Фінансова криза 2008 року поклала край світовому порядку, який ми знали. Напередодні майбутнього самміту Великої вісімки не можна не брати до уваги той факт, що вперше за сім десятиліть Сполучені Штати не можуть вести світовий порядок денний або забезпечити глобальне лідерство у всіх найактуальніших проблемах сьогодення.
Справді, США скоротили свою присутність за кордоном, відмовившись від здійснення свого внеску у порятунок єврозони, втручання в Сирію і застосувань сили для стримування ядерного ривка Ірану (незважаючи на сильну ізраїльську підтримку). Президент США Барак Обама офіційно завершив війну в Іраку і виводить американські війська з Афганістану в темпі, обмеженому лише потребою зберегти обличчя. Америка передає естафету керівництва, навіть якщо жодна інша країна або група не хоче або не може її прийняти.
Одним словом, зовнішня політика США може бути такою ж активною, але велика зваженість і скорочення є її пріоритетами. В результаті чимало глобальних проблем — зміна клімату, торгівля, дефіцит ресурсів, міжнародна безпека, кібер-війни, поширення ядерної зброї та багато інших проблем — у майбутньому стануть серйознішими.
Ласкаво просимо у світ нульової гравітації, у більш бурхливі, невизначені умови, в яких координація з питань глобальної політики відходить на другий план. Парадоксально, але це нове середовище, хоча воно й складне, є менш проблемним для США; фактично воно надає США можливість скористатися своїм унікальним становищем. Світ без гравітації не такий уже поганий для Америки, якщо вона правильно розіграє свої карти.
Жодна країна не змагається з американським просуванням верховенства закону, ліберальної демократії, прозорості і вільного підприємництва. Тоді як інші країни, ясна річ, підтримували ці цінності, тільки США були готові, здорові і достатньо великі, щоб забезпечувати їх переважання. Тому коли Америка обмежить своє глобальне лідерство, воно виявиться в більшій ціні.
Інакше кажучи, у світі нульової гравітації дедалі агресивніше довкілля робить США більш привабливими для країн, які прагнуть підстрахувати свої ставки. Таким чином, у США є більше можливостей діяти у своїх інтересах. Поставляючи менше керівництва, США матимуть можливість зважувати витрати можливостей, перш ніж зробити дії, і вибирати питання і обставини, які підходять їм щонайкраще. За цих умов воєнна інтервенція у Лівію не означає, що так само слід вчинити із Сирією.
Міру, якою США використовуватимуть ці можливості, ще належить з’ясувати. Фактично короткострокова перевага Америки є найголовнішою перешкодою для її довгострокових перспектив. Назвемо це «прокляттям притулку»: до тих пір, поки США, як і раніше, залишаються найбезпечнішим портом у будь-яку бурю, вони не стикаються з безпосереднім тиском, аби покращувати свої слабкі сторони.
Скажімо, за всіх сумних міркувань про держборг США інвестори продовжуватимуть позичати гроші США. Проте в довгостроковій перспективі американські політики повинні добиватися стійкого прогресу у відновленні довіри до фінансового здоров’я нації за рахунок скорочення політично недоторканних програм — таких як соціальне забезпечення, медична допомога й оборона. Посадові особи повинні відкласти вбік короткострокові мотиви й ортодоксальність, аби підтримати старіючу інфраструктуру Америки, реформувати її освітню й імміграційну системи і провести доволі тривалу фіскальну консолідацію.
Переваги Америки у світі нульової гравітації дають їй можливість інвестувати в майбутнє. Але за амортизації доволі серйозних ризиків ті самі можливості можуть привести Америку до уповільнення. Американські політики повинні визнати нову реальність нульової гравітації і відновити внутрішні джерела сили Америки, хоча б поступово. Якщо вони впораються, США матимуть силу і гнучкість, необхідні для формування наступного світового порядку.
Політична система Америки зазвичай добре працює в умовах кризи. Але завдяки своїм залишковим перевагам у позбавленому лідера світі США не обов’язково чекати кризи для успішних дій. Їм просто треба впіймати момент нульової гравітації.
Ян БРЕММЕР — президент Євразійської групи й автор книги «Кожна нація сама за себе: переможці і переможені у світі нульової гравітації».
