Графіка — жанр, який краще за будь-які інші виявляє клас художника. Наприклад, за часів СРСР книжкова графіка давала можливість митцям сповна проявити творчу фантазію та оминути так зване «соціальне замовлення». Графіку разом із монументалісти кою дуже любили «шістдесятники». Графічні «перлини» знаного майстра Георгія В’ячеславовича Якутовича відоми далеко за межами нашої країни.
Нагадаємо, Трієнале графіки Національна спілка художників України започаткувала ще 1997 року. А з 2002 року (раз на два роки) відбувається ще й Виставка-конкурс імені Георгія Якутовича. Цьогоріч у часі «зустрілися» обидві акції. Тож найкращі твори, подані авторами на обидва конкурси, вирішено було об’єднати в межах Всеукраїнської виставки «Графіка-2018».
Гарну експозицію, яка триває у столичному Будинку художника, нечасто побачиш у Києві. «Перехідних» робіт серед кількох сотень зразків «книжкової графіки, естампів, оригінальної графіки та акварелей» (перераховуємо номінації Виставки-конкурсу імені Георгія Якутовича) взагалі немає.
Дирекція виставок НСХУ вкотре сміливо об’єднала у спільному проекті традиціоналістів та новаторів: доробок «зірок» українського контемпорарі арту (Анни Миронової, Віктора Сидоренка та ін.) сусідить з творами живих класиків вітчизняної графіки. Разом, ці різні полюси візуального мистецтва відтворюють досить об’єктивну картину сучасного стану української графіки. Як лаконічно повідомляє сайт Дирекції виставок, «експозицію сформували аркуші відомих авторів: Ю. Гончаренка, В. Іванова-Ахметова, К. Корнійчук, М. Кочубея, А.Левицього, В.Мітченка, Ю.Рубашова, О.Стратійчук, В.Сидоренка, В. Чебаника, А. Чебикіна та роботи молодих художників, які, втім, демонструють високий професійний та творчий рівень.
Найцікавіше в масштабних «колективках» — це можливість за великою кількістю творів, що прибули до Києва з усієї України, розгледіти тенденції, яким свідомо або ж інтуїтивно слідують митці. Художню моду на сьогодні в Україні формує не державне замовлення, а сам арт-ринок. Тож, судячи з «Графіки-2018», «королевою попиту» на ньому залишається книжкова графіка. Досить багато в експозиції і традиційних естампів, гравюр, пейзажів аквареллю тощо. Хороших «інтер’єрних» робіт. Їхня ціна доступна навіть зубожілому українському «середньому класу».
Незвичним же здалося прагнення цілої низки авторів створювати «арбрют», «наївне» мистецтво. Хто знає? А раптом прямо на наших очах з любові до народних, аматорських картинок народжується новий український авангард? Як це сталося на початку ХХ століття.
Друга цікава тенденція — схожість цілої низки книжкових ілюстрацій різних авторів із вуличними графіті. Нині мода на муралізм захлеснула всю країну, буквально, в останні, вже післямайданні роки. Прикладом для наслідування юних колег стали, зокрема, мурали стріт-арт дуету «Інтересні казки». Тож недарма нові твори «казкарів» Володимира Манжоса та Олексія Бордусов в останні роки простіше побачити за кордоном, ніж в самій Україні.
Мистецтво не знає кордонів. Сьогодні робити арт і при цьому бути патріотом України можна в будь-якій точці земної кулі. Сучасна, «деполітизована» українська графіка розмовляє однією мовою з усім світом.
Експозицію можна побачити до 24 червня.
