Народні депутати розійшлися до осені. Минулої п’ятниці спікер парламенту Андрій Парубій закрив VIII сесію і оголосив, що наступного разу вони зберуться 4 вересня. Насправді депутати ще тиждень мають працювати у комітетах, комісіях і фракціях, але багато хто вже «на чемоданах». Що встигли прийняти парламентарі за останні півроку роботи?
«За цю сесію Рада підтримала в першому читанні законопроект про зниження вартості розмитнення автомобілів, проект нового Виборчого кодексу, який скасовує мажоритарку, створила Вищий антикорупційний суд, проголосувала за Закон «Про національну безпеку України», а це крок, який наближає Україну до НАТО, вирішила багато кадрових питань, зокрема по Рахунковій палаті, НБУ, — пише у себе на сторінці у «ФБ» народний депутат Остап Єднак. — Залишається дуже важливе питання зміни складу ЦВК. Ми затвердили План заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Двадцять законів присвячені темі виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Загалом же було прийнято 88 законів, а разом з постановами — всього проголосовано 150 колективних рішень Верховної Ради».
Можливо, 150 колективних рішень кількісно виглядає солідно, однак наскільки якісними є прийняті закони? Тому що, наприклад, той самий Закон «Про національну безпеку України» — вважається правильним і необхідним, але питання щодо цивільного контролю за СБУ залишаються. Або Виборчий кодекс, який ухвалили в першому читанні і який також вважається позитивним кроком, але це лише перше читання і шанси, що його ухвалять у другому, маленькі. Чи той же Закон «Про Вищий антикорупційний суд України», який вважається великим досягненням. По-перше, влада прийняла це рішення під великим пресингом, а по-друге, в останній день роботи парламенту туди вже вносилися правки. По-третє, головне, чи запрацює цей орган, адже, наприклад, Державне бюро розслідувань за наявності закону не можуть запустити вже два роки.
«Робота Верховної Ради у нас ніколи не була однозначною, — коментує «Дню» політолог Петро ОЛЕЩУК. — Це зокрема проявлялось в ухваленні окремих законопроектів, які вже після ухвалення ставали підставою для достатнього суспільного занепокоєння. Зрештою вони навіть скасовувалися. Давайте нині згадаємо про ухвалений Закону «Про національну безпеку». В останній момент там з’явилась досить цікава норма, яка передбачала облік усіх користувачів газу «Нафтогазом України». Де тут газ і де національна безпека? Але не можна сказати, що не ухвалювались досить важливі законодавчі ініціативи і Закон «Про національну безпеку» є прикладом того, що був ухвалений нагальний законопроект. Звичайно, він недосконалий, але він потрібен. Достатньо серйозні ініціативи вносились у парламент з боку Мін’юсту. Норми, які вони вносили, означають серйозну революцію в питанні відносин між сім’ями. Це надважливе соціальне питання. Все це говорить про те, що наші парламентарі йдуть на шляху захисту прав людей. Це величезний пласт соціальних проблем, і вони всі мають бути законодавчо врегульовані. Але з іншого боку, треба усвідомлювати, що в умовах війни мають бути мобілізовані всі ресурси. В тому числі й депутатські. Тому дивно, чому депутати собі дозволяють такі пробіли в роботі в той час, як на фронті майже щодня гинуть наші військові».
Здається, депутати ніколи і не «напрягалися», варто лише подивитися на напівпорожню залу по п’ятницях під час пленарного тижня, хоча це такий саме робочий день, як і вівторок чи четвер. Не кажучи вже про те, що традиції «піаніно», коли один депутат голосує за декількох своїх колег, досі зберігаються. Незважаючи на неодноразові заяви про втілення персонального голосування, це питання не вирішується. Взагалі якщо вести мову про те, що за Конституцією наша держава є парламентсько-президентською, то саме Верховна Рада як орган має грати першу роль, а не бути певним «додатком» до Адміністрації Президента. Так само ми не маємо справжніх партій. Все це свідчить про невідповідність написаному в Конституції — йдеться про форму правління — реальній ситуації.
«Важко аналізувати всі документи, які приймали народні депутати. Але те, що депутати досить швидко пішли у відпустку, то це пов’язано з тим, що активізувалась протестна активність, — вважає політолог Вікторія ПОДГОРНА. — Зокрема йдеться про так званих «євробляхерів». Вони досить налякали представників Верховної Ради. Вважаю, що депутати вирішили припинити свою роботу для того, щоб не стикатися з необхідністю голосувати за цей законопроект. Це досить типова ситуація для нашого парламенту. Якщо назріває незручна ситуація, то їм простіше зникнути з горизонту. І тут питання полягає не в тому — праві «євробляхери» чи ні. Тут питання в самих парламентарях, які не прагнуть підвищувати якість своєї роботи та брати на себе відповідальність. У мене є відчуття, що депутати не хочуть представляти громадські інтереси. Вони просто шукають способи для того, щоб уникнути відповідальності. Вони не вміють бути політиками і навіть не хочуть вчитися бути політиками. У них дуже спотворене уявлення справжньої політики. Для них це інструмент, засіб для реалізації певних особистих цілей або цілей тих, хто їм допоміг. Існує чітке відчуття того, що депутати не є самостійними фігурами. Існують центри, які впливають на їхні рішення. За моїми спостереженнями існує чітке відчуття того, що триває певне звиродніння парламентаризму. Тому вникає питання — чи взагалі можлива парламентська республіка з такою якістю парламенту? Навіть на рівні фракцій я давно не чула змістовних і цікавих дискусій щодо стратегічних питань. Постає запитання — чи це парламент, чи це контора для опрацювання вигідних комусь законодавчих актів. В такому сенсі — це не зовсім закони. Це обслуговуючі нормативні документи. Інколи таке враження, що парламент виступає як філія Адміністрації Президента. Іноді вони приймають досить лобістські закони «в тиху». Від того складається враження, що парламент не є політичним органом, а є обслуговуючим апаратом конкретних сил».
