Театр на Подолі таки здали в експлуатацію. Невдовзі глядачі прийдуть сюди на нові спектаклі. Та киян не менше цікавить інша «вистава» — навколо того, чи законно з’явився новий театр на Андріївському узвозі. Так чи інакше, ця будівля стала одним із прикладів, як у Києві порушуються містобудівні закони. Місцеві активісти наводять дані Національної спілки архітекторів України, за якими старий проект театру архітектора Віталія Юдіна був готовий майже на 80%. Коштом міста була зведена споруда з вікнами та покрівлею. Архітектор Олег Дроздов змінив стару версію проекту на 70%. Без необхідних погоджень. Так, замість реконструкції було збудовано нову споруду для театру.
Частина громади невдоволена. Тим паче, міський голова Києва Віталій Кличко, перш ніж здати театр в експлуатацію, обіцяв провести громадські слухання. Вони досі не відбулися. 21 жовтня активісти провели громадське обговорення просто неба, на Андріївському узвозі, а результати передали Віталію Кличкові та Президенту Петрові Порошенку. Тож крапку в цій історії ставити зарано. Як і в багатьох інших, що стосуються незаконних готелів в історичному центрі міста, підпалів і знесення пам’яток, проектів АЗС чи торгових центрів замість парків і стадіонів...
Активісти можуть детально розповісти, хто винен, яка служба чи державний орган видав висновок усупереч закону, але від того мало що змінюється. «День» присвятив темі хаотичної та незаконної забудови Києва десятки матеріалів. Іноді розголос робить свою справу. Але протистояти стає дедалі тяжче. Забудовники використовують давно напрацьовані схеми, які ніби й відомо, як викрити, але крім громади, у цьому ніхто не зацікавлений.
ЧИМ БЛИЖЧЕ ДО ЦЕНТРУ — ТИМ СКЛАДНІША СХЕМА
«День» зібрав інформацію про найпоширеніші схеми та способи покласти їм край. Шукати приклади довго не довелося. У жовтні на засіданні консультативної ради при головному управлінні охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації розглядалося історико-містобудівне обґрунтування (ІМО) «Проект реконструкції житлового будинку по вул. Нижній Вал, 31-А». Появу ще одного «монстра на Подолі» консультативна рада не дозволила. Але у 2016 році цей документ погодили в Міністерстві культури! Дозволи, підписані «заднім числом», порушення процедури розгляду будівельної документації, приватизація пам’яток історії та архітектури та зумисне доведення їх до занепаду — це стало нормою.
«Усе проводиться у закритому режимі, — констатує Ірина Нікіфорова, член колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, активістка ГО «Андріївсько-Пейзажна ініціатива». — Ми невчасно дізнаємося, що якісь проекти погодили з порушеннями висотності чи режимів охорони заповідників. Найсумніше, що ці погодження дає Міністерство культури. Неодноразово до Мінкульту направлялися запити щодо історико-містобудівних обґрунтувань на певні проекти, ним погоджені. Активісти так і не змогли їх отримати. Вочевидь, цій інформації не хочуть надавати розголосу. У роботі Державної архітектурно-будівельної інспекції теж є багато порушень. Часто видають погодження без необхідних дозволів того ж Міністерства культури, посилаючись на те, що не зобов’язані перевіряти весь список дозволів і погоджень. Або понижується категорія складності об’єктів, особливо в історичному центрі міста. ДАБІ стверджує, що це не її компетенція, що цей статус мають визначати відповідні установи, які готують експертизу проекту. Але ці організації можуть визначати категорію складності об’єкту на свій розсуд».
Архітектор Олег Гречух відзначає, що чим ближче до центру міста, тим складнішу схему використовує забудовник, а часто й не одну. Наприклад, починає будівництво без будь-якого погодження. Певно, помічали оголошення про допомогу в узаконенні будівництва? Як пояснює архітектор, це вже усталена практика: спочатку будують, а потім узаконюють. Інша схема, на якій акцентує увагу Олег Гречух, — зміна поверховості. Приміром, років десять тому забудовник погодив проект одноповерхової будівлі. Згодом проект змінився, але знов погоджувати його власник не хоче. І будує замість одного дев’ять поверхів. Ще й обґрунтовує це посиланнями на закони.
«ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА — БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВООХОРОНЦІВ»
Знавець практично усіх скандальних афер, що відбувалися у Києві, колишня депутатка Київради, член координаційної ради об’єднання громадських організацій «Київське віче» Олена Терещенко (Єскіна) наголошує, що викрити схеми та знайти їхніх фігурантів дуже просто. Інша справа — притягнути винних до відповідальності.
«Головна проблема — бездіяльність правоохоронних органів, — акцентує Олена. — Кримінальні справи порушують тільки під величезним тиском, але їх не розслідують. Навіть резонансі справи не мають належних наслідків. Візьмемо до прикладу будинок на вулиці Богдана Хмельницького, 12-14, де стався обвал і загинули люди. Винним у цьому зробили виконроба. Схема полягала в тому, і вона дуже розповсюджена, що у відселеному будинку з’являється фіктивне ОСББ, котре намагається ліквідувати реєстрацію першого ОСББ. Дивним чином у 2015 році з комунальної власності Шевченківського району цей будинок передається фіктивному ОСББ і одразу починаються ось ці протиправні роботи. Рік ми писали листи до різних інстанцій щодо цієї ситуації, викликали поліцію, управління охорони культурної спадщини, я доповідала про це в Київраді — та жодних результатів. Пікетували кілька разів прокуратуру та примусили відкрити кримінальне провадження. Через день після пікету біля прокуратури будинок сиплеться. Лише потім призначають службове розслідування».
