Низький рівень життя на тлі мізерної зарплати та відсутності житла змушує молодих лікарів тікати від роботи в районній лікарні, а тим паче — сільському ФАПі. Держава не раз і не два намагалася виставити «греблю», щоб лікарі захотіли працювати на селі, але проблема з кадрами в медицині як була, так і залишається. Із початком децентралізації врятувати цей кадровий «Титанік» взялися територіальні громади, які почали створювати для медичних працівників власні стимули для працевлаштування.
«НАЛЕЖНІ УМОВИ ТА ГАРНЕ ЖИТЛО»
Свого часу Дашівська лікарня обслуговувала піврайону Іллінеччини. Мала свою поліклініку, терапевтичне, хірургічне та пологове відділення. Але після реформи медицини 2011 року від неї залишилася лише терапія і то, як філія Іллінецької районної лікарні, яке згодом реорганізовували в денний стаціонар. Шанс на відновлення повноцінного закладу, який був колись, прийшов із об’єднанням громади. Одним із перших рішень Дашівська ОТГ створила комунальний заклад «Дашівська міська лікарня».
«Рішення було непросте, бо тягнуло за собою чимало не тільки кадрових питань, а й юридичних, адже ОТГ можуть мати лише сімейну медицину, а не вторинний рівень — це прерогатива районних лікарень, — пояснює секретар Дашівської ОТГ Світлана ВОЙЧЕНКО. — Фактично ми перші в області виступили з такою ініціативою і, подолавши кілька бюрократичних кіл, таки відкрили лікарню для людей. Найважче було вирішити питання з кадрами. Де взяти спеціалістів, щоб були молоді і енергійні та захотіли працювати у селі? Вирішили розробити програму місцевих стимулів для медичних працівників. Вона передбачає придбання службового житла для молодих лікарів із правом приватизації за 10 років, видачу одноразової грошової допомоги в розмірі 3-х посадових окладів, а також за рахунок бюджетних коштів ми оплачуємо навчання в інтернатурі тим молодим спеціалістам, які зобов’язалися відпрацювати в громаді п’ять років за контрактом».
Одним із таких є нинішній студент Вінницького медичного університету імені Пирогова Денис Войнівський. Каже, що з дитинства мріяв стати лікарем, але навчання в медуніверситеті для батьків було не по кишені, та й інтернатура надто дорога. Тому, щойно з’явився шанс навчатися в університеті безоплатно, засів за книжки.
«Я виграв конкурс територіальної громади, яка оплачує навчання того, хто краще за всіх здав зовнішнє незалежне оцінювання. І таким чином отримав можливість реалізувати свою мрію, — каже Денис. — Громада платить за мене майже двадцять тисяч гривень на рік. І я віддячу за це людям своєю працею. Стану хорошим педіатром і буду дбати про здоров’я їхніх дітей».
Приїхав до Дашева на роботу і молодий хірург із Кривого Рогу Сергій Білокінь. Зізнається, що в місті на лікарську зарплату вижити нереально, все з’їдає оренда помешкання, а в Дашеві йому житло знімає громада. Гроші залишаються.
«Поки що я всім задоволений. Міська влада платить оренду за будинок, де я мешкаю разом із колегою, він терапевт, — розповідає Сергій. — Зарплата сім тисяч гривень, для сільської місцевості це нормальна сума. В Україні багато лікарів готові поїхати працювати в село, були б належні умови та гарне житло зі зручностями, адже в місті нині складно. А тут люди привітні, повітря чисте, природа прекрасна. Чого тільки лебеді на ставку варті?!»
«ТЕПЕР У НАС УСІ АМБУЛАТОРІЇ ВІДРЕМОНТОВАНІ І ЗАБЕЗПЕЧЕНІ ТРАНСПОРТОМ»
У амбулаторії села Куни Гайсинського району усе старе обладнання замінили на нове. Тепер, як каже місцева жителька Ніна Лампика, їхня лікарня не гірша за столичну. Не потрібно їздити в місто на прийом до вузького спеціаліста, а всі аналізи, кардіограму та УЗД роблять на місці. Апаратура, як пояснює сімейний лікар Кунської амбулаторії сімейного типу Анна КАЛЬНИК, під’єднана до мережі, можна швидко з’єднатися з обласними спеціалістами та отримати фахову консультацію.
«Новий кардіограф одразу передає кардіограму на Вінницю, де черговий кардіолог розшифровує і протягом 5—10 хвилин надсилає нам відповідь із рекомендацією. Якщо потрібна консультація іншого спеціаліста, то ми зв’язуємося з черговим диспетчером, який працює в телеметричному центрі, він переадресовує на потрібного лікаря і після рекомендацій ми призначаємо лікування», — розповідає про принципи роботи Анна Кальник і додає, що в такий спосіб працюють усі 10 амбулаторій та майже сорок сільських ФАПів району.
Домогтися такого рівня медичних послуг вдалося завдяки децентралізації, після запровадження якої бюджети на місцях зросли в рази. За останні два роки на медицину Гайсинського району спрямували 14 мільйонів, і тепер вона готова у всеозброєнні зустрічати медичну реформу, бо є кому лікувати і чим лікувати, каже головний лікар Гайсинського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Тетяна КАЦАН.
