Закінчив роботу 27-й економічний форум Криниця-Здруй, більш відомий для українського читача як «польський Давос». Наймасштабніший економічний форум у Східній Європі, в першу чергу — чудове місце для обговорення важливих тем, зокрема в кулуарах. Саме тут можна в неформальній обстановці поговорити з політиками, експертами, міжнародниками, дотичними до НАТО і урядів країн. І дізнатися, на що розраховувати Україні. Але це не все. І тема форму, і тематика дискусій, і навіть доповіді — це свого роду індикатори. І, на жаль, на думку президента Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайла ГОНЧАРА, Криниця-Здруй продемонструвала невтішні симптоми: нуль свіжих ідей, небажання говорити на складні та гострі питання і, що прикро для України, нерозуміння загрози, яка насувається від Москви. Детальніше — в ексклюзивному бліц-інтерв’ю «Дню» з кулуарів Криниця-Здруй Михайла ГОНЧАРА:
— Тема цьогорічного Міжнародного економічного форуму в Криниці-Здруй «Європа цінностей, чи Європа інтересів?». Чому, на вашу думку, оргкомітет так ставить питання? Поляки претендують на певну цивілізаційну роль для ЄС?
— Форум традиційно для Криниці виглядає монументально. Але відчувається криза «жанру». Переважають інтереси, хоча всі говорять про цінності. Просто трактують цінності в такий спосіб, щоб вони підтверджували інтереси.
Дискусій багато. Величезна кількість тематичних панелей, що також характерно для Форму у Криниці. Що кидається у вічі, то це небажання обговорювати серйозні питання. Робиться вигляд, що їх просто не помічають.
— З чим це пов’язано?
— Логіка проста — в ЄС надто багато питань, які роз’єднують. Тому вирішили говорити лише про те, що об’єднує. І це, наприклад, охорона здоров’я. Ніхто ж в ЄС не виступає проти того, щоб люди мали гарне здоров’я, чому тоді не говорити більше про це?
А от резонасні теми — соціальні, міжнародні, безпекові — намагаються обходити стороною, напевно керуючись принципом: якщо про проблему не говорити, то можна зробити вигляд, що їх і немає.
Значною мірою Форум проходить повз проблемні питання Північного потоку-2. Як окрема тема він взагалі не винесений. А російська енергетична політика в ЄС розглядається лише в двох панелях, і то побіжно.
— З чим ви пов’язуєте цю кризу жанру? Навіщо тоді обирати таку амбітну тему для Форуму, якщо не мати свіжих ідей?
— Тема, дійсно, амбітна. І Польща справді, як ви кажете, претендує на помітну роль в ЄС. Тут багато говорять про Польщу. ЇЇ можливості. Її перспективи.
Але знову ж таки одна з ключових панельних дискусій була присвячена співвідношенню цінностей та інтересів, і тут виступав міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто. Він закинув Єврокомісії її нездатність заблокувати Північний потік-2, звинувативши її в подвійних стандартах, політкоректності та лицемірстві. Мовляв влада у Брюселі відірвалась від народу, знехтувала традиційними християнськими цінностями, на базі яких і постала Європа. При цьому він підкреслив, що такі країни як Польща та Угорщина демонструють інші підходи, які базуються на цінностях, якими знехтувала Стара Європа. Звичайно, на цьому Будапешт і Варшава сьогодні хочуть грати. Хоча при цьому той таки Петер Сіярто видав себе з головою, оскільки не міркування принципового характеру роблять його опонентом російського проекту, а те, що Єврокомісія у 2014 році заблокувала інший «відкато»-провід Путніна «Південний потік», у випадку реалізації якого, Угорщина щедро би отримала з кремлівської годівнички.
— Чи бачите ви там в Криниці на Форумі розуміння того, про що попереджав «стару Європу» Ланселот Лоутон у британському парламенті ще в 1939 році — що вiд вирiшення української проблеми буде залежати доля Європи?
— Українську тематику обговорюють, але немає вже тої резонансності. На мій погляд, зменшується відчуття загрози у європейців. Вони то розуміють її, але як і у випадку, скажімо, із діями Росії проти Грузії чи припиненням постачання газу до України та ЄС у 2009 році, у Західній Європі можуть вважати, що це питання, які виникли на сході між країнами, що не є членами ЄС і їх вони самі мають вирішувати.
Якщо взяти експертів, знаних політиків з країн Балтії чи Польщі, вони все чудово розуміють, що відбувається, аналізують і займають адекватну позицію. Але ніхто за нас наші проблеми вирішувати не буде і нам допомагати ніхто теж не збирається.
Максимум, що вони будуть виконувати, — моральну політичну солідарність.
Одна із важливих тем в центрі уваги Форуму в Криниці — ідея «Тримор’я» або Intermarium.
Рік тому вона подавалася і оприлюднювалася на Форумі. Це — нова фундаментальна ініціатива польських політиків, що це не «Міжмор’я» — продовження Польщі Пілсудського. Бо тут — не тільки Балтика й Чорне море, але й Адріатика з виходом на Середземномор’я.
Якщо минулого року Україні було відмовлено в участі, оскільки ця ініціатива стосується тільки країн-членів ЄС, а Україна не є членом ЄС, то цього року йдеться про те, що формується парламентська асамблея «Тримор’я», і Україну теж варто запросити до участі.
Сенатор Польщі Богдан Борусечив сказав чітко й відверто: ця ідея без України позбавлена будь-якого сенсу і що Україна має брати участь у цій ініціативі повністю.
— Ви нещодавно вийшли з дуже серйозним меседжем, що всі російські проекти — «Північний потік-2» — можуть використовуватися для прикриття розвідувальної діяльності проти НАТО, вони будуть не лише транспортувати газ, а й моніторити простори над і під водою. Чи була реакція від НАТО?
— Як такої реакції ще не було. Ми представили і тут в Криниці нашу останню доповідь, дослідження про можливості непрофільного використання газопроводів «Північного потоку» в Балтиці для здобуття Росією переваги над НАТО. Отримали позитивну реакцію від американських партнерів. До речі, приємно, що ми в унісон діяли з кількома експертами з американського Центру Європейського політичного аналізу. Вони представили свою вже відому доповідь, яка була зроблена кілька місяців тому, про негативні наслідки для європейської та євроатлантичної солідарності «Північного потоку-2». Вони теж відзначили можливість воєнного використання нової інфраструктури трубопроводів проти НАТО.
Ми тоталізовано подали це все, і я думаю, що все це зараз вивчається, осмислюється у багатьох кабінетах.
Але тим часом тишком-нишком починається зварювання-вкладання труб зі Східного флангу. Буквально днями надійшло повідомлення про те, що у економічній зоні Фінляндії розпочалися роботи.
Тим не менше, сподіваюся ситуація дійде до сценарію, що Газпром закопає певну кількість грошей на дно Чорного моря, а потім вдарять американські санкції, які зараз знаходяться на розгляді (нова хвиля). І такий сценарій стане фінальним для Кремля. Найближчі пару місяців будуть показові в цьому плані.
