
Однак ситуація є складнішою: доля Каталонії може стати розмінною монетою для глобальних політичних гравців, метою яких є ослаблення Європейського Союзу.
Зокрема, каталонська проблема ускладнила переговори щодо Брекзіту. Раніше ЄС міг спробувати використати визнання незалежності Шотландії як козир для тиску на Великобританію. Тепер ЄС розуміє, що підтримавши швидкий шляху здобуття Шотландією незалежності, він буде змушений дозволити це й Каталонії. Якщо останній буде відмовлено, вона може звернутись по підтримку до Великобританії, а та може її надати як реванш за відмову ЄС виконати її вимоги щодо Брекзіту. Іспанія, усвідомлюючи власну складну ситуацію, оголосила про готовність підтримати результати референдуму в Шотландії, і водночас про незгоду з її прийняттям до ЄС.
Якщо уряду Каталонії вдасться провести референдум і більшість виборців схвалить вихід зі складу Іспанії, новоутворена країна навряд чи отримає міжнародне визнання. Про це свідчить заява Європейської Комісії щодо «величезної поваги до Конституції Іспанії та законів цієї країни». Пояснюється це тим, що процес одностороннього виходу відбуватиметься з порушенням норм міжнародного права, і в разі визнання створиться небажаний прецедент, який може бути використаний для легітимації незаконних референдумів, передусім, у Криму й на Донбасі, та активізації сепаратистських рухів у інших країнах.
Доля каталонського референдуму, як і його можливі наслідки для Іспанії та ЄС, стануть відомими вже за тиждень.