«Нам вдалося на 602 тисячі гривень збільшити обсяг медикаментозного забезпечення пільговиків, закупити вакцини, лабораторні реактиви. Виділили й понад 330 тисяч гривень на слухові апарати. А не так давно за рахунок благодійної допомоги придбали автомобіль у амбулаторію села Губник. Тепер у нас усі амбулаторії не просто відремонтовані і забезпечені транспортом, а й мають інтернет та програмне забезпечення для формування електронної бази пацієнтів, — коментує Тетяна Кацан. — Окрім цього, 29 наших медичних працівників безоплатно доїжджають на роботу, отримують тринадцяту зарплату та премії. А за рахунок коштів місцевих бюджетів ми навчаємо чотирьох майбутніх сімейних лікарів у медуніверситеті імені Пирогова. Новим обладнанням може похвалитися і вторинна ланка. Цього року для центральної районної лікарні за бюджетні кошти придбали сучасний цифровий комп’ютерний томограф та цифровий рентген-апарат».
«БРАК КАДРІВ, ОБЛАДНАННЯ ТА ФІНАНСІВ»
Щоб втримати лікарів від заробітків за кордоном, у Вапнярській селищній об’єднаній громаді ухвалили програму місцевих стимулів, відповідно до якої кожен молодий спеціаліст отримує доплату до заробітної плати в межах 7 тисяч гривень. Головною умовою є те, що спеціаліст підписує договір про співпрацю з громадою на 10 років. Голова ОТГ Олександр ГОРЕНЮК сам 26 років відпрацював фельдшером на «швидкій» і добре розуміє, що без кваліфікованих кадрів і здорових жителів розвиток громади неможливий.
«У нас невелика громада, два населених пункти Вапнярка та село Колоденка, маємо дві амбулаторії, два ФАПи, станцію швидкої допомоги і лікарню, яку створили одразу після об’єднання, бо людям далеко добиратися до району, та й допомога має бути на місці, хоча б стаціонар, — розповідає Олександр Горенюк. — Однак, на жаль, у процесі розбудови нашої лікарні на перший план вийшли три проблеми: брак кадрів, обладнання та фінансів. Нині в нашому медичному закладі катастрофічно не вистачає лікарів. Окуліст, дерматолог, травматолог, хірург, рентгенолог і педіатр працюють за сумісництвом. Прийом ведуть раз на тиждень, здебільшого в суботу, та чергують у стаціонарі, який розрахований на 20 ліжок цілодобового передування. Але, щоб зберегти заклад і робочі місця, нам доводиться лавірувати між законодавством, бо утримувати два заклади — первинного і вторинного рівня — ми не зможемо».
Олександр ГОРЕНЮК: Такого медичного ноу-хау ще ніхто не робив, проект переробляли кілька разів, бо медична реформа прописує свої умови і не передбачає функціонування лікарень у ОТГ. А як дбати про здоров’я людей на селі без вузьких спеціалістів, ніхто не пояснює, — відверто каже Олександр Горенюк. — Не треба багато розуму, щоб відділитися і створити свою медицину, але наскільки вона буде ефективною, чи покращиться від цього здоров’я людей? Маємо сподівання, що в межах діяльності госпітального округу, який уже створений, це питання вдасться врегулювати, бо щоразу підлаштовуватися під зміни до того чи іншого законодавства ми не встигаємо, а в розрізі реалізації кількох реформ одночасно зорієнтуватися в процесах, зокрема й фінансованих, стає складніше в рази
Олександр Горенюк має на увазі, що нова медична реформа передбачає, що для існування закладів вторинного рівня їх треба привести у відповідність до вимог Міністерства охорони здоров’я України, а це забезпечення сучасним медичним обладнанням, спеціальними ліжками для пацієнтів, побутовою технікою та меблями. А це вимагає чималих видатків, які малим ОТГ не по кишені. Тому вже сьогодні Вапнярська ОТГ готує документи для злиття двох закладів — первинного і вторинного рівня в заклад паліативної допомоги, що дасть змогу стаціонарно надавати медичну допомогу літнім людям, яких у селі більшість, і при цьому утримувати поліклініку та дві палати для планового лікування.
«Такого медичного ноу-хау ще ніхто не робив, проект переробляли кілька разів, бо медична реформа прописує свої умови і не передбачає функціонування лікарень у ОТГ. А як дбати про здоров’я людей на селі без вузьких спеціалістів, ніхто не пояснює, — відверто каже Олександр Горенюк. — Не треба багато розуму, щоб відділитися і створити свою медицину, але наскільки вона буде ефективною, чи покращиться від цього здоров’я людей? Маємо сподівання, що в межах діяльності госпітального округу, який уже створений, це питання вдасться врегулювати, бо щоразу підлаштовуватися під зміни до того чи іншого законодавства ми не встигаємо, а в розрізі реалізації кількох реформ одночасно зорієнтуватися в процесах, зокрема й фінансованих, стає складніше в рази».
Паралельно з власною «медичною реформою» Вапнярська ОТГ готує документи для оформлення у власність шести квартир, які розташовані на території військового містечка і належать Міноборони. Щойно житло перейде на баланс селищної ради, будуть готові приймати молодих лікарів із інших міст. Комфортні умови та зручності гарантують.
