Після завершення будівництва Росією Керченського мосту розпочалася гібридна блокада Азовського моря та його портів. Перш за все, сам міст є бар’єром для великих суден. Станом на червень 2018 року понад 144 контейнеровози відмовилися від використання портів у Маріуполі та Бердянську, бо не можуть проходити під мостом. Другий чинник — рейди прикордонних військ ФСБ Росії, які на швидкісних катерах зупиняють судна, що йдуть до українських портів.
Уже більш ніж три місяці російські прикордонники прискіпливо перевіряють судна, які йдуть до українських портів на узбережжі Азовського моря або з них. Можна навіть сказати, що перевіряють занадто прискіпливо — судна змушені втрачати додаткові десятки годин.
«Спочатку судна чекають дозволу на прохід через Керченську протоку в Азовське море. І якщо з Азовського до Чорного море йде караван, то всі, кому треба до Азовського, чекають. Потім уже в морі судно зупиняє катер чи корабель берегової охорони. Можуть зупинити те ж саме судно і на зворотному шляху. І зрештою, треба чекати дозволу на прохід Керченською протокою в Чорне море», — розповідає голова спостережної ради фонду «Майдан іноземних справ» Андрій КЛИМЕНКО.
За даними моніторингу, тривалість затримки сильно зростає. «Середня затримка за липень становить понад добу, тоді як зазвичай це тривало 2—4 години. А в третій декаді липня тривалість затримки становила майже 33 години. Максимальний час очікування — 55 годин, тобто дві з половиною доби. Стояли всі без винятку 62 судна, які йшли в українські порти Азовського моря», — оприлюднив дані Клименко.
Дедвейт суден, які йдуть до цих портів — 8—15 тис. тонн. Доба простою обходиться в 4—5 тис. доларів, що зменшує привабливість регіону для судновласників. Адже перекласти ці витрати на вантажовідправників вони не можуть — простій суден відбувається не в порту через те, що вантаж не підвезли чи не завантажили вчасно, а в морі.
Росія пояснювала це заходами безпеки через проведення військово-морських навчань і пообіцяла, що вони триватимуть лише до осені.
Але є й інше пояснення — це відповідь на затримку українськими прикордонниками 25 березня зареєстрованого в анексованому Росією Криму судна «Норд».
На Азовському морі Україна має лише два порти — Маріупольський та Бердянський. У той час, як безпосередньо на узбережжі Чорного моря є так звані порти Великої Одеси (Одеський, Чорноморський та Южний), Очаківський та Скадовський порти, з морем також зв’язані каналами Херсон та Миколаїв. Проте, це не означає, що вантажі, які йдуть через азовські порти, можна легко спрямувати на порти чорноморські. Адже логістика в такому разі стає дорожче, за кожну тонну доведеться доплатити кілька доларів, а це позначається на конкурентоспроможності виробника. Хоча такий варіант виключати не можна — скажімо, Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча, що входить до холдингу «Метінвест», через обмеження по висоті суден, які є після відкриття керченського мосту, спрямував чавун із Маріуполя до чорноморських портів.
Головне ж, за гіршого сценарію на залізницю, спроможності якої обмежені, має тоді перейти десяток мільйонів вантажу (при чому для Маріуполя «вузьким перешийком» є станція Камиш — Зоря — Волноваха). Минулого року Маріупольський морський торговий порт перевантажив більш ніж 6,5 млн тонн, Бердянський — близько 2,4 млн тонн. Тож під загрозою опиняються металурги, аграрії та інші вантажовідправники, які експортують товари та отримують через порти сировину. Власне, переважна частина вантажів, які йдуть через ці два порти — це експорт: із майже 9 млн тонн на експорт минулого року пішло приблизно 7,5 млн тонн.
Власне кажучи, наразі логістика не змінюється через те, що судновласники все ж таки готові нести додаткові витрати і навіть не збільшувати фрахтову ставку, аби не втратити постійних клієнтів — на ринку відчутна конкуренція. До того ж, вочевидь, є сподівання, що заходи з боку Росії тимчасові, і восени ситуація зміниться на краще.
Утім, навіть якщо так і буде, тепер уже ніхто не має гарантій, скільки триватиме «перемир’я» і яким буде наступний крок із боку росіян. Бізнесу ж потрібна стабільність, і судновласник має розуміти, коли він зможе узяти наступний вантаж.
Міністр інфраструктури Володимир ОМЕЛЯН переконаний, що Росія прагне дестабілізувати ситуацію в азовському регіоні в Україні. «Ми працюємо з нашими партнерами, щоб аналогічні санкції були введені проти російських чорноморських портів», — заявив він. Адміністрація морських портів України фіксує затримання і передає інформацію Міністерству інфраструктури та Міністерству закордонних справ. Україна вже звернулася до ОБСЄ з проханням включити в обов’язки наглядової місії фіксування порушень не лише на суші, а й у територіальних водах України. Країна обраховує свої збитки, аби добитися в міжнародних судах компенсації від РФ. Тут і збитки від анексії Криму, і збитки від будівництва моста через Керченську протоку, який не дає змоги проходити більшим суднам...
Втім, щодо перевірок російськими прикордонниками, то тут є свої нюанси. Як пояснили в Державній прикордонній службі України, огляди в Азовському морі передбачені договором про Азовське море від 2004 року. Тут немає нейтральних вод, це внутрішнє море двох держав. Українські прикордонники могли б так само перевіряти ті судна, які йдуть до російських портів (Азов, Ростов на Дону та ін.), але, вочевидь, бояться погіршити ситуацію.
Отже, статус Азовського моря необхідно переглянути. В парламенті вже зареєстрований законопроект «Про денонсацію Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки».
Крім того, як зазначає партнер Міжнародної юридичної служби Interlegal Артур НІЦЕВИЧ, правопорушенням є призупинення проходу в міжнародній протоці. А в Керченській протоці діє саме режим повної свободи судноплавства для цивільних суден і військових кораблів України і Росії (військові кораблі інших країн можуть зайти лише з дозволу однієї зі сторін, якщо це погоджено з другою стороною). Крім того, спеціалісти радять у судах добиватися визнання незаконною діяльність держпідприємства «Лоцман-Крим», яке користується матеріальною базою, що незаконно дісталася йому від України, і тепер здійснює проводку суден.
Вирішення питання у судах, на жаль, забере ще чимало часу. Паралельно варто підсилювати український військовий флот. Його сьогодні явно замало, при чому саме азовську ділянку «прикрити» більшою мірою особливо ніхто не намагається. Але знов-таки, це питання часу.
