Про Гоголя, який не розумів, навіщо йому індійські традиції
Із неділі на понеділок, з 27 на 28 травня, о 00.00, на каналі «1+1» дивіться програму «Аргумент-Кіно» і стрічку Міри Наїр «Тезки».
Фільм «Тезки» створено у співдружності індійських та американських кінематографістів. Взагалі, режисерка Міра Наїр своєю творчістю схильна перекидати місток від традиційної індійської культури до відкритого космополітичного світу. Власне, її стрічка фокусується навколо цієї теми і проблеми.
Молода пара з Калькутти, Ашок та Ашима, переїздять у Сполучені Штати, до Нью-Йорка. У них тут народжуються діти — повноправні американці. Сина, до речі, батьки назвали Гоголем, саме на честь геніального письменника, нашого знаменитого земляка. Так от, якщо Ашоку й Ашимі вдається пристосуватися до американського життя, не втрачаючи свого історичного коріння, то з дітьми щодо цього важче. Наприклад, Гоголь абсолютно не розуміє, для чого йому індійські традиції...
Прикметним є слоган фільму «Тезки» — «Два світи. Одна дорога». У певному розумінні, саме ця стрічка Міри Наїр, котра давно вже мешкає у Сполучених Штатах, перебуває на межі двох світів. Тому це вже й не зовсім індійське кіно, радше — кіно американське на індійський манер. Ви не побачите традиційних для індійського кінематографа танців, не почуєте тих своєрідних пісень. Не діють тут і супергерої та зловісні лиходії, що плетуть підступні інтриги. Це кіно правдивого психологічного виміру. Власне, Мірі Наїр вдається досить переконливо змалювати, передати різницю поміж першим та другим поколінням емігрантів, між батьками й дітьми, які культурно вже почуваються іншими. Та все ж національне коріння виявляється досить глибоким, щоб у критичний, переломний момент відчути його силу й важливість.
Міра Наїр, про творчий шлях якої йтиметься у спеціальному сюжеті, на початку свого самостійного життя здобула соціологічну освіту, котра, певне, послідовно привела її до практики документального кінематографа. Як режисер-документаліст Наїр взялася у видовищній та публіцистичній формі привертати увагу глядачів, суспільства, владних інституцій до актуальних проблем індійського суспільства. Ну а згодом режисерка звернулася до кінематографа ігрового.
Її «Тезки» — досить витончена драма, яка, попри свою жанрову визначеність, не викликає і не полишає після перегляду відчуття безвиході. Радше навпаки — дарує проблиск світла, що здатен підтримати й допомогти людям одного світу краще зрозуміти людей іншого. Справді, світів два, а то й більше, а дорога — одна, спільна...