Також Олена Терещенко (Єскіна) нагадує про так званий Будинок з ромашками на вулиці Златоустівській, 35. «Хоча це був щойно виявлений об’єкт культурної спадщини, у нормальному стані, компанія «Укрбуд» захотіла його позбутися, — коментує активістка. — Спочатку був підпал, потім отримали висновки від трьох експертних установ, що будинок аварійний. На підставі цих висновків заступник міністра культури Тамара Мазур пише лист рекомендаційного характеру до департаменту культури КМДА, що, на її думку, немає сенсу зберігати цей об’єкт культурної спадщини. Директор департаменту культури Діана Попова видає наказ про вилучення будинку з переліку об’єктів культурної спадщини. Без жодних перевірок. І одразу будинок зносять».
«ДОСТУП ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ДОКУМЕНТІВ ЗНІМЕ НАПРУГУ»
Попри резонанс і скандальність багатьох схем, жоден з експертів не скаржився на недолуге законодавство. Закони прописані добре. Але чи виконуються? Нещодавно експерт неурядової організації «Офіс ефективного регулювання — BRDO» Олена Шуляк опублікувала на одному з інтернет-ресурсів цікаві дані: лише 72% населених пунктів мають свої плани забудов, з них у відкритому доступі — тільки 24%. Хоча постанови уряду, що змушують публікувати цю інформацію, давно прийняті. Та досі інформація про генплани, містобудівні проекти тощо прихована.
«Причин дві. Перша — відсутність або застарілість самої документації. Друга — елементарне недотримання місцевою владою законодавства щодо оприлюднення інформації про містобудівну документацію, — пише у своєму блозі Олена Шуляк. — Чому це так важливо? По-перше, доступ громадськості до містобудівної документації зніме соціальну напругу в суспільстві, особливо в частині незаконних забудівель парків і природоохоронних зон. По-друге, це допоможе громадянам робити правильний вибір при купівлі нерухомості та убезпечить від неправильних інвестицій. По-третє, відкритий доступ до містобудівної документації сприятиме підвищенню зацікавленості іноземних інвесторів до України».
«ЮНЕСКО ТРЕБА ІНФОРМУВАТИ ПРО ВСЕ»
Експерти переконані: щоб покласти край хаосу у будівельній сфері, треба викладати у відкритий доступ усі документи щодо сумнівних будівництв. Забудовники та чиновники, здається, вважають інакше.
Єдиний спосіб зупинити безконтрольну будівельну трансформацію Києва — реальні покарання та притягнення до відповідальності винних. За даними Олени Терещенко (Єскіної), у столиці нараховується 200 самочинних об’єктів, про які відомо прокуратурі. Тобто це самобуди без жодних документів. Чи знесено хоч один? Чи покарано власників компаній і чиновників, причетних до їхньої появи? Система забудови Києва працює настільки злагоджено, що навіть виводячи з ладу один елемент, неможливо зупинити весь механізм. Потерпають від цього мешканці столиці, а хаос у місті бере гору над комфортом
«Мінкульт цього не робить, посилаючись на те, що це комерційна таємниця і йдеться про продукт інтелектуальної власності. Але це не так. Нехай не можна публікувати дані самого проекту, але той самий текст історико-містобудівного обґрунтування можна хоча б надати у відповідь на інформаційний запит, — коментує Ірина Нікіфорова. — Також треба повернути норму щодо громадських слухань проектів, хоча б резонансних, в історичному центрі. От зараз розробляється процедура інформування ЮНЕСКО про проекти та перетворення у буферній зоні пам’яток Всесвітньої спадщини. Це добре, але існує думка, що рішення, чи треба інформувати ЮНЕСКО, прийматиме Міністерство культури або департамент культури КМДА. Як на мене, тут можлива корупційна складова. У цивілізованому суспільстві, може, і немає необхідності інформувати про це. Але в нас треба розповідати ЮНЕСКО абсолютно все. Наприклад, якщо є проект будівництва біля три- чи чотириповерхової споруди, немає випадків, щоб забудовник дотримувався такої висоти, завжди з’являються значно вищі об’єкти».
Інший спосіб зупинити безконтрольну будівельну трансформацію Києва — реальні покарання та притягнення до відповідальності винних. За даними Олени Терещенко (Єскіної), у столиці нараховується 200 самочинних об’єктів, про які відомо прокуратурі. Тобто це самобуди без жодних документів. Чи знесено хоч один? Чи покарано власників компаній і чиновників, причетних до їхньої появи? Система забудови Києва працює настільки злагоджено, що навіть виводячи з ладу один елемент, неможливо зупинити весь механізм. Потерпають від цього мешканці столиці, а хаос у місті бере гору над комфортом.
