Яна Саленко — безумовне явище в балетному світі. Дівчинка з багатодітної родини, далекої від балету, досить пізно (в 12 років) почала займатися танцем у київській балетній школі «Кияночка», завершувала навчання (2000-го) у Школі В.Писарєва, два роки попрацювала у Донецькому театрі опери та балету ім.А.Солов’яненка, повернулася до Києва, три роки була солісткою Національної опери України, брала участь у десяти міжнародних конкурсах у різних куточках світу, в п’яти з яких стала лауреатом золотих медалей. На одному з них, у Відні, Яна зустріла свою долю — берлінського танцівника Маріана Вальтера, одружившись з яким пов’язала свою особисту та творчу долю з Німеччиною. З 2005 року працює в трупі Берлінської державної опери, а з 2007-го — у статусі прими-балерини.
Нагадаємо, минулого року Яна Саленко виступила на сцені столичної опери в «Лебединому озері». І ось нова зустріч з київською публікою, для якої балерина підготувала програму проекту «Яна Саленко та зірки світового балету», до якої увійшли найкращі зразки балетної класики, а також сучасного танцю у виконанні блискучих танцівників з Берліна, Парижа, Лондона, Мілана. Та найбільшим сюрпризом для глядачів став показ фрагментів до майбутнього масштабного балету «Марлен Дитріх», де заголовну партію виконує наша знаменита співвітчизниця.
Майже чотиритисячна зала Палацу «Україна» була підкорена із самого першого номера: це було класичне па-де-де «Венеціанський карнавал» на музику Цезаря Пуні, яке поставлено хореографом Маріусом Петіпа як вставний номер до стародавнього балету «Сатанілла». Цей маленький шедевр великого Петіпа виконала винуватиця події та ведучий танцівник Берлінського державного балету Діну Тамазлакару. В па-де-де з «Лебединого озера» партнером Яни Саленко виступив її чоловік і партнер по берлінській сцені Маріан Вальтер, а в па-де-де з «Дон Кіхота» — прем’єр Королівського балету Великобританії Стівен МакРей. «Класичне гран-па» Даніеля Обера в хореографії Віктора Гзовського показали провідні солісти Ла Скала Ніколетта Манні й Тимофій Андріяшенко. Класичні номери перемежалися модерном і контемпом: прем’єр Берлінського державного балету Маріан Вальтер та соліст театру Ла Скала Тимофій Андріяшенко виконали естетське чоловіче па-де-де з балету Ролана Петі «Пруст»; симпатичну популярну мініатюру Дмитра Сімкіна «Буржуа» завзято і з гумором станцював Діну Тамазлакару; карколомний степ у поєднанні з класичною манерою танцю Стівена МакРея викликав справжній фурор у публіки.
ЯНА САЛЕНКО І АРШАК ГАЛУМЯН У БАЛЕТІ «МАРЛЕН ДІТРІХ» / ФОТО АВТОРА
У концерті одразу в двох іпостасях також узяв участь соліст Берлінського державного балету і хореограф Аршак Галумян. Виконавши сольний сучасний номер у першому відділі, в другому цей талановитий танцівник показав себе ще й як постановник: саме він є автором хореографії майбутнього балету «Марлен Дітріх», три сюжети з якого побачила київська публіка. Засобами хореографії оповідається історія сходження на кіно-Олімп зірки європейського та світового кінематографа, актриси, співачки, законодавиці мод. Її власна історія розвивається на тлі буремних подій сучасного їй світу: бурхливий розвиток кінематографа від німого кіно 1920-х до найяскравіших кольорових голлівудських стрічок; Друга світова війна, деклароване невизнання нацизму, боротьбі з яким присвятила свою виконавську кар’єру тих часів, за що була нагороджена Президентською медаллю Свободи США та орденом Почесного легіону Франції. 1944 року американськими стратегічними службами було ініційовано проект «Musac» — музичні пропагандистські передачі, спрямовані на деморалізацію ворожих солдатів. Дітріх, поінформована щодо призначення записів, виконала кілька пісень німецькою мовою для цього проекту, зокрема й улюблену пісню солдатів по обидві сторони конфлікту «Лілі Марлен», під яку розгортається сольна варіація головної героїні в балеті.
У цієї пісні давня й дуже цікава історія. Вона розпочинається ще під час Першої світової війни, в берлінській казармі, де чекає відправлення на фронт 20-річний хлопець Ганс Ляйп, радіючі лише періодичним звільненням із частини, під час яких і познайомився з двома берлінськими дівчинами, з якими став зустрічатися поперемінно. Одну з них звали Лілі, а іншу — Марлен. Під час одного з нічних чергувань народився вірш, присвячений відразу обом дівчатам, при цьому поет об’єднав їх в одну — в Лілі Марлен. І мотив сам собою склався. Пісня настільки сподобалася фельдмаршалу Роммелю, що по радіо за його розпорядженням її стали транслювати щодня, перед сигналом «відбій». Пісню почули британські солдати, що воювали проти Роммеля, її було перекладено англійською, французькою. Невдовзі «Лілі Марлен» стала улюбленою піснею солдатів по різні боки всіх фронтів світової війни. Тож і в балеті адажіо Марлен Дітріх під цю пісню у виконанні Яни Саленко покликане стати символом примирення, яке раніше чи пізніше настає, бо війни не можуть тривати вічно...
«ТЕХНІКА І АРТИСТИЗМ — БЕЗДОГАННІ!»
— Зустріч з нашою колишньою ученицею, яка сягнула значних висот на світовій балетній сцені, мене зворушила, порадувала і вразила, — розказав «Дню» Дмитро КАЙГОРОДОВ, директор культурного центру «Кияночка» і театру «Молодий балет Києва». — Насамперед з професійної точки зору, її виконання, техніка й артистизм — бездоганні! Єдиний мінус — це сцена Палацу «Україна», яка не призначена для класичного танцю, а також відсутність режисури, те, що не оголошувалися ні номери, ні виконавці. Це завжди збіднює такі великі концерти, перетворюючи їх на банальне шоу...
Дуже потішила Яна, бо вона в блискучий формі, що дозволяє їй з легкістю переходити з класики на контемп, виконувати надзвичайно ускладнені фуете, витримувати напружену програму. Зворушила тим, що не забуває свою першу школу в «Кияночці», бо хоч і завершувала навчання в Донецьку, у Вадима Писарєва, але починала і базові речі отримала все ж таки в нас.
Напередодні концерту в нас відбулася творча зустріч Яни Саленко з учнями і педагогами коледжу, просто в репетиційній залі, де вона колись набувала навичок майбутньої танцівниці, вона дала інтерв’ю. А також пообіцяла, що візьме участь у ювілейних святах нашого молодого колективу, які відбудуться наступного року. Порадувало те, що танцівники високого міжнародного рівня виконавства мають за честь виступати з нашою Яною, тим ще більше піднімаючи її реноме.
