У Чернівцях викладач фізики профільного міського ліцею №1 Пауль Францович Пшенічка є справжнім брендом якісної освіти. Його учні постійно у числі переможців найбільш престижних міжнародних змагань, після закінчення школи вони стають студентами найкращих українських і західних вишів, працюють у головних офісах корпорацій Microsoft і Samsung, у наукових центрах США, Німеччини, Швейцарії, Ізраїлю, Голландії, Норвегії та багатьох інших країн, викладають у Гарварді, Принстоні, університетах Берклі, Солт-Лейк-Сіті тощо. І хоча сьогодні у Пауля Францовича вчаться вже діти його колишніх вихованців, він продовжує працювати, на одному подиху витримуючи щоденні марафони з семи уроків поспіль. Робота, каже, приносить йому неймовірне задоволення. З цієї причини заслужений учитель України, найкращий учитель фізики світу 2004 року за версією Intel, почесний член Лондонського інституту фізики, ім’ям якого лабораторія Лінкольна (США) назвала астероїд, не залишає школу: «Із захопленням спостерігаю за розвитком мислення своїх учнів, радий можливості щодня вчитися у цих юних геніїв».
За майже півстоліття роботи Пауль Францович розробив авторську програму викладання фізики, написав кілька шкільних підручників, є одним із розробників проектно-орієнтованого методу навчання, який визнано найкращим у світі. Для роботи над такими дослідницькими проектами 1991 року П. Пшенічка організував міське молодіжне наукове товариство «Квазар». Товариство, за його словами, було задумане як прообраз школи, в якій немає класів, уроків, оцінок, іспитів і термінів закінчення. Над науковими проектами в ньому працюють учні з різних шкіл, ліцеїв та гімназій міста, починаючи з 13—14 років, яким допомагають старшокласники, науковці Чернівців, інших міст і країн, що свого часу також займалися у товаристві. За понад чверть століття на рахунку «квазарівців» понад 155 проектів з математики, фізики, інформатики, економіки, астрофізики, екології, лінгвістики, які здобули 21 медаль та 112 дипломів на національному й міжнародному рівнях. «У школі вчать боятися помилок. Через це людина не ризикує діяти і стає неуспішною, — пояснює вчитель. — А, приміром, Томас Едісон знайшов матеріал для своєї лампочки лише з 10 тисяч спроб. Коли на 5-тисячній його запитали, чи не варто зупинитися після стількох невдач, Едісон відповів, що ні, адже тепер він ближче до мети на п’ять тисяч кроків. Тобто має значення навіть те, як ти ставишся до проблеми. Треба долати перешкоди і не шукати готових відповідей. Якраз цьому навчають проекти».
На прикладі своїх учнів П. Пшенічка пересвідчився, що метод проектно-орієнтованого навчання виховує людей, які вміють мислити. «Адже знання — це дія, — каже він. — Якби вони мали цінність самі по собі, то найбагатшими людьми планети були б учителі й бібліотекарі. Велика хиба, коли людей просто набивають знаннями, адже вони тепер увесь час змінюються. Ще п’ять років тому ми не знали, що таке планшет чи айфон, а сьогодні прогрес уже йде далі. Тому школа має навчити вчитися, навчити мислити й користуватися освітніми ресурсами. Бо саме через те, що все довкола швидко змінюється, у сучасному суспільстві людина мусить вчитися все своє життя. У зв’язку з цим змінюється і роль вчителя.
ФОТО НАДАНО ГРОМАДСЬКОЮ СПІЛКОЮ «ОСВІТОРІЯ»
Якщо раніше він був тільки джерелом інформації, то тепер його завданням є створення умов для виявлення здібностей, розвитку творчого потенціалу та максимального росту особистості учнів. Місія вчителя — керувати процесом, що вимагає великої практичної роботи. Це щось на кшталт футбольного тренера. Його потребує навіть команда із найкращих гравців. Залежно від того, наскільки тренер професійний, вона буде гіршою чи кращою. Так само з учителем. Це дуже важливо — підказати дитині правильний напрям її розвитку».
Проектно-орієнтований метод навчання П. Пшенічки викликав велику зацікавленість за кордоном. Вчитель із Чернівців представив його у Гарвардському університеті, на запрошення з лекціями й майстер-класами об’їздив півсвіту від Швейцарії до Сінгапуру. Побувавши в 42 країнах, Пауль Францович скрізь цікавився тамтешньою системою освіти. «Порівняно з ними, наша школа поки не є найгіршою, що бачу по своїх (і не тільки) учнях. Однак вона дедалі деградує. У царині освіти вже маємо глибоко феодальне суспільство. Це проявляється у тому, що в освіті бал правлять чиновники, які прагнуть зробити чиновників з учителів, а ті — чиновників із учнів. Сьогодні вчитель не має свободи для творчісного самовираження, а у дітей відсутня мотивація до навчання, бо у суспільстві немає попиту на освічених людей. Це — біда. Бо як казав ще Бісмарк: «Немає вчителя, немає школи, а без школи — немає держави», — застерігає переможець Global teacher prize Ukraine-2017 Пауль Пшенічка.
ДОВІДКА «Дня»
Пауль Пшенічка чех за національністю, його предки перебралися на Буковину ще за Австро-Угорщини. Вчився у звичайній сільській школі, закінчив Чернівецький університет.
Вільно володіє англійською (причому вивчив її самостійно вже у зрілому віці) та німецькою мовами, знає чеську й румунську.
Завдяки авторитету П. Пшенічки у наукових колах 2008 року Всесвітня конференція молодих науковців, біля витоків якої він стояв та яку зазвичай проводять лише у столицях держав, безпрецедентно відбулася у невеличких Чернівцях.
Головний принцип його роботи — щодня залишатися цікавим для учнів.
Кредо — жити на повну котушку.
Любить класичну музику, особливо Бетховена.
Захоплюється гірськими лижами, на які вперше став у 4-річному віці.
Має сина й двох онучок.
