Щороку Единбург перетворюється на світову театральну столицю. У серпні в цьому місті відбувається кілька фестивалів світового значення: Міжнародний Единбурзький фестиваль, “FRINGE” і фестиваль кіно. 9, 10 та 11 серпня в Единбурзі було представлено виставу “Примари” (режисер — Поліна Медведєва), яка з усіхом іде в київському театрі “Сузір'я” (художній керівник — Олексій Кужельний, директор — Ірина Батько-Ступка). Ця драма належить до психологічних шедеврів Г. Ібсена. Камерний акторський ансамбль у складі Ірини Мельник, Олександра Бегми, Гелени Сергутіної та Дмитра Завадського в найкращих традиціях психологічної театральної школи зіграли «Примари» на Единбурзькому фестивалі “FRINGE” 9, 10 та 11 серпня на сцені “PASS Theatre”.
Як зазначив директор одного з шотландських театрів (“Dogstar”) Метью Заєць (його вистава “Кравець із містечка Інвернес” була показана на малій сцені Національного драматичного театру імені Івана Франка у 2013 році): “В Единбурзі приблизно 5000 тисяч постійних відвідувачів театрів, проте в серпні ця кількість сягає 5 мільйонів”. І справді, на центральних вулицях Единбурга (Princess, де численнні сучасні крамнички споглядає постамент Вальтера Скотта, або High Street, що скеровує до замку в старій частині Единбурга) під час серпневих фестивалів можна побачити акторів і режисерів, які роздають листівки на свої вистави (вхід часто безкоштовний, хоч у каталозі й зазначена ціна). Такі шоу (саме це слово оргкомітет “FRINGE” зробив загальною назвою на позначення всіх вистав) відбуваються у різних локаціях, часто невеличких, на відкритому просторі або в пабах. Дехто удостоєний представити виставу у “Playhouse”, в одному з найповажніших театрів Единбурга, проте й там організатори вписують у квиток можливість безкоштовної вечері в сусідньому королівському ресторанчику, аби принадити відвідувачів. Вистави на “FRINGE” різні, переважно це саме “шоу”, карнавальні дійства вуличного типу, перформанси, які нагадують середньовічні процесії. Проте трапляються й винятки.
Таким винятком стала участь київського театру “Сузір'я” на цьогорічному “FRINGE”. “Примари” - драма про кістяки, що ховаються в шафах “порядних” людей. Це вистава-таємниця, під час якої глядач відкриває для себе мертві й живі енергії аристократичної родини. Богемний син успадковує від батька сифіліс, мудра й розважлива Фру Алвінг опиняється в пастці пам'яті, її внутрішній світ розколотий, вона знає правду про свого чоловіка, сина й Регіну, котра мешкає в її домі.
Робити подібні постановки — означає іти на ризик, проте досвідчений режисер Поліна Медведєва ще в Києві продемонструвала, наскільки цікавим може бути прочитання класичного твору в добу пост-постмодернізму. Її версія “Примар” видається переконливою, психологічно підставовою й такою, що має актуальність для глядачів ХХІ століття, доби симулякрів. Нині час постправди, коли неможлвиво достеменно розкласти реальність на чорно-білі означники, у яких можна чітко простежити демаркаційну лінію між добром і злом. “Примари” - це вистава про переходити всередині людини, про трансгресію пам'яті, про гріхи минулого, що мають довгі тіні... Проте важливо іти до правди, сприймати її, якою б болючою та не була. Лише у такий спосіб можна подолати абсурд і убезпечити себе від віджилих примар минулого, що засіли у країні, в колективній та індивідуальній пам'яті, у переконаннях і ідеях...
Непросто за кілька репетиційних днів призвичаїтися до нової сцени. Всередині акторів, напевно, не раз з'являвся неспокій від зустрічі з цілковито іншим глядачем. Ці внутрішні хвилювання витворили й іншу психологічну реальність на сцені. У результаті було створено простір, де ще вирізнішим постав мотив самотності, приреченості, полишеності людини. Послуговуючись мінімальним реквізитом, Поліна Медведєва змогла створити буквально з “пітербруківського” чорного простору світ, у якому кожна мізансцена відлунювала екзистенційними переживаннями, трагізмом і справжністю емоцій, глибиною сприйняття. Ця вистава була високо поцінована українцями, які мешкають у Шотландії (так, у перший день була присутня Лінда Еллісон, голова Товариства українців у Шотландії). Відвідувачі високо оцінили сценографію, режисерські знахідки, зокрема Освальда, який говорить англійською...
“Примари” київського “Сузір'я” стали подією на цьогорічному фестивалі “FRINGE”. Ця постановка повертає глядача до потреби відчути тишу всередині себе й у ній знайти відповіді на екзистенційно важливі питання. Колись “час Ч” настає, тож важливо не схибити, не втекти від правди, якою б вона не була. Лише її прийняття дає можливість побачити сонце, навіть якщо воно є метафізичним переходом у світ трансцендентного. Минуле здатне чинити опір сьогоденню, спонукаючи людину тікати у світ ілюзій, аби лише заховатися за лаштунками несправжньої пам'яті від того, що травмує. П. Медведєва створила мистецький світ, наділений психологізмом, достеменністю та емоційністю, що інспірують уяву глядачів як в Україні, так і в Шотландії. “Примари” стали свідченням високої театральної культури в Україні.
Дмитро Дроздовський, спеціально для “Дня”, Київ-Единбург-Київ