У квартирі, яку винаймаю, в спадок від попередніх мешканців дісталась коробка з використаними лампочками розжарювання. Місця, де приймають такі речі, поруч немає, то поки вона лежить у комоді. Можливо, незабаром мені буде простіше віддати лампочки на утилізацію, бо київська влада нещодавно придбала 140 контейнерів для збору небезпечних відходів. Також у місті планують збільшити кількість баків для роздільного збору сміття.
Взагалі столичні керманичі заявляють, що хочуть привчати людей до осмисленого поводження з відходами. Виглядає логічно, бо 1 січня цього року в Україні набули чинності кілька нових норм Закону «Про відходи». Так, заборонено захоронення неперероблених побутових відходів. А небезпечні, ремонтні чи великі за розміром відходи у складі побутових треба збирати окремо від інших видів сміття. Інакше штраф — для населення — до 1360 гривень, для юридичних осіб — до 1700. Хоча нововведення планувалося з 2012 року, на побутовому рівні змін помітно мало. Як їх підштовхнути, ми розпитали голову громадської організації «Україна без сміття» Євгенію Аратовську. Почали розмову з обговорення інформації про нові контейнери в Києві.
«ЧАСТО В СПЕЦІАЛЬНІ КОНТЕЙНЕРИ ПОТРАПЛЯЄ НЕПОТРІБ»
— Встановлення контейнерів ніяк не допомагає прибрати проблему, — констатує Євгенія. — Спочатку треба навчити людей ними користуватися. Цією складовою майже ніхто не займається, не розроблено державні програми щодо цього. Таку проблему можна побачити майже в кожному місті, де встановили спеціальні контейнери, але просвітницьку програму не провели. Люди, по-перше, не зрозуміли, навіщо ними користуватися, а по-друге, складали відсортовані відходи неправильно. Врешті-решт цей проект провалився. Люди бачили, як приїжджала автівка, забирала все підряд і везла на звалище.
Тож спочатку потрібна просвітницька програма по всіх навчальних закладах: у вишах, школах, дитсадочках. Це й соціальна реклама, наприклад ролики, які треба показувати по телебаченню. Треба говорити, де розташовані ці контейнери, як ними користуватися, навіщо ми це робимо — що ми й екологію рятуємо, й економіці допомагаємо.
Наступне питання — як знайти бажаючих обслуговувати ці контейнери. Досвід показує, що сьогодні в Україні мало хто хоче встановлювати контейнери своїм коштом і вивозити їх безплатно. Це доводить, що вміст контейнерів не є прибутковим. Зазвичай там вже покопалися безхатченки, які забрали цінну вторсировину, або хтось випадково накидав зайве сміття. Немає жодної відповідальності, й часто в спеціальних контейнерах ми бачимо непотріб.
Підприємці розуміють, що контейнери, які вони встановили власним коштом, можуть бути зруйновані. По-друге, вони можуть не отримати досить вторсировини, бо, наприклад, бездомні все забрали й залишилось 5 — 10% від загальної кількості. А за відходами приїжджає автівка, яка заправляється паливом, там є водій і вантажник, вони відвозять це на сортувальну лінію, де бачать, що не зібрали те, на що очікували. Бізнес у збитку. Тому приватні компанії зазвичай не ставлять контейнери, єдиний виняток — огороджена територія ОСББ, де живуть свідоміші люди. Але це несистемний підхід, коли на місто є 20 — 30 таких ОСББ, — це не дуже прибутковий бізнес.
Тож, можливо, жоден бізнес не захоче брати на себе таку відповідальність і обслуговувати контейнери для роздільного збору сміття. Тоді, можливо, це почнуть робити комунальні служби, закладатимуть це у звичайний тариф за вивіз сміття, вивозитимуть його на своїх потужностях, сортуватимуть. Але чомусь у комунальних підприємств немає таких намірів.
Є невеликі ОТГ, села, де це облаштовують, але й там підприємці скаржаться, що це не надто прибутково. Часто в сміття потрапляють трупи тварин, небезпечні відходи, шприци. І люди, які сортують сміття вручну, теж можуть відмовитися це робити.
— Які невеликі населені пункти показують успішний приклад щодо поводження з відходами?
— Нещодавно в селищі міського типу Козин Київської області, де знали, що запрацюють нові норми Закону «Про відходи», й де свідомо не хочуть порушувати законодавство, встановили 40 контейнерів для сортування відходів, гроші на які взяли з бюджету. Також там влаштували просвітницьку програму, ми допомагали це робити — проводились лекції для дітей і вчителів, для депутатів і керівного апарату. Зараз там виставили на ProZorro тендер із двома пропозиціями — на вивіз відсортованих відходів і звичайного сміття на захоронення.
