Обладнання за останнім словом техніки, тісна співпраця з підприємствами, гарантоване працевлаштування випускників і підготовка робітників, яких вкрай потребує ринок праці. Це ключові засади, на яких мають працювати навчально-практичні центри (НПЦ), що уряд створює на базі існуючих професійно-технічних навчальних закладів. Цього року Кабмін виділяє сто мільйонів гривень на появу 50 таких НПЦ. Ці кошти йдуть на придбання нового обладнання — на думку уряду, це допоможе закладам розвиватися та налагодити діалог із працедавцями.
У 2018 році гроші отримають ПТНЗ, які готують слюсарів-ремонтників, електрогазозварників, електромонтерів із ремонту та обслуговування електроустаткування, трактористів-машиністів сільськогосподарського виробництва, токарів, фрезерувальників, налагоджувальників верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням.
«КОШТИ ВІД КАМБІНУ СТАЛИ КОВТКОМ СВІЖОГО ПОВІТРЯ»
Створення навчально-практичних центрів — не новинка для профтехосвіти. З 2016 року уряд щороку виділяв на них по 50 мільйонів гривень. За ці роки вдалося створити з півсотні НПЦ. Першопрохідцем стало Чернігівське вище професійне училище побутового обслуговування, на базі якого створили Навчально-практичний центр сучасних швейних технологій і дизайну. На відкриття центру приїздив прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
Директор закладу Світлана Михалко говорить тільки про плюси змін: на виділені 330 тисяч гривень придбали нове швейне обладнання, тепер навчають своїх учнів на базі найкращих доробок у швейній техніці. Училище єдине на Чернігівщині впроваджує нові комп’ютерні технології САПР Julivi, що дає можливість робити розкрій швейних виробів за світовими стандартами.
«Це розширило контингент учнів швейного профілю, до нас на навчання їдуть з усіх районів області. Випускників запрошують на роботу у першу чергу, бо наші конструктори-технологи вміють працювати на новому сучасному обладнанні, а це багато чого значить, — наголошує Світлана Михалко. — Кошти від Камбіну стали ковтком свіжого повітря, ми значно зміцнили матеріально-технічну базу. На базі нашого центру проходять перепідготовку майстри швейного профілю з усієї України. З роботодавцями ми працювали завжди, наші учні проходять практику на 26 швейних підприємствах Чернігова. На жаль, наших випускників не вистачає, щоб покрити всі потреби області, враховуючи, що є багато запрошень з Києва, країн Балтії та Польщі. Але ми намагаємося у першу чергу задовольнити потреби наших підприємств».
БАЛОМ ПРАВИТЬ РЕГІОН
Нагадаємо, ідеї створення НПЦ передувала дискусія, на якому рівні взагалі має фінансуватися профосвіта: державному чи місцевому. З цього року уряд остаточно визначився, що це справа обласних адміністрацій. Як писав «День», не всім закладам така пропозиція підходить, у деяких випадках коштів із натяжкою вистачає на зарплату персоналу та комунальні послуги. І щедрість Кабміну щодо нових НПЦ не розв’язує проблеми фінансування ПТНЗ у цілому. Щоб ця ініціатива не нагадувала «латання дірок», уряд підтримав проект закону, який передбачає впровадження регіонального замовлення на робітничі кадри.
«Регіональне замовлення формують обласні та Київська міська державні адміністрації за погодженням з регіональними радами професійно-технічної освіти. Такі ради вже створені при усіх органах місцевого самоврядування, — пояснював журналістам заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей. — Головним документом, на основі якого вони формують замовлення, є середньостроковий прогноз потреби у кваліфікованих робітниках і молодших спеціалістах на ринку праці. Потім замовник укладає з виконавцем регіонального замовлення регіональний контракт, у якому визначаються економічні і правові зобов’язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця. У результаті заклад професійної освіти отримує певну кількість місць регіонального замовлення».
«20 РОКІВ ПРОФТЕХОСВІТА ТА РИНОК ПРАЦІ ІСНУВАЛИ АВТОНОМНО ОДНЕ ВІД ОДНОГО»
Раніше весь цей клопіт брало на себе Міносвіти. Проте на думку директора аналітичного центру CEDOS Єгора Стадного, регіональне замовлення нічого не змінить.
«Насправді виглядає так, що замінили шило на мило, — продовжує Єгор Стадний. — Регіональне замовлення існує вже три роки. Це не відрізняється від ситуації, коли було державне замовлення з центру. Що тоді, що сьогодні формується обсяг замовлення, зважаючи на кадрові потреби ПТНЗ. Вважалося, що державне замовлення немобільне і громіздке, і от варто спустити його на обласний рівень, де краще розуміють, які кадри потрібні регіону, думали, що підприємці готові взяти випускників ПТНЗ із відкритими обіймами. Але вже третій рік такого діалогу немає. Бо 20 років існували автономні одна від одної сфери, профтехосвіта та ринок праці, і не дивно, що вони не можуть знайти спільної мови. Уряд не надто докладає зусиль, щоб щось змінити. Кабмін просто забрав будь-які інструменти впливу, зокрема фінансування, а тепер каже, що це ваша справа та відповідальність. Так не буває. Люди дуже довго ідуть до діалогу, якщо їх ніхто не стимулює. Звісно, красивіше написати, що це реформа».
Експерт вважає, що формувати замовлення на підготовку робітничих кадрів можна й далі на державному рівні. Просто організувати моніторинг, скільки і кого потрібно готувати, тим паче в областях таких фахівців-аналітиків бракує.
* * *
Мій тато змолоду працює трактористом-машиністом. Це якраз та професія, на яку робить ставку уряд, створюючи нові науково-практичні центри. Робота важка, здоров’я зірване. З татом працюють чоловіки його ж віку. Молодих хлопців практично немає. Ніхто не хоче йти на тяжку працю, попри хорошу зарплату у жнива. Навіть якщо уряд купить сучасні комбайни чи трактори для навчання молодих фахівців, не вірю, що до фермерів вишикується черга на посаду тракториста-машиніста. Бракує серйозніших стимулів.