Дні відкритих дверей, записи на співбесіди, підготовка заяв — у школах у розпалі вступна кампанія першачків і п’ятикласників. Ніби все як завжди, але працює одне нововведення Міністерства освіти і науки, за яким головний принцип прийому дітей — місце проживання.
«День» розповідав, що Міносвіти розмістило на своєму сайті для публічного обговорення проект порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних і комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти (матеріал «Освіта за адресою», №44 за 14 березня цього року). Документ визначає, що школа має брати до себе на навчання передусім тих дітей, які за нею закріплені органами місцевої влади, тобто живуть у певному ареалі довкола навчального закладу і мають відповідну прописку.
Плюс цього нововведення, на думку освітніх експертів, у тому, що школи покажуть реальний рівень знань учнів. Адже спеціалізовані заклади звикли відсіювати слабших дітей через тестування та конкурсний відбір, таким чином покращуючи свої показники по ЗНО, а з цим — рейтинги та імідж.
Мінус — не всі батьки зможуть підтвердити місце прописки, щоб потрапити до найближчої школи, зокрема ті, хто орендує житло, або внутрішньо переміщені особи, котрі не мають власного помешкання. Точніше, зможуть, але матимуть трохи клопоту з документами.
«ЗВ’ЯЗОК ОСВІТИ З МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ — ЦЕ НЕПРИПУСТИМО»
Ця паперова складова насторожила групу народних депутатів у парламентському комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Там підготували звернення до Міносвіти, щоб відомство доопрацювало документ, та до Міністерства юстиції, щоб не юстувало його.
«Таке нововведення створить труднощі для сімей, які орендують житло: їх треба прописувати у ці квартири, а це податки, на що орендодавці не підуть, — пояснює Ірина Суслова, народна депутатка, член парламентського комітету з питань прав людини. — Це непряма дискримінація дітей, постраждають найслабші та найбільш незахищені. Першачки не зможуть піти до школи, оскільки не проживають за місцем реєстрації. Або батьки шукатимуть корупційні шпаринки, щоб влаштувати дітей через директорів шкіл чи управління освіти. Тому ми просимо МОН відкликати документ і доопрацювати його, щоб його дія не спричинила масових порушень прав людини у сфері освіти».
У правозахисних організацій теж є зауваження до пропозиції Міносвіти. «Місце реєстрації батьки мають підтвердити низкою документів: паспорт, довідка про зареєстроване місце проживання, витяг із Єдиного державного реєстру чи нотаріально завірений договір про оренду житла, — коментувала журналістам Людмила ЯНКІНА, керівниця проектів Центру інформації про права людини. — Але Цивільний кодекс не вимагає нотаріально завіреного договору, тому МОН висуває надмірну вимогу до таких документів. Зв’язок освіти з місцем проживання — це неприпустимо, це дискримінація. 30% мешканців великих міст живуть не за місцем реєстрації. Діти цих людей не зможуть потрапити у першочерговому порядку до школи під будинком. Втрачається право здобувати освіту в будь-якому закладі на свій вибір. Нам здається, що Міносвіти у такий спосіб хоче вирішити проблему нерівномірного навантаження шкіл, бо деякі стоять порожні, а інші — переповнені».
«НЕВЖЕ МИ МАЄМО СКАСУВАТИ НОВОВВЕДЕННЯ, БО ЦЕ ЗАВАЖАЄ КОРУПЦІЇ?»
Міносвіти наразі не коментує рекомендації правників. У відомстві вважають, що шкільна освіта має бути доступною у всіх аспектах.
На думку Олени Бондаренко, співголови громадського об’єднання «Батьки SOS», закиди нардепів і правників безпідставні, бо є набагато більші проблеми. «Чому досі нікого не хвилювало, що дитина, щоб вступити до найближчої школи, мала пройти підготовчі курси при цій школі та заплатити вступний внесок, який з року в рік зростає? Чому не переймалися тим, що відбуваються конкурси за рівнем підготовки дитини, а це теж вкладені у дитину кошти. Нікого не хвилювало, що з шести років починають тестувати розумові здібності дитини. А зараз побачили, що у нас є багато поганих шкіл. А хто має піти у погані школи? Погані діти? — розмірковує експертка. — Початкова освіта має бути рівною, однаковою та для всіх доступною».
«Таке враження, що депутати злякалися, що їхні діти вчитимуться з дітьми електорату, — додає Олена Бондаренко. — Я згодна, що у нас є проблеми з реєстрацією, що є механізми з минулого століття, що це створює труднощі людям. Але є закони, за якими людина орендує квартиру, платить за це кошти, укладає договори та платить податки. Якщо цього не робиться, то що, ми маємо скасувати нововведення, бо це заважає корупції та несплаті податків? От раптом виник переляк, що нас нікуди не візьмуть? А досі як вирішували цю проблему? За гроші, підготовчі курси та вступні внески. І нікого це не бентежило? Якщо дитині дали право прийти у найближчу школу, то це ж не означає, що її прив’язали до неї. Ви можете обирати будь-яку школу, йти на вільні місця. Це те саме, що вам дали субсидію, але ж не заборонили працювати і заробляти гроші».
