Українському селу хочуть дати друге життя... Це має забезпечити система заходів нової Стратегії соціально-економічного розвитку сільських територій «Рідне село». Широкій громадськості її презентував міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. Ініціаторами документа стали галузеве міністерство, Всеукраїнська асоціація сільських і селищних рад, профільні громадські організацій, міжнародні експерти та аграрії.
На думку міністра, програма допоможе зупинити тенденцію занепаду села, налагодити співпрацю держави із сільською громадою і дати змогу дрібним та середнім сільським виробникам прибутково продавати свою продукцію на ринку. Крім того, сільгоспвиробник стане активним учасником економічного процесу, бо саме в приватному секторі зосереджено значний харчовий резерв. Так, минулого року в господарствах населення зібрали 99% картоплі, 80% молока, 47% м’яса, крім того, в таких господарствах утримують 77% корів, 56% свиней і 47% птиці. «Це той резерв, який ми повинні використати», — каже Присяжнюк.
Головним принципом ініціативи «Рідне село» є сільськогосподарська кооперація. «Проект передбачає перенесення фокусу державної підтримки на середнього товарного та дрібнотоварного виробника — на того, хто є основою продовольчої безпеки країни», — під час презентації повідомив Присяжнюк. Кооперативи також допоможуть долучити вироблену фермерськими і селянськими господарствами продукцію в маркетинговий ланцюг, підвищити додану вартість продукції, а також покращити якість і безпечність сільськогосподарської продукції. За словами міністра, держава підтримуватиме саме середній клас на селі. «Через систему кооперації дрібний виробник зможе отримати державну підтримку, донорську допомогу та доступ до кредитних ресурсів. Для цього, крім уже діючих механізмів державної підтримки — субсидій, дотацій, кредитів, — Мінагрополітики зосередить зусилля на розвитку малого та середнього бізнесу в сільському господарстві. «Ми будемо підтримувати всіх дрібних і невеликих виробників, навіть тих, хто працює на 20—30 сотках або утримує одну корову», — пообіцяв міністр. У реальність його обіцянок, зважаючи на сьогоднішнє «залишкове» бюджетне фінансування АПК, важко віриться.
Утім, автори стратегії переконані, що вона працюватиме, бо кооперативний рух серед дрібних і середніх виробників — один із дієвих європейських інструментів сталого розвитку. Так, агрокооперативи в Скандинавії продають 80% сільськогосподарської продукції, 65% — в Нідерландах, 52% — в Німеччині, Іспанії, Франції. У США кооперація — це переробка 82% молока, збут продукції — 30%, виробництво цукру — 51%, оптові ринки худоби — 40%, постачання добрив — 45%, пального — 44%. А кооперативи Китаю та Японії продають на внутрішньому та зовнішньому ринках понад 90% сільгосппродукції.
Фахівці підтримують всі кроки влади, спрямовані на покращення життя українського села. Утім, вони називають декілька «але», які, на їхню думку, не зачіпає вищезгадана ініціатива.
Село опинилося на узбіччі розвитку через те, що, попри значну частку виробництва продукції, виходу з нею на ринок немає, переконаний голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Микола Фурсенко. «Це означає, що немає зарплатні, щоб платити повноцінні податки й наповнювати сільський бюджет. Без економічного розвитку ми село не врятуємо», — підкреслює Фурсенко.
Не очікує швидких результатів від цієї ініціативи й президент «Українського клубу аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса. Якщо ж програма матиме фінансову підтримку, то в перспективі позитивні зрушення гарантовано будуть, каже він. «Тому головне питання полягатиме в тому, чи будуть українські та іноземні компанії кредитувати ці кооперативи. Поки банки не фінансуватимуть дрібні господарства — шансів вижити у них дуже мало», — вважає Алекс Ліссітса. Сьогодні, розповідає він, кооперативи поки що розвиваються лише в зерновому секторі. «Найімовірніше, кооперативний рух розвиватиметься у вузьких сегментах — молочне скотарство, плодоовочівництво. Сумніваюся, що кооперативи конкуруватимуть із великими господарствами виробництва зерна, олійних культур, м’яса, яєць. У останніх — переваги щодо собівартості, кваліфікований персонал, вихід на експорт», — деталізує він. Якщо ми справді хочемо зробити село заможним, то треба його відкрити для інвестицій з усіх галузей економіки. Чому б, наприклад, не зробити пільгове оподаткування для різних форм діяльності? На Заході сьогодні розвивають сектор новітніх технологій, ІТ, в сільській місцевості, там немає різниці, де працювати — в місті чи селі», — наголосив Ліссітса.
На думку мера с. Гречишкіне Луганської області Івана Ларіна, зараз ідеться про стратегію, а яка буде методика її втілення на практиці — ніхто не сказав. А це важливо, бо, наприклад, не зрозуміло, чи будуть із такими кооперативами співпрацювати великі переробники сировини. Він вважає, що розвивати село потрібно, але треба до цієї стратегії додати пункт про податок з 1 га землі, яку обробляють великі товарні господарства, на соціальну сферу села. «Сьогодні всі 11 тисяч селищних рад на 70—80% дотаційні», — каже він. І з цим треба боротися в першу чергу.