«У ЗАКОНІ НЕ ПРОПИСАНО МЕХАНІЗМу ПОКАРАННЯ»
— Зобов’язання щодо утилізації сміття, які діють з 1 січня, зараз є формальністю?
— Це дуже правильна річ. У нас є старий Закон «Про відходи» 1998 року, куди вчасно вставили пункти, щоб запобігати утворенню сміття. Також ми повинні були виконати зобов’язання в рамках Угоди про асоціацію з ЄС.
Ці пункти з’явилися 2012 року. Тобто в органів місцевого самоврядування було шість років на підготовку, щоб закласти це або в тарифи, або в інвестиційну складову, щоб поступово збільшувати кількість контейнерів, проводити просвітницьку роботу з населенням. А тут всі збуджені, що не можуть це виконати. Це свідчить про відсутність діалогу з органами виконавчої влади. Щоб Мінприроди, Мінрегіонбуд, Мінекономіки пояснили, за рахунок чого ми маємо це впровадити.
— Як, на вашу думку, нова норма вплине на поводження з відходами?
— По-перше, зараз не можна знайти винного. У законі не прописано механізму, як людина, компанія чи полігон можуть бути покарані за його порушення. Юристи не можуть знайти цей алгоритм, те, як прорахувати рівень переробленості відходів. Про це відомо адміністраціям міст, тому вони почуваються доволі вільно.
Мені хочеться, щоб чиновники, які відповідають за утилізацію відходів, мали такий механізм. Бо зараз вони кажуть: «А ми нічого не змогли зробити».
Законодавство має спонукати забруднювачів зменшувати кількість сміття. Зазвичай це відбувається за рахунок економічних чинників. Якщо вивезення сміття коштуватиме дорого, людина подбає про те, щоб зменшити його кількість. І коли людина класно сортує, вона може заощаджувати, бо за вивезення платитимуть об’єднання компаній, організації з розширеною відповідальністю. Так, за кордоном виробники певних упаковок, скажімо, пластикових, об’єднуються й фінансують свою організацію, яка є неприбутковою, встановлюють інфраструктуру й відшкодовують витрати на обслуговування відповідних контейнерів. А у нас — купуй що завгодно, продукуй сміття, й нічого тобі за це не буде.
«МОЛОДЬ РОЗУМІЄ ВАЖЛИВІСТЬ ТЕМИ»
— Якщо в будинку живуть свідомі люди, які хочуть почати роздільний збір сміття, з чого їм почати?
— Вони можуть, наприклад, поставити у своїх під’їздах контейнери для паперу і батарейок. Це доволі просто. Потім треба домовитися, хто забиратиме вміст цих контейнерів. Зазвичай людям не надто важливо отримувати за це додаткові кошти, але якщо й так — назбираний папір і буде відшкодуванням для того, хто цим займався. Можна домовитися з двірником чи просто з тим, кого це зацікавить, щоб людина відвозила це до пункту збору вторсировини.
Інше — складніше, бо упаковка буває брудною, існує багато її видів, і ОСББ іноді не може дозволити собі цього. У Києві є поодинокі випадки, коли шукають підприємців, які ставлять на території, зазвичай огородженій, контейнери, вміст яких забирають безплатно, інколи ще навчають людей сортуванню. А так — є пункт прийому сировини — й усе.
— Чи збільшується цікавість людей до теми свідомого поводження з відходами?
— Важко сказати. Ми спілкуємося, певно, з найсвідомішою частиною громадськості, яку це справді хвилює. Може, це 1% чи 5% людей, тобто дуже мало. Але мені здається, що молоде покоління розуміє важливість цієї теми. Проте поки не з’явиться просвітницька програма, людям буде важко здогадатися, що треба робити. Цим мають займатися виконавчі органи: Мінприроди, Міносвіти. Має бути загальнодержавна програма, як навчити людей поводитися зі сміттям. І це — на п’ять, десять чи 20 років. Але 20 років — це ніщо для довкілля, й краще почати зараз, ніж постійно це відтерміновувати.
ДО ТЕМИ
Коли «вилетіти в трубу» — це класно. На «фейсбук»-сторінці організації «Україна без сміття» показали, як у розвинутих країнах, зокрема у Швеції та Франції, практикується такий спосіб доставки відходів на сортувальні та сміттєпереробні підприємства, як транспортування вакуумною трубою. Активісти зазначають, що таке логістичне рішення добре підходить як для старих районів із щільною забудовою, так і для нових кварталів
